Українська столиця – місто, де історія переплітається з сучасністю
Чому Андріївський узвіз не завжди був туристичним? Що ховається у корінні 400-літньої липи? Яким у середньовіччі був герб Києва і яка вулиця в столиці є найдревнішою?
Про це все проєкт «Каштан. Інтерв’ю» поговорив з історикинею, гідесою і блогеркою Тетяною Литвин.
Княже місто
– Тетяна, розкажіть, де ми зараз знаходимося і чому це місце є особливим.
– Це, на мою думку, найособливіше місце в Києві, тому що звідси пішов Київ. Якщо ми беремо Київ, якому більше тисячі років, то якраз про цей Київ ми говоримо ось тут. Ми з вами на княжому дитинці, у княжому місті князя Володимира. Саме тут стояли його три палаци, і по центру княжого дитинця стояла в нас перша мурована церква. Коли прийняли християнство, на цьому місці збудували першу муровану церкву на Русі – церкву на честь Успіння Богородиці, більш відому як Десятинна церква. Це вважається одне з найсильніших місць в Києві. Подивіться на цей фундамент, відтворений фундамент, звичайно, розмір цієї церкви. І це кінець 10-го століття. Весь Поділ у нас жив у дерев’яних напівземлянках, а тут — мурована церква, камінь, плінфа — цегла, яка до нас прийшла з Візантії. Всередині стіни з мармуру і не розписи, а мозаїка.
Ось тут у нас стояв східний палац князя Володимира – ну, судячи з усього, так трошки накручу спускався. З того боку, де ми не можемо підійти, де теж бруківкою викладено, ми можемо побачити, де стояв південний палац князя Володимира. І ось там, де зараз Десятинний провулок, в нас стояв західний палац князя Володимира. Тобто фактично церква була в трикутнику. Центральна площа називалася княжий дитинець, тобто це центр стародавнього Києва. Саме звідси пішов Київ, бо на момент X століття, і в XI столітті, і в XII столітті Київ — це ліс, де полюють київські князі. Тому наш сучасний центр – це зовсім не центр княжого Києва.
Андріївський узвіз та Андріївська церква
– Ми йдемо до Андріївської церкви – це ще один наш символ Києва, але він не такий вже старий, як наш княжий Київ, бо від міста князя Володимира не залишилось, на жаль, нічого абсолютно. А церква – це вже середина XVIII століття, це вже в нас стиль бароко. Італійський архітектор Бартоломео Франческо Растреллі побудував нам таку церкву, хоч сам жодного разу в Києві не був. Але за його проєктом побудували один з символів Києва.
– А ось ця бруківка з якого століття?
– Бруківка тут лежала з ХІХ століття. До речі, був скандал, коли її зняли і поміняли на більш сучасну. Відомо, що коли у ХІХ столітті побудували Андріївську церкву, то з нижнього міста, з Подолу, сюди до церкви була стежка. Вулиці не було – просто стежка, вздовж якої могли пастись кози. Тобто як вулиця Андріївський узвіз у нас формується в кінці XVII – в ХІХ столітті. Бо в XIII столітті Київ беруть, на жаль, беруть монголотатари, все знищують, і Верхнє місто занепадає на століття. Тобто тут нічого немає, тут тільки руїни скрізь. Подекуди декілька будинків, і пасуться кози. Весь Київ спускається повністю на Поділ, тому середньовічний Київ – це тільки Поділ. Магдебурзьке право, перший трамвай, перша аптека — все це нас пов’язує з Подолом.
До речі, Андріївський узвіз не завжди був таким туристичним, таким відомим. Ще до 80-х років ХХ століття це була абсолютно середньостатистична вулиця – просто узвіз з Верхнього міста в Нижнє місто. У 80-х роках, під час перебудови тут починають виставляти свої роботи митці. І ось з 80-х років це вже стає така такою Меккою для художників, митців, туристів.
«Петріот» замість стріли
– А як вплітається сучасна історія Києва у ваших екскурсіях? Ви робите такий екскурс в сучасність?
– Дивіться, наприклад, в нас було Магдебурзьке право – нам дали його в кінці XV століття, і до ХІХ століття в нас було самоуправління в Києві на Подолі, бо у Верхньому місті практично нічого не було тоді. І знаєте, який був герб Києва? Він був зовсім не такий, як зараз. Зараз у нас Архангел Михаїл, а тоді у нас був інший герб – рука натягує стрілу лука. Якщо ми почитаємо європейську геральдіку, то там буде написано, що в середньовічній Європі герб, де натягнута стріла в луці, надавався тим містам, які постійно оборонялися. І це про наш Київ. І коли я на екскурсії показую цей герб, я кажу: «А тепер уявімо собі, що ми замість цієї стріли ставимо тут систему ППО «Петріот». Щось для Києва змінилось? Нічого не змінилось, бо це Київ».
Скажу вам, що інколи я, наприклад, дуже позитивно сприймаю, коли Київ розвивається і будують і нові споруди, якщо заради них не зносять якісь дуже старі. Київ дуже довго був маленьким провінційним містом в середньовічний період. Це був дуже маленьке провінційне місто, яке розташовувалось тільки на Подолі. За часи російської імперії трошки Київ піднявся за рахунок того, що в столиці Київської губернії вирощували, культивували цукрові буряки – а самі розумієте, цукор це тоді було золото. В другій половині ХІХ століття Київська губернія давала третину всього цукру російській імперії, тобто в нас тут були одні з найбагатших людей Російської імперії – що Терещенки, що Бродські, наші цукрові магнати. Київ був дуже круте капіталістичне місто, але на жаль, більшовицький переворот нам тут все зіпсував. Потім радянська окупація, ще й Друга світова війна внесла свої корективи, коли був підірваний центр Києва – причому підірваний радянськими енкаведістами. Наприклад, Хрещатик повністю перебудований після війни – втрачені унікальні пам’ятки архітектури, дуже гарні будинки.
За СРСР Київ все одно був такий провінційний, стосовно столиці радянської країни. Я вважаю, розвиток Києва знов пішов, коли Київ став повноцінно європейською столицею. Це розвиток, і коли навіть будуть високі будинки, розвивають, забудовують – це чудово. Не може місто стояти на місці.
– Яка найбільш старовинна вулиця Києва? Володимирська?
– Якщо йдеться про частину, то звичайно. Вона просто називалась тоді не Володимирська, а Золота, Десятинна.
– Тоді більш сучасне запитання. Найглибша станція метро?
– Арсенальна. Вона дуже довгий час була найглибшою в світі, зараз нас тільки Китай перегнав. Ми на другому місці – 105 метрів глибини.
– Який скарб схований серед коріння 400-літньої липи?
– Біля Десятинної церкви, прямо біля фундаменту, є в нас липа. Вона називається липа Петра Могили. Чому так називається? Тому що, скоріш за все, вона його сучасниця. Петро Могила жив у XVII столітті. Саме він перший почав робити розкопки Десятинної церкви після того, як її зруйнували монголо-татари. І цій липі, як вважають, більше 400 років. Для липи це дуже поважний вік. Так ось, цікаво, що неодноразово, на Старокиївській горі, там, де Десятинна церква, дитинець, проводились розкопки. Але щоб не пошкодити коріння цієї липи, там, де вона росте, там розкопки ніколи не проводились. А вона росте прямо в центрі княжого дитинця, так що там може бути щось цікаве.
Дивіться повністю розмову з Тетяною Литвин на YouTube-каналі Каштан.NEWS.
