Експерти оцінили шанси на збереження об’єкта

Наприкінці травня цього року на столичній Лук’янівці, на вулиці Дегтярівській, 7-Б, забудовник відновив демонтаж історичної будівлі трамвайно-тролейбусного управління. 

За кілька днів робітники ТОВ «Будхол»  повністю розібрали дах цієї споруди та частково демонтували кладку верхніх рядів другого поверху пам’ятки. Також було знесено оригінальну віконну групу, виконану в стилі модерн. Варто зазначити, що ці роботи жодним чином не відповідають дозвільній документації, зокрема завданню на реставрацію будівлі. Натомість вони цілком відповідають бажанню забудовника: якомога швидше завершити будівництво ТРЦ.

Історична довідка

Безпосередньо депо було відкрито  1892 року для Лук’янівської лінії кінного трамвая. А історичну будівлю трамвайно-тролейбусного управління  зведено в 1908–1909 роках у стилі модерн. За радянських часів, у 1986 році, споруда отримала охоронний статус пам’ятки архітектури місцевого значення.

ТРЦ замість депо

Перші офіційні документи щодо майбутнього старого депо датуються  вереснем 2003 року. Саме  тоді  Київський міський голова Олександр Омельченко поставив підпис під розпорядження «Про надання дозволу на проектування та реконструкцію і будівництво» депо на Лук’янівці.

Після закриття Лук’янівського трамвайно-тролейбусного депо в 2005 році будівля почала занепадати. У 2011 році її передали інвестору за договором.

За інформацією з відкритих джерел, за адресами: вулиця Дегтярівська, 7-А та 7-Б, планується будівництво великого торговельно-розважального центру. Нині частину ТРЦ уже зведено. За проєктом планується будівництво другої черги комплексу. Однак стара будівля трамвайно-тролейбусного управління  заважає організації в’їзду та виїзду до майбутнього цілісного ТРЦ.

Кінцева зупинка

За свою історію депо обслуговувало чимало трамвайних маршрутів. Якщо виокремити основні, які функціонували до 2005 року, то це були трамваї №14, 15, 18.

Як повідомляє урбаніст Єгор Бондаренко, у 70-х роках минулого століття основу рухомого складу депо складали вагони МТВ-82, а з 80-х років до 2005-го – Tatra T3.

Закриття депо вплинуло на якість обслуговування трамваїв №14, 15, 18, які тепер залежні від Подільського депо та депо імені Шевченка.

Штучні незручності

Чи потрібно  нині  Лукʼянівське депо?

«Думаю, що так, – говорить транспортний експерт Єгор Бондаренко. – Лукʼянівська-Відрадівська трамвайна мережа була б більш самостійною, а рухомий склад  маршрутів №14, 15, 18 можна було поступово оновлювати, не оглядаючись на стан Подільського депо та думки керівництва депо імені Шевченка».

Крім цього, додає експерт, у разі виходу з ладу трамвая на вулицях Глибочицькій, Дмитрівській чи десь у Відрадному – не потрібно було б тягнути вагон через пів Києва та й інші маршрути могли б обертатися на Лук’янівці.

Загалом, розмірковує Єгор Бондаренко, для обертання вагонів на Лукʼянівці можна було б збудувати нову двоколійну службову гілку від вулиці Дегтярівської до перехрестя вулиць Коперника – Дмитрівської. До речі, на вулиці Коперника збереглися трамвайні колії, які можна реконструювати.

Утрачені можливості

«Через ТРЦ-довгобуд побудувати  таку службову гілку наразі неможливо», – підсумовує урбаніст.

А тому виникає логічне запитання:  чи потрібно було знищувати старе депо заради нового ТРЦ? На переконання Єгора Бондаренка, – ні. Хоча, звісно, ті, хто ухвалювали рішення про знищення депо, навряд чи думали, що там  зʼявиться довгобуд.

“З іншого боку, – зазначають активісти ГО «Пасажири Києва», – ліквідація Лук’янівського депо відбувалася паралельно з перенесенням депо Шевченка з вулиці Олімпійської на Борщагівку, і в планах було побудувати з’єднання між Михайлівською Борщагівкою (кінцева трамваїв №1, 2) і Кисневим заводом (трамваї №14, 15)”.

У результаті реалізації цього плану, пояснюють в ГО, трамвайні маршрути №14 і 15 обслуговувало б депо імені Шевченка, а перші рейси з Кисневого заводу відправлялися б раніше, а останні – з Контрактової площі та вулиці Старовокзальної – пізніше і без багатокілометрових «перепробігів».

Шанс на відновлення

Отже, враховуючи «плюси» і «мінуси» відсутності Лук’янівського депо, а також наявність на його території ще вцілілих історичних будівель, чи можливо нині фізично  відновити втрачене?

На думку Єгора Бондаренка, повернення трамвайного депо на Лукʼянівку було б можливим, якби на території нічого не будували і там  залишався  пустир.

«За цих умов можна було б говорити про якесь відновлення Лукʼянівського трамвайного депо. Однак, оскільки на території вже будується торговельно-розважальний центр, повернення трамвайного депо на Лукʼянівку є неможливим», – переконаний урбаніст.

Це, так би мовити, з точки зору транспортної доцільності. А чи мають будівлі депо  культурну цінність?

За словами пам’яткоохоронця Дмитра Перова, нині від  депо залишилися в більш-менш цілому стані кілька будівель: тяглова підстанція, приміщення, у якому відстоювалися вагони, та адміністративна будівля.

«Приблизно два тижні тому мені повідомили, що будівлю управління депо почали знову завішувати риштуванням. Отже, ми розуміємо, що за старою київською традицією, коли з’являється на будівлі  сукно, то на будівництві хочуть щось приховати. І, зазвичай, такі історії закінчуються повним демонтажем старої будівлі і зведенням на її місці нової. Або такої, що віддалено нагадує стару, — констатує Дмитро Перов і додає: – Я не плекаю особливої надії на те, що після того, як будівлю завісили будівельним риштуванням, з нею відбудеться щось добре… Можна сказати, що вона – під дуже великою загрозою».

Євген ДЕМ’ЯНОВ

Читайте також: За схемою садиби Зеленських: на Подолі знищили чергову історичну пам’ятку.

Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі  KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.