Квіти України, флігель садиби Мурашка, Квартал Добровольського, Літаюча Тарілка на Либідській. Що об’єднує всі ці місця? Те, що вони опинилися під загрозою зникнення. Як і садиба Зеленських, яка була зруйнована забудовником у липні цього року.
Це другий огляд подій року від ютуб-проєкту «В тіні каштана». І цього разу йтиметься про загрозу знищення історичної та культурної спадщини Києва. Хто стоїть за руйнуванням пам’яток? Чому місцева влада часто залишається осторонь? Та які будівлі можуть назавжди зникнути з мапи столиці вже найближчим часом?
Темні кардинали забудови Києва
Сьогодні в Києві нараховується понад три тисячі історичних пам’яток. Однак лише частина з них офіційно отримала статус на міському або державному рівні. І навіть це не гарантує їх реального захисту. Як це можливо і чому так сталося? Давайте розбиратися.
Охоронний статус – це по суті єдиний правовий механізм збереження історичних будівель. Для його надання споруду мають визнати пам’яткою місцевого або ж національного значення. Або частиною історичного ореолу, але це не рятує від рук забудовників, як показує практика садиби Зеленських, яку нині можна побачити лише на архівних фото. Бо з липня цього року від неї лишилась лише вхідна група і фундамент.
На січень 2024 року в Києві офіційно було зареєстровано понад 3,5 тисячі пам’яток. Така кількість зазначена у Міській цільовій програмі охорони та збереження культурної спадщини на 2025-2027 роки. Проте охорона і збереження – це точно не про Київ і це, як виявилось, у столиці дуже різні поняття. Чому?
Бо офіційно охоронний статус на рівні міста мають далеко не всі. Багато будівель відносять до списку так званих «щойно виявлених об’єктів культурної спадщини». І вони роками чекають своєї черги бути включеними до цього списку. За словами активіста Дмитра Перова, таких у Києві нині більше двох тисяч.
«Один-два облікові документи на рік — це темп роботи департаменту сьогодні. Тож беремо калькулятор: дві тисячі об’єктів, які не мають статусу, але мають історичну цінність, ділимо на дуже оптимістичний варіант — два облікові документи на рік. Отримуємо тисячу років. Через тисячу років ми закриємо питання знищення історичної та культурної спадщини в Києві», – говорить Дмитро Перов, активіст, памʼяткоохоронець, урбаніст, юрист, засновник ГО «Спадщина».
Що ми вже втратили
Ми вже неодноразово розповідали про загрозу для багатьох історичних місць і будівель Києва. Але цього разу поговоримо про ті, які ще не потрапляли у випуски «В тіні каштана».
Але згадаймо й одну, про яку вже розповідали — садибу Зеленських. Ця історія отримала таке продовження, що від нього волосся стає дибки.
Коротко нагадаємо, забудовник 19 липня 2024 року незаконно зніс садибу Зеленських. Активісти викликали поліцію, але вже було пізно, бо від будівлі майже нічого не лишилося. Прокуратура і Міністерство культури тоді назвали знесення незаконним. У КМДА на фоні суспільного розголосу теж сказали, що вони дозволу не давали, це все забудовник винен.
Але потім виявилося, що все ж таки давали. А ще обіцяли подати позов до забудовника. Та, зрештою, не подали. Напевно, дуже зайняті, вносячи по одній-дві пам’ятки до реєстру на рік.
І саме цей дозвіл від КМДА став причиною того, що Верховний Суд визнав знесення цілком правомірним. І ніхто не понесе покарання за знищення цінного об’єкту.
«Ось минуло пів року, і суд, порадившись, ухвалив визнати законними ці містобудівні умови та обмеження. Тобто, якщо зараз триває кримінальне провадження щодо забудовника, його аргумент такий: він нічого не порушував, бо містобудівні умови були чинними. І тепер суд підтвердив, що ці умови дійсні. Це жахливо, тому що це не просто може призвести — це обов’язково призведе до руйнування інших пам’яток», – наголошує Дмитро Перов.
Пам’ятки руйнує не лише війна
За останні три роки Київ втратив, за різними джерелами, від 20 до 60 пам’яток архітектури. Дмитро Перов називає цифру в 30 одиниць. І тут ви скажете: «агов, так ці три роки йде війна. Прильоти ракет і “шахедів” точно не допомагають збереженню спадщини». І матимете рацію, але є одне але…
«У Києві з початку повномасштабного вторгнення близько п’яти історичних будівель постраждали від ворожих обстрілів. Водночас загалом знищено або суттєво пошкоджено понад 30 історичних і культурних пам’яток. З них лише п’ять постраждали через бойові дії, а решта 25 — через «прильоти» бульдозера», – говорить Дмитро Перов.
Тобто лише шоста частина руйнувань — це наслідок дій країни-агресора.
Це підтверджує й інформація на сайті Українського культурного фонду, де ведуть облік пам’яток, що постраждали від російської агресії. На їхній Мапі культурних втрат можна побачити масштаби руйнувань, спричинених війною.
Більшість пошкоджень та руйнувань у Києві зазнали будівлі, які постраждали від влучання поблизу університету Шевченка 10 жовтня 2022 року.
Проте так пощастило не всім. Будинок на Жилянській було частково зруйновано ворожим дроном. Та попри те, що з цього моменту минуло вже понад два роки, його ніхто так і не відновив.
«Найбільш показовий приклад — це період одного з «шахедних» обстрілів по Києву, коли на вулиці Жилянській, здається, 116, дрон влучив в історичну будівлю. Це був сторічний будинок Йосипа Лева. Мер приїхав того ж дня, оглянув пошкодження і заявив: «Ну, відновленню не підлягає». Тобто, у Львові, наприклад, після обстрілів розбирають завали, проводять експертизи, консультуються з фахівцями, розробляють проєкти відновлення. А тут — одразу вирок: не підлягає. Місцеві мешканці теж були здивовані, адже зруйнована була не вся будівля і навіть не половина. Пошкодження торкнулися меншої частини споруди. І є приклади у Львові, як відновлюють такі будівлі після значно серйозніших пошкоджень», – продовжує розмову Дмитро Перов.
І навіть петиції, які писали люди не допомогли. А заступник Кличка Микола Поворозник в одному з інтерв’ю взагалі сказав, що вважає, що будинок треба повністю знести.
«Будинок старий, в ньому деревинні перекриття, його просто неможливо відбудувати. І нічого на його місці будувати не будуть – там замала для цього ділянка. Ніякого будівництва там не буде. На мою думку дім на Жилянській потрібно знести, а на його місці розбити сквер та поставити знак в пам’ять людей, які там загинули. І на цьому закінчити цю історію», – зазначив Поворозник.
І тут вже виникає запитання: так на чиєму ж боці в цій історії міська влада?
Але про це трошки згодом.
Нові схеми старих «друзів»
Чисто математично виходить, що шкода для пам’яток від забудовників більша, ніж від окупантів. І якщо ви не бачите біля будівель бульдозерів чи екскаваторів, то це ще не означає, що вони в безпеці.
Бо віднедавна вони вигадали новий спосіб вирішувати проблему того, що ділянки, де вони планують звести новий ЖК чи бізнес центр вже зайняті.
«Якщо задуматися, це виглядає парадоксально, але цього року руйнувань було менше. Натомість, здається, освоїли новий підхід до звільнення ділянок від історичної забудови — багато будинків просто згоріло. Наприклад, можна згадати історичну будівлю на Дмитрівській, пожежу в Пущі-Водиці, яка сталася буквально місяць тому, або ж будівлю 1901 року на Татарці, що теж нещодавно горіла. Мені здається, що підхід змінили: тепер це, переважно, підпали. Підпалюють так, щоб потім можна було сказати, що це не ми, це випадковість», – говорить засновник ГО «Спадщина».
І таких випадків дійсно багато.
Грудень 2023-го – горів садибний житловий будинок на вулиці Ярославській, 8.
У тому ж році двічі горіла будівля за адресою: вулиця Дмитрівська, 23а.
У липні 2024-го в будівлі «Квіти України» сталася пожежа, активісти тоді заявляли про підпал.
А на початку серпня 24-го підпалили будинок на вулиці Волоська, 5.
І все це або навмисні підпали, або так звані «випадкові» (або ні) займання, а не влучання уламків ворожих дронів чи ракет.
Загалом схема проста: «підпал» – «обвал» – «новобудова». І винних не знайти, і відновлювати немає сенсу, якщо все вигоріло вщент.
Наприкінці серпня руки підпалювачів дістались до історичної садиби Мурашка на вулиці Мала Житомирська, 12, яка вже постраждала від пожежі у 2013 році, після чого звідти виселили майже всіх мешканців.
Єдиний житель, який досі залишається у будинку переконаний, його в такий спосіб намагаються витравити, аби знести будівлю. Бо підпали повторюють регулярно ще починаючи з нульових.
«В старі часи питання «Чи є будинок пам’яткою архітектури?» вирішували профільні спеціалісти. Згодом, як і годиться в правовій державі, це стали вирішувати юристи. Але життя не стоїть на місці і сьогодні що є пам’яткою, а що ні, визначають забудовники. Кожного року року в центрі міста щось горить. Це у нас традиція така. Місто повинно розвиватися», – написав у Фейсбук Олександр Глухов.
Хто руйнує історичний Київ
Та настав час вивести з тіні тих, хто роками знищує історичну спадщину Києва. І це люди, більшість імен з яких ви знаєте давно.
Але не напряму, а залишаючись в тіні.
«Пам’ятки руйнує Асоціація девелоперів України. Вони обрали собі непоказного голову — Євгена Фаворова, який роздає інтерв’ю про те, які погані активісти і як вони заважають «пацанам» жити. Ну, справді, якби вони поставили когось із своєї гільдії — наприклад, Ніконова, Молчанова чи Столара — це б виглядало надто токсично. А так вони вибрали людину, яка не є яскраво публічною фігурою чи помітним лобістом забудов. І тепер він виконує роль «голови», який розказує, що насправді не все так однозначно», – зазначає Дмитро Перов. .
Євген Фаворов – керівник Української асоціації девелоперів. Її створили в 2023 році. Ця компанія, як стверджують в асоціації, представляє абсолютну більшість ринку житлового будівництва Києва та значну частину ринку нерухомості України.
І на думку Дмитра Перова та багатьох інших активістів, основна мета цієї структури і безпосередньо Фаворова – перешкоджати діяльності пам’яткоохоронців. Бо вони активно борються проти блокування активістами будівництва і руйнування історичних об’єктів.
«Власники проєктів роками отримують погодження, проходять усі дозвільні процедури, проходять голосування місцевих рад. Але коли всі дозволи є, а роботи скасовують чи блокують, це завдає колосальних збитків. Ці збитки мають компенсувати ті, хто створює подібні обставини», зазначав Фаворов у коментарі виданню Ліга.нет.
І якщо пропустити питання культурної свідомості і особистого сприйняття, то дійсно варто зауважити, що у більшості забудовників є дозволи проводити роботи. І вони є не з повітря, а видані КМДА.
Саме влада Києва роками не приймає генеральний план, погоджує десятки сумнівних ДПТ, якими дозволяє забудовувати заповідні і зелені зони, а також надає документи з містобудівними умовами, якими погоджує будівельні роботи на місцях історичних пам’яток.
І що ж про це все каже міський голова Віталій Кличко? Який і сам живе у історичній будівлі.
«Мені здається, що він не те, що не розуміє цінності історичної спадщини, а більше лицемірить. Тобто, він сам цінує історичну спадщину, живе в історичній будівлі. Але є якась ціна питання, яка переважає для нього на збереження цієї спадщини. Він живе в історичному будинку на вулиці Хмельницького, 30. Але інші будівлі і пам’ятки готовий пожертвувати заради якихось більших цілей. Він насправді дуже компромісна людина, але кожен компроміс має свою ціну в цьому житті. І ціна компромісу щодо культурної спадщини для нього нижча, ніж для нових будівництв», – резюмує Дмитро Перов.
Історичні будівлі руйнуються. Чи то «самі», чи то від рук, точніше ковшів, забудовників. КМДА не просто їх не зупиняє, а ще й видає на все це дозволи.
Та будівлі можна врятувати. Для цього необхідно домагатись, аби їх таки включали до переліку культурної спадщини. Тому треба не давати посадовцям можливості «відлинювати» від своєї роботи і дотискати, аби потрібні рішення таки були прийняті. Лаконічно, серйозно і трохи іронічно. «В тіні каштана».
Детальніше дивіться в новому випуску ютуб-проєкту “В тіні каштана” за посиланням
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
