Сучасна війна – це війна безпілотників, РЕБів та роботизованих комплексів. Як сьогодні переоснащується українське військо, які його першочергові потреби, завдяки чому нашим захисникам вдається випереджати ворога? Кого можна вважати справжніми українцями, як суспільство має готуватися до повернення ветеранів у мирне життя та яким чином роботизація армії рятує сотні життів оборонців?
Про все це розповів гість ютуб-проєкту Каштан. Інтерв’ю – військовий, керівник Служби роботизованих комплексів батальйону «Вовки Да Вінчі» Олександр Ябчанка.
Хотілося одразу почати з того, що вас можна зустріти не лише на передовій, але й в різних місцях України – з лекціями, зустрічами…
Заради справедливості, спершу варто визначитися, що ми розуміємо під словом «передова». Якщо це бліндажі й окопи, то моя робота як керівника Служби роботизованих систем – усе ж менше про передову, а більше про організаційну діяльність. Моє головне завдання – розвиток роботизованих систем у батальйоні та бригаді, фактично – роботизація війська.
У межах цих обов’язків мені доводиться часто виїжджати навіть не стільки по Україні, скільки за кордон. Адже нашу співпрацю з партнерами складно переоцінити: технології – на Заході, кошти – теж там, а от уміння застосовувати ці технології з мінімальними затратами і досягати максимального результату – це вже про нас. Українці сьогодні фактично формують нову модель ведення війни, засновану на широкому використанні безпілотних систем.
Саме тому я нерідко відвідую міжнародні виставки озброєнь: з одного боку, щоб ділитися власним досвідом, а з іншого – налагоджувати нові партнерські зв’язки.
Про що вас частіше запитують на міжнародних майданчиках?
Запитують про те, чи Україна дасть собі раду в боротьбі з російською навалою, чи ми не втомилися. Десь приблизно так звучать ці питання.
Звісно, що ми втомилися, але я просто кажу, що в нас немає іншого виходу, ніж боротися далі. Тобто мова не про те, що ми хочемо чи не хочемо, а йдеться про те, що ми мусимо. А військові у розмовах запитують про деталі ведення бойових дій. І партнери мало-помалу починають усвідомлювати, що без нашої експертизи, поради у випадку якоїсь конфронтації з росіянами їх може чекати неприємний сюрприз.
Що стосується переднього краю лінії бойового зіткнення, я тут можу про щось говорити з точки зору людини, яка розбирається у цьому. І я вам скажу, що передові технології, досвід є саме в України.
І не секрет, що сьогодні понад 70% уражень ворога ми завдаємо саме за допомогою безпілотних систем, і левова частка з них – українського виробництва. Звісно, цим досвідом цікавляться наші партнери, і це дуже добре.
Я переконаний: нам важливо, аби Європа разом із нами, використовуючи наші напрацювання, могла надійно захистити наш спільний європейський простір.
На вашу думку, як можна охарактеризувати той момент війни, в якому ми зараз перебуваємо, і чому саме так?
Важко. Але точно не безнадійно, що ми в цьому протистоянні не вистоїмо і не переможемо. Бо просто між поняттями «переможемо» і «вистоїмо» багато в чому можна ставити якщо не знак рівності, то десь близько нього.
Я переконаний, що Росія буде намагатися нас знищити, допоки в неї буде така спроможність. А позбавити її цієї спроможності нас знищити – це вже перемога.
Спроможності нашого оборонного комплексу станом на зараз використовуються усього на 35%, бо в нас недостатньо грошей, аби завантажити його на 100%. За умови, що наші спроможності працюють на 100%, та ще й за умови, що наше виробництво включено в ланцюжки постачання європейських країн, я переконаний, що ми зможемо обігнати Російську Федерацію в ресурсному аспекті.
Якщо подивитися на зміни, що відбулися протягом минулого та цього року, то, на вашу думку, чи змінилися українці як суспільство і як нація? І як за цей час трансформувалися Сили оборони?
Я можу оцінити, як змінювалися технології Сил оборони. У сфері, за яку я відповідаю – роботизованих систем, – ці зміни були кардинальними. Вимоги, які ми висували до виробників наземних роботизованих комплексів ще два роки тому, сьогодні вже втратили актуальність. Змінилося все: і вимоги до зв’язку, і вимоги до протидії.
Наша сильна сторона в тому, що ми постійно вигадуємо нові, цікаві рішення. Противник навчився їх копіювати й масштабувати. І саме масштабування – найбільший виклик, адже повторити винахід значно простіше, ніж забезпечити його масове використання.
Ми маємо отримати можливість масштабувати рішення швидше за противника. І ми маємо отримати спроможність бути ресурсно- потужнішими за противника. В нас є, що запропонувати нашим партнерам, які можуть забезпечити нашу перевагу і в масштабуванні, і в ресурсах. І ми маємо це робити швидше, ніж наш противник. А наш противник, на жаль, сьогодні це робить досить швидко.
Який найбільш неочікуваний «польовий» винахід ви бачили на власні очі?
100% виробів, якщо ми говоримо про наземні роботизовані системи, ми доробляємо на лінії бойового за’їзду. Але це не означає, що виробники – негідники, чи виробники якісь погані. Це – очікувана і прогнозована річ. Чому? Тому що від технічного завдання, яке ставиться державою перед виробником, до моменту, коли засіб потрапляє до бойового підрозділу, проходить час. І цей час вимірюється місяцями. А умови фронту змінюються швидше, ніж той виріб, який ти замовив, і він з’явиться на фронті через декілька місяців. За цей час вже лінія бойового зіткнення буде мати інші вимоги до цього виробу. Це нормально. І тому треба усвідомлювати, що в бойових підрозділів мають бути бойові лабораторії.
Який зараз рівень мотивації серед молодого поповнення?
Я б сказав, що рівень мотивованості цілком достатній. Адже якщо людина сама прийшла до рекрут-центру, це вже свідчить про її готовність і налаштованість розпочати свій бойовий шлях.
А ще важливо розуміти: розумна людина – це та, яка має здатність і бажання вчитися, опановувати нові знання й навички.
Як думаєте, якої чесності нам бракує в розмові суспільства з армією?
Чесності перед самим собою, перш за все. Ми маємо усвідомити одну дуже просту і дуже прикру істину: Росія в її теперішньому стані незмінно намагається знищити нас як державу. По-друге, ми маємо зрозуміти, що для нас означає знищення як держави. Згадайте Бучу, Ірпінь, Бородянку. Так от, боронь Боже, якщо росіянам вдасться знищити нашу державу, то буде набагато-набагато жорсткіше. Тому що з того часу вони осатаніли ще більше.
Ми маємо усіма можливими і неможливими шляхами позбавляти Росію цієї самої спроможності завдавати нам шкоди.
Україна переможе, якщо громадяни України будуть усвідомлювати себе громадянами. Україна програє, якщо громадяни України, замість того, аби усвідомлювати себе громадянами, будуть себе вести, як ідіоти.
Я вірю в те, що ми таки зможемо створити умови, за яких Росія просто буде вимушена припинити агресію і відступити з нашої землі.
Дивіться повну розмову з Олександром Ябчанкою у новому випуску ютуб-проєкту «Каштан. Інтерв’ю» за посиланням.
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
