Дивіться відповіді на найгостріші запитання, які ставили гостям проєкту
За час існування проєкту «Каштан. Інтервʼю» в нашій студії побували активісти, посадовців, народні депутати, митці, актори та блогери. Ці інтервʼю зібрали десятки тисяч переглядів, а загальна кількість переглядів на YouTube-каналі сягає вже понад мільйон.
Ми відібрали для вас найкращі моменти, цитати та гучні заяви наших гостей – ті, які облетіли центральні медіа та українські телеканали і зібрали сотні тисяч переглядів у соцмережах.
Аварія на «сіній» гілці
Запуск проекту «Каштан. Інтервʼю» припав на період аварії на «синій» гілці метрополітену. За збігом обставин, без жодної думки про метро, першим гостем нашої студії став транспортний аналітик Олександр Гречко. Тема розмови мала бути абсолютно іншою, проте того дня в центрі уваги опинилася аварія у тунелі метро – і саме Олександр першим розповів у нашій студії про те, що аварію замовчували.
«Проблема з наводненням тунелю була, ще коли він будувався, і, на жаль, дуже тривалий час не проводилися якісь роботи, щоб цю проблему вирішити», – сказав він.
Гречко підкреслив, що працівники метрополітену, машиністи, люди, які обслуговують тунелі, не могли не бачити протікання, однак для широкого загалу це не озвучувалося.
«Є вказівки замовчувати, і є тиск, що ніякий негатив не повинен виходити», – сказав експерт.
За його словами, затоплення тунелю було спричинено відразу кількома факторами: поганою якістю робіт під час будівництва цієї ділянки, спорудженням нових ТРЦ та багатоповерхівок нагорі та відсутністю вчасних ремонтних робіт.
«Можна, звичайно, звинувачувати тих, хто будував цей тунель більше десяти років тому, але, люди, де ви були десять років? Чому про цю проблему ніхто не казав і довелося екстрено зупиняти метро? Ви знали про цю проблему, ви намагалися її замовчати. І ось ми маємо таку ситуацію, що якби мовчали і далі, то міг би бути ризик катастрофи», – підсумував Гречко.
Згодом цей факт підтвердили і самі посадовці КМДА та й сам Віталій Кличко. На нашому каналі є дуже багато відео з цієї теми, тож заходьте у плейлист «В тіні каштана».
«Після того, як я розповів правду, мене звільнили»
Це відео в нашому інстаграмі набрало понад пів мільйона переглядів. На цьому фрагменті Олег Попенко стверджує, що його звільнили свого часу з КМДА через висвітлення правди.
А ось що Олег Попенко розповів про Бортницьку станцію аерації.
«Мільярд виділила Японія у 2015 році на реконструкцію Бортницької станції аерації. Уже дев’ять років минуло. Де мільярд, де ця реконструкція? Каналізація має свій термін експлуатації. Ніхто не знає, коли може зупинитися каналізація. В Кличка все добре. Коли в нас каналізація зупиниться, він поїде в Гамбург у свій будинок. Я нікуди не поїду. Так, може, потрібно наводити порядок тепер?» – запитав він.
Не все гаразд у столиці і з мостами.
«Південний міст нам щороку закривають на ремонт. Тепер взагалі закрили, нам кажуть: війна. Брехня, його закрили, тому, що він уже у вкрай аварійному стані. Ідемо далі: міст Патона. Чому звузило міст Патона? Тому що він не підтримує таку кількість автонавантаження. Тому що, якщо додати одну смугу, він розвалиться до чортової матері», – сказав Попенко.
«Що буде з цими тваринами – ніхто не контролюватиме»
Чимало дискусій розгорілося під відеоінтервʼю з Олексієм Суровцевим – актором та зоозахисником. Олексій рятує безпритульних тварин, поранених – в тому числі з прифронтових та деокупованих територій. Що ж викликало шквал хейтерських коментарів?
«В Україні зараз будь-яка людина може створити притулок, не маючи досвіду, не маючи можливостей. Дозвіл не потрібен. Ми можемо сюди в це приміщення навести тварин, і у нас буде тут притулок. Ніхто не буде контролювати санітарні норми. Ми можемо почати збирати тварин, робити якесь плачевне відео і збирати на це гроші. Куди вони підуть, ці кошти, що буде з цими тваринами – ніхто не контролюватиме. Розумієте, нема нормативів для визначення того, що, наприклад, є притулком. А такі норми потрібні», – сказав Суровцев.
Парламент та вибори
У нашій студії лунали прогнози щодо скасування воєнного стану та проведення виборів в Україні. А ще народний депутат України Віталій Безгін порівняв депутатство з порогом, переступивши який стаєш… мудаком.
«В очах суспільства ти переступаєш цей поріг – ти вже мудак. Так можна говорити у вас в ефірах, ми ж на ютубі, правильно? Да це ж до цього теж треба бути психологічно готовим, це нормально, так в усьому світі, що парламентарів не люблять», – сказав він.
Також Безгін дав свій прогноз щодо дати проведення виборів в Україні.
«Я думаю, що вибори неможливі роки півтора ще точно. Так, я реалістично дивлюсь на ситуацію. Я думаю, що багато факторів залежить, в тому числі від міжнародної підтримки, і я думаю, що поки не завершиться епопея під назвою «президентські вибори в США» і не буде цим зацементована поточна влада, будь-який переговорний процес, де ми розуміємо, крім України і агресора, буде виступати ще колективний захід, він навряд можливий, а це означає, що цей процес навряд розпочнеться раніше, там, літа 25 року. Такий мій прогноз», – резюмував Безгін.
«Здавалося, що може бути гірше, ніж Черновецький?»
Говорили у цій студії і про нашу історію, а особливо – під час війни. Чому наша спадщина в Києві у небезпеці та що або ж хто їй загрожує – про це йшлося у розмові з пам’яткозахисником Дмитром Перовим та режисером-документалістом Олексієм Радинським.
За словами Перова, нині в Києві налічується майже три тисячі об’єктів, які мають історичну і культурну цінність. Однак із цієї кількості лише майже тисяча перебуває під офіційним захистом держави.
«Була грандіозна ідея про те, щоб запровадити цю практику, яка є в багатьох європейських містах — Варшаві, Кракові, Празі, Таллінні, Ризі — з приводу того, що безумовному захисту підлягає вся історична забудова, не лише пам’ятки», — сказав пам’яткозахисник.
Водночас, як зазначив Перов, щороку з внесення до відповідних державних реєстрів охоронного статусу набувають лише один або два об’єкти.
«Ми щороку вносимо до реєстру 1-2 нові пам’ятки. Скільки років знадобиться, щоб внести їх всі? Якщо нічого не змінювати, то майже дві тисячі», — констатував він.
Режисер Олексій Радинський розповів в нашій студії про свій фільм «Нескінченність за Флоріаном» – документальну стрічку про збереження «Летючої тарілки» на Либідській площі.
«Основна фабула – це конфлікт, який виник навколо такої легендарної символічної київської будівлі «Летюча тарілка», яка знаходиться біля метро Либідська. Спектр тем, які порушуються, значно ширший. Тобто ми, в принципі, зробили фільм, головним героєм якого є архітектор цієї будівлі – видатна унікальна людина Флоріан Ілліч Юр’єв. На жаль, два роки тому, у віці 92 роки Флоріан пішов із життя. Останні приблизно п’ять років його життя ми – команда фільму – співпрацювали з ним. Супроводжували його в тій боротьбі, протистоянні із забудовниками та корумпованими посадовцями, які прагнули і, насправді, досі прагнуть перетворити цю унікальну споруду на вхід до торговельного центру», – сказав Радинський.
У 2020 році «тарілка» здобула статус пам’ятки архітектури та монументального мистецтва України, однак це дуже часто абсолютно нічого не значить: у Києва такі пам’ятки руйнуються практично кожного дня, зазначає режисер.
«Нашою ідеєю було не просто зупинити будівництво цього абсурдного і абсолютно непотрібного нікому ще одного торговельного центру, який ще й належить громадянину рф Вагіфу Алієву, але й запропонувати щось нове. Людям, які керують цими процесами, взагалі пояснити, що щось потрібно, окрім торговельних площ… вони просто цього не розуміють», – підкреслив він.
Руйнування архітектури Києва розпочалося не сьогодні, але, на погляд режисера, саме за доби Кличка в Києві запанувала диктатура великого капіталу.
«Здавалося, що може бути взагалі абсурдно гірше, ніж мер Києва Леонід Черновецький? Але Кличко легко це дно пробив», – сказав Радинський.
Дивіться повну добірку найяскравіших моментів «Каштан. Інтервʼю» та пишіть в коментарях, кого ще ви б хотіли побачити у нашій студії.
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
