Судова епопея завершилася
Верховний Суд України повернув київській громаді садибу Терещенків, яку 2007 року Київрада вивела з комунальної власності та передала новим власникам нібито під реставрацію. Таким чином через майже 16 років суд відновив справедливість у цій справі.
Що сталося
12 вересня 2023 року Велика Палата Верховного Суду України ухвалила рішення в справі щодо садиби Терещенків, яким повернула її територіальній громаді Києва. Це сталося, попри потужне лоббі у парламенті та Київраді, яке всіляко гальмувало процес повернення садиби киянам.
У далекому вже 2007 році Головне управління комунальної власності Києва, правонаступником якого пізніше став Департамент комунальної власності Києва, ВАТ «Укрнафта» та КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» уклали інвестиційний договір з реконструкції та реставрації нежилих будинків – пам’яток архітектури місцевого значення, що розташовані за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15, літ. «А» і бульвар Тараса Шевченка, 34/13, літ. «Б», «В».
Пізніше, згідно з договором про заміну сторони в зобов’язанні, всі права та обов’язки ВАТ «Укрнафта» взяло на себе ПрАТ «Центрелеватормлинбуд».
Згодом сторони уклали додаткову угоду до інвестиційного договору про можливість набуття інвестором права власності на зазначені нежитлові будинки. А ще пізніше інвестиційний договір було припинено на підставі відповідного договору, підписаного сторонами.
Таким чином у 2009 році на підставі наказів Головного управління комунальної власності Києва були оформлені свідоцтва, які засвідчують право власності ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» на зазначені будівлі.
Громадськість виступила проти
Такий перебіг подій не сподобався громадськості столиці, і в справу були змушені втрутитися правоохоронні органи.
У результаті прокуратура звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» і КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» про розірвання інвестиційного договору та повернення садиби в комунальну власність.
Покурори тоді переконували суд у тому, що відповідачі не виконали своїх обов’язків, у зв’язку з чим територіальна громада значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала під час укладення договору.
Крім того, об’єкти культурної спадщини не вибули у встановленому законом порядку з комунальної власності, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяла законодавчо встановлена заборона на їх відчуження.
Також відповідачі не дотрималися вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та умов охоронних договорів, оскільки пам’ятки культурної спадщини перебувають у незадовільному стані, а жодні заходи для їх збереження не були вжиті.
Суди були непохитні
Усі спроби відновити справедливість були марні – суди попередніх інстанцій, немов вступили в змову, відмовляючи прокурорам у задоволенні їхніх позовів. Та це і не дивно, адже надто серйозні «захисники» стояли за спиною у Феміди.
Як наслідок, лише Верховний Суд став останньою надією на справедливість. Зрештою, розглянувши касаційну скаргу прокурора, Велика Палата ВС ухвалила рішення про задоволення вимог щодо повернення садиби Терещенків територіальній громаді Києва.
Крім того, Велика Палата ВСУ постановила окрему ухвалу щодо недопущення порушень законодавства про охорону культурної спадщини.
Повертаючись до історії питання, не зайвим буде нагадати, що тепер уже колишній власник садиби Терещенків – ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» – хотів не реставрувати, а реконструювати історичну пам’ятку. А ця процедура передбачає добудову і перебудову об’єкта.
Водночас Департамент охорони культурної спадщини КМДА погодив у 2020 році цей проєкт, попри те, що він передбачав надбудову та перебудову садиби під офісний центр.
«Чиновники, у яких піднялася рука погодити всупереч вимогам чинного законодавства про охорону культурної спадщини ганебний проєкт знищення садиби Терещенків гірші за більшовиків», – прокоментувала ситуацію навколо будинку на свої сторінці у соцмережі дружина правнука власника садиби Івана Терещенка Мишеля Терещенка – Олена.
Останні, додала вона, відібрали все майно та примусили рятувати життя у вигнанні. А ці хочуть знищити історичну пам’ять про родину та про всі її добрі справи, зруйнувавши єдиний будинок, який повністю вцілів і зберіг усі свої елементи після численних війн та революцій.
Що це за будівля?
Садиба столичного бізнесмена кінця XIX століття Івана Терещенка розташована у центрі Києва, на бульварі Тараса Шевченка. Була зведена у 1874-1875 роках у стилі неоготики.
Будівля має кутову форму і зубчасту вежу. Кожна частина ансамблю відрізняється від іншої, що додає оригінальності.
Будинок було зведено на замовлення дружини чиновника юстиції, колезького асесора Модзелевського – Феліції Адамівни.
Після смерті чоловіка в 1879 році Мондзелевська продала будинок цукропромисловцю та відомому київському меценату Івану Терещенку.
Існує думка, що прєкт особняка розробив архітектор Андрій-Фердинанд Краусс. Оскільки подекуди на стінах можна побачити написи з його прізвищем.
У 1917-18 роках Іван Терещенко віддав частину помешкань садиби під розміщення генерального секретарства шляхів сполучення Української Центральної Ради та Міністерство шляхів сполучення УНР.
Примітно, що саме стінах цього будинку Директорія ухвалила в ніч із 13 на 14 листопада 1918 року рішення про початок війни із більшовицькою росією. А після поразки УНР більшовики націоналізували будинок, частину майна традиційно рограбували та знищили.
Євген ДЕМ’ЯНОВ
