Закон, ухвалений Верховною Радою, позбавляє юридичного статусу церкву, афілійовану з країною-агресором
20 серпня Верховна Рада України проголосувала за законопроєкт №8371 про регулювання діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України.
Як це вплине на життя українців та яку роль займає церква у формуванні самоідентичності та у незалежності держави – про це журналісти проєкту Каштан.Інтерв’ю поговорили з релігієзнавцем Олександром Саганом.
«Найближчі дев’ять місяців нічого особливого відбуватись не буде»
Закон про регулювання діяльності релігійних організацій, який часто називають «законом про заборону УПЦ МП» може розчарувати певний прошарок українців, вважає релігієзнавець.
«Впевнений, що багато людей він розчарує, В якому плані? Тому що, власне, закон – це відповідь на запит суспільства, а суспільство, від 60 до 70%, як соціологи показують, хоче все-таки припинити діяльність московського патріархату в Україні і хоче, щоб це відбулося надзвичайно швидко. На жаль, закон виписаний так, що найближчі дев’ять місяців нічого такого особливого відбуватись не буде в юридичному плані. Але я все-таки вважаю, що закон буде працювати в моральному плані і в плані індивідуальних таких відносин», – сказав Олександр Саган.
Він нагадує, що після отримання Православною Церквою України Томосу питання про регулювання діяльності УПЦ МП певний час було на слуху, але потім про нього почали забувати – аж до широкомасштабного вторгнення, коли з’явилися численні факти колабораціонізму кліриків Московського патріархату.
«Зараз знову суспільство активно повернулося до цією тематики. Я думаю, що почнеться очищення як і суспільства, так і самої церкви від оцього страшного для України «русского міра». Тому що ця ідеологія тридцять років труїла не тільки інформаційний простір, але й, образно кажучи, душу українця. Робили з нього малороса-хохла, переконували, що ніякої України немає і так далі. Власне, поняття «русского міра» теж вводиться в тіло цього закону, і вводяться зміни до інших законів, які передбачають, що не тільки ця російська імперська політика, але й «русскій мір» – це теж є загроза нашому духовному простору і нашій безпеці. Загалом я дуже позитивно оцінюю сам факт появи такого закону, хоча зрозуміло, що, як на мене, можна було б це робити швидше і ефективніше», – вважає Саган.
Як працюватиме новий закон
Як зазначає релігієзнавець, в нещодавно ухваленому законі не йдеться про заборону УПЦ МП як таку, а лише про полишення її статусу юридичної особи.
«Ми не говоримо про закриття або ліквідацію релігійних організацій в тому сталінському розумінні, коли приїжджали комісарі в шкірянках і арештовували священика, закривали церкву, перетворили її на склад. Про це не йдеться, йдеться про припинення. Тобто, фактично, єдине, що зміниться – релігійна організація втратить статус юридичної особи. Для тих релігійних організацій, які орендують державне або комунальне майно, зміни будуть кардинальні: їх попросять на вихід. Вони не зможуть його орендувати далі, а сьогодні є таких понад 3 000 об’єктів, які орендуються. Для сільських громад, які в селах самі побудували собі храм, фактично нічого не зміниться», – пояснив Олександр Саган.
Також у законі чітко прописане поняття афілійованості – тобто підпорядкованості тієї чи іншої релігійної організації певному духовному центру. Список організацій, афілійованих з РПЦ, складатиме Державна служба з етнополітики свободи і совісті.
«Тому ми все-таки очікуємо, що закон буде поштовхом для цих мирян. Що вони, побачивши себе в цьому списку, перестануть вірити тим священникам, які їх до останнього і до сьогодні переконують, що, мовляв, ми ніякого зв’язку з російською православною церквою не маємо, це десь хтось там, але тільки не ми, ми Українська Православна Церква», – вважає Саган.
Водночас він підкреслює, що закон не регулює питання віри, богослужінь та інших форм відправлення культу.
«Там чітко написано, що жоден пункт цього закону не стосується обмежень правил свободи і совісті. Але ми маємо захистити свій конституційний лад, і це абсолютно нормальна практика, коли ми вимагаємо розірвати зв’язки залежності від московського центру. Я вам наведу дуже елементарний приклад: чому, наприклад, у 2014 році у нас зникли капелани УПЦ МП? У 1996-1997 роках московська патріархія підписала договори співпраці зі всіма силовими структурами російської федерації – ФСБ, міністерство оборони, інші силові структури. Тобто фактично всі структури, які більш-менш воєнізовані, мають такі договори про оформлення, вони там проходять якусь військову підготовку і так далі. І тепер, виходить, цікава ситуація: у нас же священики напряму підпорядковані московському патріархату. Які договори вони будуть виконувати? Ті, що підписала їхня керівна структура, чи якісь інші? Зрозуміло, що ми маємо небезпеку, що вони будуть виховувати оці договори, які підписала московська патріархія. А ці договори напряму становлять загрозою національної безпеці України. І тому в 2014 році, як тільки почалися військові дії захоплення українських територій, було прийнято чітке і однозначне рішення – жодного капелана УПЦ МП не може бути в війську», – розповів релігієзнавець.
Дивіться розмову з Олександром Саганом повністю у новому випуску Каштан.Інтерв’ю.
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
