«Київські забудовники та їхній маріонетка Кличко роблять це місто непридатним до життя», – так режисер Олексій Радинський прокоментував, чому у своєму фільмі «Нескінченність за Флоріаном» вирішив привернути увагу до забудови Києва.
Стрічку про боротьбу зі столичною забудовою, про збереження памʼяті та архітектури Києва ми у виданні «Каштан NEWS» уже переглянули. Чому документальний фільм Радинського особливо актуальний сьогодні та чому варто поспішити на сеанси? Та про все по черзі.
Атмосферу стрічці додав і кінотеатр, в якому був показ – «Ліра». Кінотеатр українського кіно «Ліра» поблизу Львівської площі символічно розташовується в будівлі 1912 року будівництва, сам будинок – памʼятка архітектури, що лише посилює відчуття від перегляду. Сеанс відбувався в четвер, о 13:00, тож охочих подивитися картину було не так і багато – чотири людини на невеликий зал.
«Літаюча тарілка» Флоріана Юрʼєва
Документальний фільм «Нескінченність за Флоріаном» режисера Олексія Радинського отримав премію кінокритиків «Кіноколо» як найкращий документальний фільм 2022 року.
Стрічка розповідає про життя та творчість київського архітектора, художника, музиканта, поета і теоретика Флоріана Юр’єва. Він відомий як автор герба Києва у вигляді гілки каштана, а також архітектурного проєкту київської «Літаючої тарілки», на Либідській площі. Найголовніший меседж фільму – боротьба за його творіння – «Літаючу тарілку» в Києві, навіть попри особисту хворобу. Хронометраж картини 70 хвилин, і в ній часто використовуються архівні кадри, наприклад, із фільму, який знімав сам Флоріан про воду (до слова, ця стрічка так і не вийшла). Завдяки цьому можна побачити глибокий сенс принципів життя та творінь Флоріана Юрʼєва. У фільмі не лише його робити як архітектора. Він виготовляє скрипки, займається музикою, пише картини та бореться за свою творчість у всіх її проявах. Протягом картини глядач слідує за Флоріаном, поринає в його уяву та творчість. У своїй майстерні Юрʼєв багато говорить про світло, музику та архітектуру, які йдуть разом.
Особливість фільму в тому, що процес архітектурного творення та мислення показано зсередини. Той процес, який митці зазвичай залишають поза кадром. А саме – робота Флоріана Юр’єва над його альтернативним проектом реновації «Летючої тарілки», в яку архітектор під час будівництва закладав великий сенс, та й згодом обʼєкт вважався памʼяткою архітектури.
Особиста трагедія, мистецтво і корупція
Світ мистецтва, образів та творчості завершується там, де стикається з реальністю приватних інтересів.
Фільм Радинського саме дає можливість долучитися до процесу переговорів, в ході яких корумповані чиновники визначають майбутнє Києва та будівництва житлових комплексів, торговельних і розважальних центрів ціною обʼєктів мистецтва.
«За лаштунками картини – погляд режисера»
У коментарі «Каштан NEWS» режисер Олексій Радинський зазначив, що над фільмом працював майже 5 років. До створення «Нескінченності за Флоріаном» Олексій працював над короткометражним фільмом про Флоріана Юрʼєва під назвою «Колір фасаду: синій».
Ідея зробити документальний фільм про боротьбу за «Літаючу тарілку» виникла після того, як почався процес уже згаданих переговорів щодо оновлення споруди.
«До спілкування підключився Флоріан Юр’єв, і він попросив мене бути присутнім з камерою на процесі переговорів, «щоб у нього були свідки», – розповідає режисер Олексій Радинський.
У фільмі є кадри із зустрічей Флоріана із посадовцями та забудовниками.
«Потрапити на ці перемовини було найтяжчим під час зйомок, адже чиновники звикли всі питання вирішувати за закритими дверима» – зізнається Олексій.
Проблема забудови столиці не нова. До прикладу, протистояння між будівельниками та активістами за столичну монументальну будівлю «Квіти України», яку частково зруйнували у 2021 році.
Олексій Радинський має власну позицію і мотивацію привернення уваги до проблеми забудови:
«Київські забудовники та їхній маріонетка Кличко роблять це місто непридатним до життя», – заявив Радинський у коментарі «Каштан NEWS».
Сьогодні Олексій працює ще над кількома темами, подробиці щодо яких не озвучує. Проте одна з майбутніх робіт, за словами Радинського, ймовірно, буде присвячена забудові столиці.
Чому «Літаюча тарілка» важлива для столиці?
Флоріант Юрʼєв в 1960-му році під час проєктування «Літаючої тарілки» закладав в неї великий сенс, мету та наповнення. Він мріяв, аби ця будівля стала першою в історії архітектури світломузичним театром. Втім, це так і залишилося в планах. Нині цей будинок належить Українському інституту науково-технічної та економічної інформації МОН України.
На початку будівництва ТРЦ OCEAN MALL, згідно з кількома варіантами проєктів, торговельний центр мав «поглинути» «Літаючу тарілку», бо під нею мав розташовуватися головний вхід. Утім це не сподобалося його творцеві Флоріану, адже він закладав в неї геть інший сенс. Так і розпочалася боротьба між архітектором та забудовником Вагіфом Алієвим.
У картині також показаний момент, як в 2020 році біля ТРЦ «Ocean Plaza» стався потоп. Тоді на дорозі прорвало магістральну трубу гарячого водопостачання і затопило торгівельний центр. Людей доводилося евакуювати.
Попри протистояння та онкологію, Флоріан Юрʼєв у віці 90 років зміг домогтися свого. Споруда «Літаюча тарілка» в жовтні 2020-го була внесена Міністерством культури та інформаційної політики до Реєстру пам’яток архітектури та монументального мистецтва.
Тепер ви точно маєте сходити на фільм, аби дізнатися більше про забудову столиці без мети та боротьбу попри все.
Вікторія ЛІБАН
