“Тендери-х*єндери, війна йде!”,- кілька десятків людей суботнім ранком протестують під мерією. Масові акції під час війни заборонено, тож кожен приніс свій плакат і стоїть в «одиночному пікеті». Наочний предмет їхнього обурення фактично за рогом – на Богдана Хмельницького пів літа перекладали бруківку під ЦУМом.
Дрони чи стадіони?
Протестувальники впевнені, що під час війни місту потрібно обмежити свої витрати. Скоро депутати ухвалюватимуть бюджет на наступний рік, тож плакати «Досить витрачати гроші на *уйню» – доволі красномовне попередження.
8 мільйонів на бруківку, 70 мільйонів на проєктування майбутньої дороги, 1,3 мільярда на транспортну розв’язку на Оболоні, 85 мільйонів на «євроремонт» станції метро «Лук’янівська», 5 мільйонів на сходи в парку Слави, 11 мільйонів на ремнт стежки у Гідропарку, велосипедні доріжки, реконструкції на Трухановому острові, сквери, клумби, тротуари – хіба все це про бюджет війни?
Коли сквери – погана ідея
Мер щиро дивується, чому люди не радіють ремонтам, адже комфортне середовище це добре, чи не так?
1 червня у Деснянському районі Києва троє людей загинуло від уламків збитої ракети біля зачиненого укриття. Вибухом пошкодило приміщення поліклініки, поруч, у дитячому садку, школі та житлових будинках, повилітали вікна. 3,5 місяці потому садочок і поліклініка так і стоять зачинені, з затягнутими плівкою та забитими фанерою вікнами. Напевне, на ремонт не знайшлося коштів або часу, або бажання.
Натомість зовсім неподалік, на вулиці Кубанської України, майже за 3 мільйони реконструюють сквер. Планують, зокрема, висадити лаванду, замінити лавки та встановити арт-об’єкт «Я люблю Лісовий».
Питання, що зробить громаду щасливішою – повернення єдиної на масиві дитячої поліклініки, чи катальпи і мавританські газони?
На чиї гуляємо?
Здавалося б, у такий скрутний час звідки в міста гроші на естетські проєкти чиновників? З підвищених під час війни зарплат військових і силовиків сплачуються в державну казну відповідні податки на доход фізичних осіб. Після реформи децентралізації більше половини ПДФО залишається в місцевих бюджетах.
За даними сайту «Наші гроші», від початку вторгнення, місцеві бюджети отримали з виплат військовослужбовцям понад 131 мільярд гривень ПДФО. Найбільше у Києві – 7,6 мільярда гривень. От і розпочався на місцях «бенкет під час чуми» – ремонт стадіонів, кінотеатрів, газонів та покладення зверху на рівний асфальт нового, ще рівнішого.
Це і викликало хвилю обурень у людей, які бачать щодня заклики про збори на допомогу для фронту.
Все для фронту, все для перемоги?
Відомий у Радянському Союзі заклик часів Другої Світової не завадило б згадати і нинішнім чиновникам. Правильно розставляти пріоритети вимагають люди, які виходять на акції по всій країні. Ініціаторами, до речі, стають і відомі волонтери, які щодня намагаються закривати потреби тих, хто захищає нас на «нулі».
Волонтерка Марія Барабаш заявила на своїй сторінці в соцмережі, що після мітингу під КМДА Віталій Кличко зателефонував до неї з погрозами:
«Написала особисто Віталію Кличку повідомлення, що кияни його запрошують на акцію. У відповідь міський голова Віталій Кличко вирішив мені особисто зателефонувати. Та немов передивившись старої радянської комедії, сказав, що прослідкує, аби на район Києва, у якому я проживаю, не виділяли гроші на благоустрій, а сусіди звертались до мене.
Враховуючи це, мені дивно, що міський голова не знає, що гроші на благоустрій беруть з комунальних платежів. Що бюджет міста – це не особистий гаманець Кличка. Що він не Цар, який образився, а найнятий киянами чиновник. І ці кияни прийшли виразити свою позицію відносно витрат міського бюджету, тобто своїх грошей».
Чи поцілимо у ворога бруківкою?
До речі, Кабмін подав до Верховної Ради України законопроєкт, яким пропонує кошти ПДФО, що збираються з військовослужбовців та наразі складають левову частку місцевих бюджетів, направити на закупівлю техніки та власне виробництво зброї.
За словами Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, це дозволить залучити 119,5 мільярда гривень на додаткові закупівлі дронів та збільшення виробництва власного озброєння.
«Наступом на децентралізацію» вже назвали такі плани деякі експерти. Але як інакше можна зупинити вакханалію безглуздих перевитрат на місцях? Бо інакше й справді доведеться жбурляти у ворога бруківкою.
