Київрада відхилила петицію киян щодо ліквідації закинутого будмайданчика на Осокорках. Тож там, де мер обіцяв киянам сквер, і надалі стоятиме будівельний паркан, а територія буде занепадати і спричиняти потенційну небезпеку для тамтешніх жителів
Київ повниться довгобудами і закинутими будівельними майданчиками. Тим часом міська влада, замість того, щоб анулювати угоди й повертати землі громаді, продовжує договори оренди та ігнорує заклики киян щодо очевидних санітарних порушень і небезпеки, яку становлять такі об’єкти. Про масштаб столичних недобудов, їхні потенційні й реальні ризики та можливі шляхи вирішення йдеться у новому випуску ютуб-проєкту «В тіні каштана».
Цього літа кияни створили петицію щодо ліквідації будівельного майданчика поблизу станції метро «Осокорки». За словами киян, після початку робіт у 2020–2021 роках тут перекрили єдиний пішохідний маршрут для мешканців численних навколишніх багатоповерхівок. На заміну облаштували тимчасові сходи. Та новий шлях виявився довшим і небезпечнішим, адже тепер людям доводиться переходити дві проїзні частини розв’язки. До того ж самі сходи вже перебувають в аварійному стані.
«Станом на сьогодні жодних робіт не ведеться, котлован стоїть незахищеним просто неба, поступово приходить в аварійний стан і несе ризики для станції метро неглибокого залягання, над якою він розташований, і яка є безальтернативним сховищем для мешканців навколишніх будинків. Занедбаний будмайданчик збільшує відстань до сховища на 150-200 метрів, тобто на 1,5-2 хвилини часу, що потенційно може коштувати життя людей», – йдеться в петиції.
На додачу, будівельний паркан частково закриває огляд водіям, які рухаються розв’язкою. А ремонт шляхопроводу, що розпочався, лише підсилює небезпеку, зазначає автор петиції.
Ця огорожа стоїть уже понад 15 років. Київрада виділила ділянку під забудову ще у 2009 році. Тоді компанія «Скай-буд ЛТД» планувала звести торговий центр Le Boulevard.
Саме під час встановлення паркану мешканцям перекрили прохід до метро, що спричинило протести. Найгостріша ситуація виникла у 2015 році, коли під час однієї з акцій сталася масова бійка між активістами та охоронцями забудовника.
Масові сутички на цій ділянці відбувалися неодноразово. Постраждалі були як серед протестувальників, так і серед правоохоронців, які намагалися зупинити конфлікт. Після того, як обурені мешканці зруйнували майже половину будівельного паркану, на місце прибув міський голова Віталій Кличко.
«Завтра на сесії Київради я буду подавати проєкт про скасування оренди і надання цій ділянці статусу скверу», – пообіцяв тоді мер.
Та скверу немає й досі. В 2015 році Київрада дійсно розірвала договір оренди й офіційно надала ділянці статус скверу. Однак забудовник оскаржив це рішення у Верховному Суді та домігся його скасування. У 2020–2021 роках роботи поновили, але з початком повномасштабного вторгнення вони знову зупинилися. Нині на місці залишилися лише котлован і фрагменти фундаменту.
«Він фактично розташований прямо біля станції, поруч із її конструкцією. Там була проблема з пошкодженням гідроізоляції: вода протікала, у балках з’явилися тріщини під землею, саме біля входу до метро. Щось підшпаклювали, підмазали – і на тому все закінчилося», – говорить Олег Гречух, архітектор, дослідник інфраструктури.
Та на прохання киян демонтувати будмайданчик у КМДА відповіли, що ніякої загрози він не становить і проходу не заважає.
«Перевірки, проведені у рамках контролю за забезпеченням належних санітарних та безпекових умов життєдіяльності мешканців та гостей столиці, засвідчили належний санітарний стан відповідної території та вільний доступ до станції метрополітену», – наголошується у відповіді КМДА.
«Це фактично знаходиться в середині розв’язки, у вигляді конюшини, і вся земля всередині мала бути комунальною – вона належала місту. Як місто проводило інвестиційний проєкт на забудову цих ділянок, важко пояснити. Як так вийшло, що місто фактично позбавило себе контролю над такою важливою критичною інфраструктурою, особливо під час повітряних тривог, коли люди вночі роками змушені долати ці перешкоди, – це окремий випадок, який треба досліджувати. До того ж зараз там триває реконструкція мосту за 650 мільйонів гривень – удвічі дорожче, ніж подібні роботи в Литві чи Польщі, що також викликає багато запитань», – говорить Олег Гречух.
Масштаб проблеми
Подібна історія для Києва, на жаль, не нова. Активісти та організації вже складали не одну мапу столичних недобудов. Їх у Києві десятки. Якісь вже мають споруджені будівлі, деякі – залишились покинутими на етапі котлованів і фундаментів. Є й такі, де просто ділянки обнесені парканами і навіть жодних робіт не бачили.
У 2024 році сама КМДА визнала 72 об’єкти житлового будівництва проблемними, жодна з цих будівель не введена в експлуатацію, у більшості припинено будівництво вже багато років.
І це лише житлові недобудови. До цього переліку не входять торговельні, офісні центри, паркінги тощо.
«Це величезна кількість будівель. У деяких місцях вони розташовані всього за кілька сотень метрів одна від одної – і все це в історичному центрі. Наприклад, на Львівській площі стоїть велика будова Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого. Лише за кілька сотень метрів у напрямку Галицької площі та цирку – поруч недобудована дитяча урологічна лікарня», – наголошує Кирило Степанець, дигер, краєзнавець, дослідник Києва.
«Фактично в кожному районі, біля кожної магістралі – куди б ви не пішли, навіть якщо у вашому дворі немає недобудови, десь по маршруту все одно знайдеться щось подібне», – зазначає Олег Гречух.
Серед найвідоміших столичних недобудов перші місця, звісно, посідають торговельні центри і житлові комплекси.
Наприклад, Sky Towers поблизу центрального РАЦСу. Багатофункціональний комплекс мав стати найвищим в Україні та Східній Європі – 214 метрів і 41 поверх.
«Це мав бути найбільш амбітний проєкт серед усіх київських новобудов і взагалі серед будівель у місті. Будинки планували щонайменше на 50 метрів перевищити знаменитий Ловський хмарочос, тобто стати ще вищими», – розповідає Кирило Степанець.
Місцеві протестували майже з перших днів. Однак ні преміум-офісів, ні п’ятизіркового готельного комплексу, ні паркінгу на понад 800 машиномісць тут так і не з’явилося.
«Це заплава річки Либідь, і звідти добре видно сусідні будинки. Наприклад, будинок по проспекту Повітряних Сил, прямо навпроти мосту, ще на стадії будівництва – він зрушився бічною частиною і значно перекошений. Там паркінг на сім поверхів, і спочатку я не повірив, ніби десь струмок тече. Коли підійшов і ввімкнув ліхтарик, побачив, як потужні струмені чистої води б’ють із-під землі і стікають під’їздними пандусами паркінгу вниз. Тече річечка. Там води достатньо, і, звісно, вона не чекатиме, поки будівлю добудують – поступово руйнуватиме її», – говорить Кирило Степанець.
«Вода в архітектурі, мається на увазі в уже збудованій будівлі, і взагалі при проєктуванні будівлі вода – це найбільший руйнівник, окрім інших факторів, про які ми знаємо. Проблема зачіпає й сусідні будівлі: час від часу влітку в паркінгах плавають машини, що призводить до значних збитків через пошкодження майна та електропроводки. Чим більше таких недобудованих або неправильно збудованих будинків, які не враховують опади та водовідведення, тим більше проблем виникає – для самих будівель, для сусідів і навіть для будинків за півкварталу. Іноді в процесі десь пошкоджений, можливо, загальноміський колектор чи загальноміські комунікації, вода потрапляє в отвори, що призводить до підтоплень підземних поверхів, пошкодження автомобілів, ускладнень руху транспорту та інших проблем для міста», – зазначає Олег Гречух.
Ще одна відома недобудова — Дарницький залізничний вокзал. Будівлю площею майже 71 тисячу квадратних метрів почали зводити у 2004 році після знесення старої, проєкт оцінювали майже в два мільярди гривень. Кілька разів роботи зупиняли та відновлювали. На початку 2010-х основу нового вокзалу майже добудували – стіни, перекриття, поверхи, але дах так і не з’явився. Вже 15 років будівля стоїть у стані залізобетонного каркасу.
Ще одна відома недобудова – 25-поверхівка поблизу Київського велотреку. Це один із фрагментів ЖК «Фундуклєєвський», який належав Володимиру Константинову. Частину комплексу здали в експлуатацію ще у 2013 році, а ось цю башту так і не завершили.
«Я туди потрапив, напевно, вперше близько 15 років тому. І з того часу там нічого не змінилося. Охорони немає, але все міцно заварили в останні роки, бо почалися провальні рухи конструкцій. На даху недобудови могли сидіти по 40 людей, а на заході сонця там збиралися 5–6 компаній молоді, щоб випити на висоті», – розповідає Кирило Степанець.
Київрада намагалась продати будівлю з аукціону, але так і не вдалося. Більшість недобудов столиці – це житлові комплекси чи будинки компаній «Укрбуд» і «Київміськбуд».
Довгобуди є й у історичному центрі столиці, наприклад, на Андріївському узвозі. Компанія «Маркон» планувала звести тут готель «Mercure Andreyevskiy» заввишки 29 метрів. Роботи розпочали у 2012 році. Спочатку передбачалася дев’ятиповерхова споруда з фасадом у псевдо-історичному стилі.
Будівництво спричинило акції протесту: активісти заявляли, що забудовник зруйнував частину Замкової гори та спричинив руйнівні процеси у сусідніх будівлях.
У 2018 році Київрада розірвала договір оренди землі, але вже у 2020-му суд дозволив відновити будівництво. Роки минають, а готель так і не завершили – натомість маємо черговий закинутий будівельний майданчик.
«Місто мало б реагувати. Всі будівлі, що зводяться в Києві чи в інших містах, розташовані на території, яка належить місту – на вулицях, поруч із об’єктами комунального майна. Навіть якщо земля під будинком перебуває в оренді, або це повністю приватна власність, відрізати будівлю від інженерних мереж неможливо. Місто має можливість через інженерні мережі – опалення, водопостачання, водовідведення чи навіть під’їзд будівельної техніки впливати на забудовника, обмежувати його дії. Але на практиці нічого цього не відбувається. Ніхто не арештовує майно забудовника, і якщо трапляються наслідки аварій, їх зазвичай покривають із бюджету», – наголошує Олег Гречух.
Ризики і наслідки
Справа не лише в тому, що ці недобудови псують вигляд міста. Вони також становлять потенційну значну небезпеку – як у випадку розритого котловану поблизу станції метро, так і в інших місцях.
«Якщо котлован залишений відкритим, опади восени, взимку чи навесні накопичуються на дні, і вода неконтрольовано може підмивати стіни фундаменту, проникати в підземні комунікації та загрожувати сусіднім будівлям, а дороги можуть просідати. Це дуже небезпечне явище. Бетонний каркас, незахищений від опадів з боків і зверху, намокає, а взимку цикли замерзання та розмерзання поступово руйнують його шар за шаром, добираються до арматури – і починається корозія, яка поширюється на конструкції. Якщо будівля стоїть довго, пошкодження можуть бути настільки серйозними, що їх важко або навіть неможливо виправити. Самі недобуди, якщо будмайданчик досить просторий і руйнування відбувається безпечно для пішоходів та транспорту, ще наполовину безпечні. Але якщо територія дуже тісна, це може стати значною проблемою», – відзначає Олег Гречух.
«З одного боку, це цікаві місця для певного кола людей, але для більшості справжня ганьба. Наприклад, у Святошино, де я живу, прямо навпроти мене був чарівний Сосновий сквер. Його вирубали у 2020 році, розпочалося будівництво, яке згодом зупинилося. Тепер ні скверу, ні будинку доведеного до ладу – тобто не те, не те. Тому такі об’єкти треба завершувати, а не зводити нові. У нас виходить дисбаланс: в одних місцях починають нові будівництва, а старі недобуди стоять просто тому, що між олігархами, забудовниками й лобістами не можуть поділити гроші», – говорить Кирило Степанець .
До того ж нерідко закинуті будівництва залишаються без охорони, через що туди можуть потрапити руфери або навіть діти. Такі небезпечні ігри можуть призвести до трагічних наслідків.
Детальніше дивіться в новому випуску ютуб-проєкту “В тіні каштана” за посиланням
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
