Сьомого грудня в Україні відзначили День місцевого самоврядування. Відповідний Закон саме в цю дату 1990 року ухвалила Верховна Рада України. А вже після Революції Гідності держава провела реформу децентралізації влади, передавши більшу частину повноважень і бюджетів місцевим громадам. Водночас співвітчизники отримали можливість активної участі в процесах ухвалення рішень на місцях. Більша частина цих інструментів народовладдя залишається дієвою навіть під час воєнного стану.
Електронна петиція
Найпростішим способом громадянського впливу на владу є електронна петиція. З її допомогою кожен громадянин може висловити свої вимоги, навіть не виходячи з дому.
Розмістити петицію можна, заповнивши спеціальну форму на офіційних сайтах Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів чи місцевих рад. Після нетривалої перевірки текст електронної петиції оприлюднюється на сайті, і далі вона починає збирати голоси на свою підтримку.
Для прийняття до розгляду петиції, наприклад, київською владою необхідно отримати 6000 голосів.
Загалом з 2015 року, коли було запроваджено інститут електронних петицій, кияни підтримали своїми голосами всього 166. Найчастіше мешканці столиці відгукувалися на петиції щодо благоустрою, транспорту і дорожнього господарства.
Щоб отримати максимальну підтримку громадян, текст петиції має бути лаконічним, містити не більше одного питання, а її тема – актуальною для більшості людей.
«Інформаційний шум» – залучення ЗМІ та розкрутка в соцмережах теж сприятимуть залученню підписантів. Але ніякий успіх і резонанс не гарантує їй позитивного рішення.
Мінусом цього інструменту народовладдя є прописана в законі необов’язковість для виконання адресатом. Тож це, швидше за все, діалог із владою, а не примус до дії.
Вибори та референдуми, зібрання та громадські слухання
Найдієвіші інструменти народовладдя – вибори і референдум – під час дії воєнного стану стають недоступними для громадян. Заборонено також масові акції спротиву та протести.
Обмеження торкнулися й зібрань громадян та громадських слухань. Їх не заборонено, але організатори мають потурбуватися, аби поруч із зборами було укриття, або їх проводили в онлайн-режимі.
Водночас законодавство поступово пристосовують до роботи в нових умовах. Зокрема, до законів вносять поправки, які легітимізують онлайн-форму громадських слухань. Наприклад, у випадку ухвалення змін щодо містобудівних умов чи обмежень, де громадське обговорення є обв’язковим.
ОСББ та органи самоорганізації населення
Воєнний стан не обмежує громадян і в їх бажанні об’єднуватися для захисту своїх прав та інтересів.
Всі знають про ОСББ, і мало хто чув про ОСН. Між тим, органи самоорганізації населення – один із найдієвіших інструментів народовладдя. В ОСН можуть об’єднатися жителі не лише одного будинку чи ЖК, як у випадку з ОСББ, а й цілої вулиці, кварталу чи навіть мікрорайону. На відміну від ОСББ, який може вирішувати лише господарські питання, ОСН є представницьким органом для самостійного вирішення питань місцевого значення.
Поруч із вами зводять новий ЖК, будівництво якого з мешканцями мікрорайону не погоджували? Дорога на вашій вулиці потребує капітального ремонту, але депутати місцевої ради не реагують на ваші звернення? Не дає спати клієнтура цілодобового МАФу з нелегальним алкоголем? Навколо подібних проблем може і повинна згуртуватися громада, утворивши ОСН. Рішення ОСН обов’язкові до розгляду місцевої влади. Також органи самоорганізації населення можуть контролювати постачальників комунальних послуг, впливати на формування місцевого бюджету та отримувати в управління комунальне майно.
Створення ОСН – процес не швидкий, оскільки в ньому задіяно багато людей, а процедура має бути суворо дотримана.
Перший етап – створення ініціативної групи, котра організовує збори жителів території, які вирішили створити ОСН. Для легітимізації майбутнього органу самоорганізаці населення в зборах повинні взяти участь більше половини таких мешканців.
Далі ініціатори повинні повідомити всім жителям про плани створення ОСН і дату проведення зборів, підготувати приміщення, документи та питання, які будуть виноситися на голосування.
Третім етапом є проведення зборів, де простою більшістю голосів ухвалюють рішення про створення ОСН, визначають основну мету та засади його діяльності і подають документи до місцевого органу самоврядування для отримання дозволу на створення.
Депутати на пленарному засідання розглядають подання зборів громадян і дають дозвіл.
Громада скликає установчі збори, обирає керівні органи та завершує процес реєстрації ОСН.
Важливим є те, що впливати на рішення зі створення та діяльності ОСН мають право всі, хто постійно мешкає на зазначеній території, а не лише власники квартир, як у випадку ОСББ. Тобто, орендарі квартир чи внутрішньо переміщені особи, люди, які зареєстровані в іншому місці, а живуть у родичів або знайомих, також отримують рівні права з іншими членами ОСН.
Згідно з Конституцією України, єдиним джерелом влади є народ. Звісно, життя під час воєнного стану вносить свої корективи у способи взаємодії народу та органів влади. Але інструменти впливу є. Треба лише вміти та хотіти ними скористатися.
Ірина КУШНІР
