Підвищення вартості, пониження якості та непрозорість структури. Що таке справжнє «відмивання» коштів точно знають у «Київводоканал». Проте відмивають там не гроші від обігу незаконних товарів, як це буває у кіно, а мільйони з бюджету столиці. Водопостачання всього Києва залежить від цього підприємства. І як монополіст, воно не гребує цим користуватись. Чому водні мережі міста на три чверті у приватних руках? Як монополіст у водопостачанні усього Києва зміг стати збитковим? Та скільки винне підприємство громаді столиці? Відповіді на ці питання у новому випуску «В тіні каштана».
«Гроші на вітер воду»
Підвищення ціни, але зниження якості. Цей випуск про воду у трубах киян. Водопостачання всього Києва залежить від підприємства «Київводоканал». Підприємства, яке, до речі, не зовсім належить громаді міста.
При тому, що «Київводоканал» є монополістом на ринку водопостачання та водовідведення, підприємство змогло стати збитковим та заборгувати десятки мільйонів гривень. Повертатимуть ці гроші – кияни. Скільки доведеться заплатити та чому так трапилося – розкажемо далі.
Постійні пориви, критичний стан мереж та борг у пів мільярда гривень. Такий нині стан справ у столичному водоканалі. Новинами щодо чергових «повеней» на вулицях Києва в телеграм-каналах вже нікого не здивуєш. Вони трапляються в усі сезони і по всьому місту. Такі аварії – наслідок критичного і старого стану мереж.
«Де ситуація критична? Практично всюди. З 2014-го по 2024 рік вартість послуг водоканалу в Києві зросла в 11, 5 разів. Але ми як не пили воду з крана, так і не п’ємо. Це через зношеність труб, через те, що обладнання старе, це теж те, що не провели житлову реформу, тому що вода навіть будь-якої якості доходить до житлового багатоквартирного будинку, а мережі в житловому багатоквартирному будинку вкрай зношені. Там також у 80 відсотків чи навіть 85 відсотків всього багатоквартирного фонду потрібно провести капітальний ремонт і замінити мережі», – зазначає Олег Попенко, голова Спілки споживачів комунальних послуг України.
Замість капітальних ремонтів останні 10 років відбувається лише «латання» дірок. Дірки, до речі, не лише у «Київводоканалі», а й у міському бюджеті.
Заборгованість не означає збитковість
На сьогодні «Київводоканал» винен місту 500 мільйонів гривень. І це при тому, що підприємству рішенням Київської міської ради ще в 2022 році дозволили не платити в міський бюджет за користування комунальним майном, тобто каналізаційними мережам, різними будівлями та спорудами під час повномасштабної війни та ще пів року після закінчення дії режиму воєнного стану. Мова йде про оплату в розмірі 10 відсотків від «чистого» прибутку підприємства за попередній бюджетний рік, але не менше 200 тисяч гривень. Зараз столична влада заявляє про збитковість підприємства.
«Київводоканал» – абсолютний монополіст на столичному ринку постачання води. Він має гарантованих покупців, споживання, сплату за послуги. Все це обумовлено законом. Бо якщо не платити по квитанціях, то отримати свої гроші підприємство може навіть через суд. Звідки ж тоді збитки?
«Збитковість можна намалювати за рік для будь-якого підприємства…це питання керівництва і того, як вони керують підприємством», – говорить Олег Попенко.
Міська влада у своїй заяві про збитковість «Київводоканалу» заявляє, що причина в необґрунтованому тарифі та тому, що люди не сплачують за послуги.
Водночас кияни справно сплачують по рахунках. Тож, найімовірніше, всі ці заяви не більш ніж чергова спроба перекласти відповідальність та нажитися за рахунок бюджету міста.
Торік буквально з кишень киян вже витягли пів мільярда гривень. КМДА уклала прямий договір щодо надання коштів у розмірі 500 млн грн до стабілізаційного фонду «Київводоканалу» на закупівлю реагентів для забезпечення киян якісною водою. Повертати ці кошти ніхто не поспішає.
«Ця сума була переведена на рахунки ПрАТ, тож і повертати кошти, згідно з договором, має це товариство. Це не борг киян, це безвідповідальність керівництва ПрАТ «Київводоканал», яке в більшій своїй частині належить офшорному підприємству, кінцевого власника якого дуже складно відслідкувати, а киянам належить всього 25 відсотків»,— розповів виданню Кyiv1 голова бюджетної комісії, а також депутат Київської міськради Андрій Вітренко.
Так, лише 25 відсотків «Київводоканалу» належить громаді Києва. Інше – в приватних руках. Та щось інвестори та акціонери вкладатися у розвиток підприємства не збираються.
Напряму приватне підприємство неможливо фінансувати з міського бюджету, тому це роблять опосередковано. Ремонтують водогони, роблять вузли і на це Київ виділяє сотні мільйонів щороку.
«Якщо ви взяли мережі в користування, то ви маєте їх і підтримувати. Але підтримує місто. А шановні підприємці намагаються отримати за це прибуток», – наголосив Андрій Вітренко.
Кошти на реагенти були виділені з резервного фонду Києва, розповів Андрій Вітренко під час прямого ефіру Каштан.Лайв.
«Резервний фонд використовується для того щоб відновити будинки після російських атак, або для якихось екстремальних ситуацій, зараз з нього ремонтують метрополітен. А в минулому році просто взяли і 500 млн віддали приватній компанії на те, щоб вона закупила реагенти. Як то кажуть: дохазяйнувались», – зазначає Андрій Вітренко.
Щоб не було мало
Та брати кошти лише з бюджету міста «Київводоканалу», вочевидь, недостатньо. КМДА просить Кабмін розробити механізм компенсації збитків від діяльності Приватного акціонерного товариства «Київводоканал». А на додачу ще пропонують створити КП «Київводоканал», яке розпоряджатиметься тими 25 відсотками, що належить громаді Києва. Та виділити на це з міського бюджету півтора мільярди гривень.
Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко стверджує, підприємству потрібен повний аудит. Як структури самого «Київводоканалу», так і його фінансової складової і використання бюджетних коштів.
«Потрібно розібратись з цими коштами. Скільки коштів там є. Чи будуть виділятись кошти на капітальні ремонти в Києві. Це все повинні робити, але останні 10 років цього нічого не робилося. І ми маємо величезні проблеми з мережами, які постійно рвуться. Величезні проблеми… Мережі в такому стані, що навіть коли замінюють в одному місці воно далі рветься», – говорить Олег Попенко.
«За 10 років можна було би вже навчитися господарювати. Це такий термін, який дає певний досвід, можна зробити певні висновки, але ніхто цього нічого не робить. 10 років ніхто не бачив проблеми метро, 10 років ніхто не бачив проблеми Київміськбуду. Тепер ми звернули увагу на водоканал. Яке підприємство буде наступним?», – зазначає Андрій Вітренко.
Частиною «Київводоканалу» є й сумнозвісна Бортницька станція аерації. Про неї ми робили окремий випуск, тому зараз зупинятись на цьому не будемо. Саме тому в Київраді планують створити Тимчасову контрольну комісію, яка повністю проаналізує діяльність «Київводоканалу».
«Ми будемо розглядати тариф, модернізацію мереж, ми будемо питати скільки шановні пані та панове витратили коштів для того, щоб забезпечити киян питною водою. Ми згадаємо всі документи, які були протягом активної фази воєнних дій. Все ми згадаємо», – говорить Андрій Вітренко.
Сподіваємось, ТКК зверне увагу і на численні кримінальні провадження, які нині перебувають на різних стадіях. Наприклад, як підозра екскерівнику «Київводоканалу» за фактом розтрати 64 мільйонів з бюджету шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. «Відмили» кошти на передислокації плавучої насосної станції.
Або інший кейс: розкрадання понад 1,7 мільйонів грн на закупівлі насосів. Двоє посадовців водоканалу і підрядник вже отримали підозри за ймовірні махінації під час тендерних процедур.
Ні модернізації, ні грошей
Тож магічним чином гроші у «Київводоканалі» втікають, як вода крізь пальці. Не вкладають жодної гривні а ні в модернізацію мереж, а ні в покращення якості води.
«До 70 відсотків мереж у Києві потребують негайного капітального ремонту. Скільки б не піднімали тариф, ці кошти підуть тільки на погашення заборгованості за електроенергію. Тому що вони мають певні заборгованості перед своїми постачальниками. Не виконуються капітальні роботи. Щоб тільки розрахуватись за електроенергію», – підкреслює Олег Попенко.
За кожен міліметр мереж кияни платять з власної кишені. Приватні ж власники, вочевидь, не зацікавлені у розвитку підприємства. А міська влада… Міська влада як завжди розводить руками.
«У мене єдине питання до київської міської влади: «Коли моя дитина зможе пити воду з під крана?». Як ми знаємо, це одна з умов вступу до ЄС. Щоб вода в кранах була питною. Я не ризикую давати своїй дитині, у мене троє дітей, одній з них – наймолодшому – 2,5 роки. Я не ризикую давати воду з під крана»,- говорить Андрій Вітренко.
Як довго «Київводоканал» труїтиме киян та скільки ще з міського бюджету вони збираються викачати? Сподіваємось, створення ТКК зупинить ці процеси на виведе «на чисту воду» махінації посадовців КМДА і водоканалу.
Ми продовжуємо пильно слідкувати за ситуацією. Ви ж поділіться цим випуском у своїх соцмережах, аби не допустити свавілля у таких важливих для забезпечення життя міста питаннях. Тільки публічний розголос здатен спонукати чиновників приймати дії.
Тим часом ми й надалі продовжимо розповідати про діяльність народних та місцевих депутатів, життя столиці та прірву, між запитами суспільства і реальними діями влади. Лаконічно, серйозно і трохи іронічно. «В тіні каштана».
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
