Шоубізнес – сфера, в якій ні дня без пліток і нових скандалів
Аби довідатися про найактуальніші новини світу «червоних доріжок» і топчартів, журналісти ютуб-проєкту «Каштан. Інтерв’ю» запросили Саню Димова – музичного редактора М1, продюсера, ведучого і діджея.
Нещодавно відбулася чергова атака по Запоріжжю. Це – твоє рідне місто. Станом на сьогодні, а ми пишемо 11 грудня це інтерв’ю, дев’ять людей загинуло, понад 20 поранених. З якими відчуттями ти завжди читаєш ці новини?
Це горе дуже близько до мене не тільки тому, що це в Запоріжжі. Навпроти цієї поліклініки я починав свою радіокар’єру, там знаходилася і знаходиться студія, куди учні приходять займатися саме радіо і тележурналістикою. Тому ти одразу розумієш, де це відбувається.
Потім одразу дізнався, що в цій поліклініці працює медсестрою донька моїх коллег. Її звідти дістали, а потім ще через деякий час дізнався, що в 500 метрах була моя мама з сестрою, бо у сестри там салони.
Як це можна сприймати? Це жахливо насправді. Ти за тридцять хвилин до цього виставляєш сторіз, де суші рекламуєш, а потім виставляєш про це горе. І ти просто перебуваєш в ступорі.
Синусоїда твого настрою впродовж дня настільки змінюється, тому що тобі потрібно якось працювати. Тут на носі новорічні, різдвяні свята, і тут паралельно такі новини, які тебе постійно не випускають, щоб забути про те, що війна. І я постійно про це всім кажу, що війна триває. Не забувайте про це, але, дійсно, це дуже емоційно важко, бо ти працюєш з музикою, працюєш з подіями, а паралельно відбувається таке.
У цей момент не було в тебе думок забирати рідних звідти, де постійно лунають вибухи?
Постійне запитання: одразу телефонуєш і починаєш казати, ну, може, ви приїдете хоч на пару тижнів? Інколи це спрацьовує. Вони приїжджають і нещодавно були.
На жаль, звикли в Запоріжжі. Дійсно, це страшніше і небезпечніше, але моя мама робить важливу роботу. Вона працює в навчальному закладі для дітей із проблемами зору. Мабуть, так правильно буде казати. Крім цього, там опікуються іншими дітьми, які на окупованих територіях.
Вона з перших днів допомагала вивозити дітей з Мелітополя, Маріуполя. Всіх приймали у них в школі, їжу готували. Тобто мама в мене дуже включена в цей процес. І сестра поїхала на Закарпаття з сім’єю своєю. Побули там, але вирішили повертатися все одно в Запоріжжя.
На цьому жахливому контрасті, звісно, будемо говорити про актуальні музичні новини. Так, нещодавно відбулася премія «Музвар». І з одного боку ти бачиш ці вибухи в рідному місті, а з іншого – премії, музичні свята. Події, на які збираються красиві люди, гарно вдягнені. Вечірки, бари і все інше. Як ти думаєш, зараз доречно робити такі великі події?
Ти ж розумієш, що я, звісно, зіштовхуюся з хейтом в інтернеті, постійно мені щось пишуть, постійно мене кудись відправляють, мені бажають замінити мікрофон на зброю. Це – важка тема, яку я досліджував для себе в перші пів року, бо психологічно навіть не міг слухати музику.
Потім щось почало повертатися. Мене почали запрошувати на весілля військових. В мене саме в 2022 році було три весілля тільки для військових або волонтерів. І всі як один кажуть, а коли, як не зараз, влаштувати свято любові, зустрітися в рідному колі. Але мені здається, що інколи це розуміють не всі дописувачі, які сидять, вибачте, на дивані. Насправді вони не донатять, вони просто сидять і гортають тікток, інстаграм і пишуть людям гадості.
Насправді премія «Музвар» для мене досить цікава. тому що мені подобається, як хлопці і дівчата-організатори роблять саме ставку на молодь. У нас популярних артистів не так і багато – десяток людей, які ходять на одні й ті самі шоу, постійно влаштовують концерти. Ми постійно їх бачимо в медіа і, в принципі, це нормально. Це у всьому шоубізнесі є такий кістяк, до якого всі звикли, який усі люблять. Але особливо під час війни я почав відчувати цінність, яку не відчував раніше, можливо. Це от дійсно нові артисти. За останні три роки ми спостерігаємо шалений ренесанс української музики.
Власне, перемогли там Альона Альона та Джеррі Хейл. Але чи можна вважати їх новими артистами?
Будь-яка музична премія, вона все одно не може не долучати відомих зірок, бо все таки глядач (і я зі свого досвіду знаю) не дуже просто приймає щось нове. Це поступово треба давати. Тобто не можна провести премію виключно з молодими артистами, бо все одно ж повинні продаватися квитки, повинні прийти люди.
Андрія Кравченка зараз називають замінником Олега Винника. Як тобі здається, вдасться йому взяти до себе оці покинуті серця?
Чого вдасться? Вже вдалося.
Ну, ще нема такого розмаху.
Ти ж розумієш, що все одно є віддані фанати Олега Винника, які ніколи про нього не забудуть. І хто б що не казав, вони все одно будуть за нього «топити», писати дратівливі та некрасиві коментарі Андрію Кравченку.
Все нормально, це повинно було так статися, що повинен був з’явитися хтось, хто замінить Олега Винника. Звісно, вони трішки схожі навіть зовнішньо. Вони схожі тембрами.
Святе місце порожнім не буває?
Воно таке і є. Ми перестали слухати умовного Стаса Міхайлова – у нас з’явився Волканов, який дуже класно закриває цей романтичний шансон. Хоча хлопець доволі юний, але він класно справляється. Він забрав на себе цю публіку.
А хто от був такий із артистів, кого б ти вважав треба було відзначити нагородою, але цього не зробили?
Це складне запитання, бо насправді дуже багато артистів, і мені взагалі здається, що потрібно відзначати всіх. Як то кажуть, якби я, то поставив би всі їхні кліпи, і вони крутилися в ефірі, але, на жаль, такого не можна зробити взагалі. До речі, той самий Волканов, я був впевнений, що він переможе в номінації естрадної пісні, але бачиш – перемогла Геля Зозуля.
Ну, і цвяхом програми, звісно, стала Вєрка Сердючка. Всі були в захваті, всі танцювали, всі її обожнюють її треки. Її пісні — це хіти, але, звісно, є й питання до неї. Адже Андрій Данилко співає російською, і навіть виправдовує це в одному з інтерв’ю. Нещодавно він заявив, що це просто мова комунікації. Як ти ставишся до цього?
Слухай, тут насправді змішані в мене почуття, Тому, що ти знаєш – я доволі радикально налаштований до артистів і завжди запитую про їхню громадську і національну позицію. Це для мене важливо. Як для людини, так і для музичного редактора музичного телеканалу, і діджея. Тобто я навіть, щоб ти розуміла, в своїх діджейських базах повидаляв абсолютно все, що пов’язано з росією. Будемо всіх називати правильно, щоб одразу зрозуміло, хто ворог.
Але є Вєрка Сердючка – і це такий тотем недоторканності. Я, з одного боку, дійсно розумію Андрія Михайловича. Тому що цей матеріал закарбований в серці кожного українця: і «хорошо, все будет хорошо», і що там? Горілочка?
Сердючка – це такий персонаж, який дійсно має якусь… Але тим не менше зіштовхнулися з цими складностями. Є такі люди (і це нормально!), які обурилися, коли почули російськомовні пісні та залишали концерти.
Можеш так переконливо сказати, що інститут репутації в українській естраді існує?
Звісно, він існує. Принаймні, зараз починає точно набирати цей фундамент, бо раніше ми цього не робили, тому що якось заплющували на щось очі.
Але це залежить більше від слухачів чи від керівництва?
Не можу тобі так сказати. Мені здається, що це залежить від працівників, які роблять свою роботу і які перебувають в контексті. Розуміють, що, наприклад, умовно Віра Брежнєва, якби вона зараз не намагалася повернутися в медійне поле, але щось вона якось це робить кульгаво. І давай чесно скажемо: Віра Брежнєва – дійсно крута артистка.
Зрозуміло, що вона спродюсована продюсером дуже грамотним. Останні пісні, яка вона випустила, питань немає – чудові українські.
Але я зараз не можу поставити Віру в ефір телеканалу М1 і М2. Тому, що до Віри є запитання.
Віра не приховує те, що вона за кордоном співає російськомовний матеріал. Звісно, я розумію, що це той матеріал, завдяки якому ти стала популярна. Я розумію, що не всі пісні можливо перекласти. Але де вона буде виступати на новорічних корпоративах і в кого – я, наприклад, не знаю.
Будем бачити, не дивлячись на своє особисте позитивне ставлення до неї. Бо я дійсно вважаю, це дуже важливо переїхати з країни, в якій ти була більш популярна, де ти заробляла набагато більше грошей. І ти все одно обрала шлях повернутися в Україну. А Віра мешкає в Києві.
Але що відбувається за межами України? Мені як звичайному українцю також цікаво…
Тому ці репутаційні важливі елементи або останній кейс. Співачка SOWA влаштувала перевдягання дівчат у працівників ТЦК, і у Львові ходили, запитували в хлопців документи, а потім запрошували на її концерт.
І замість того, щоб вибачитися, вона сказала, я думала, що це буде смішно. Крім цього, вона звільнила свою піар-менеджерку, бо та публічно сказала, що вона не має ніякого відношення до цієї промоакції, тому що її не послухали менеджери, які займаються цією співачкою і сама співачка. Тобто ти розумієш, що я на SOWA вже навіть дивитися не буду найближчим часом.
Ну, я бачила твій допис, що будеш давати авторський курс «Злий музичний редактор», що музичний редактор, музичний телеканал не повинні брати всі кліпи, які надсилають…
До речі, нарешті знайшов ідеальний український кліп, який відповідає просто всім моїм особистим запитам. Це, наприклад, класна музика, класна пісня, класний трек і, звісно, відео, яке відображає сьогодення.
Це – Малс, якщо я не помиляюся, «Думки» називається. І в мене просто щелепа так відкрилася. Там історія того, як військовий в окопі повертає флешбеки спогадами і йде такий «мікс»: цей військовий бере пляшку своєї дівчини, а потім показують його в мирному житті. Це настільки класно настільки влучно.
Ми живемо в війні, не забувайте про це, але у нас є музика. В нас є талановиті артисти, і я навіть, не роздумуючи, поставив цей кліп, бо це те, що я шукав останні місяці.
Які сподівання на 2025 рік?
Ти знаєш, яка в мене проблема? Не поїхати «кукухою». От у нас у всіх, у всій країні, їде дах, вся країна невиспана, тому що постійні тривоги. Ця країна нестабільна психічно і емоційно. Тому, що ти реально тут рекламуєш суші, а потім дізнаєшся, що в тебе вдома розбомбили лікарню, де загинули люди. Це просто неможливо. Повітряна тривога, летять ракети, а тобі тут кліпи ці надсилають і «роблять голову»: чи візьмете ви мій кліп, чи ні?
Як найголовніше втримати своє ментальне здоров’я? І я досі не навчився жити сьогоднішнім днем. А це, насправді, дуже важливо. І війна, на жаль, нас спонукає до того, що потрібно цінувати кожен день, жити сьогоднішнім днем.
Детальніше дивіться розмову із Санею Димовим у новому випуску ютуб-проєкту «Каштан. Інтерв’ю» за посиланням
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
