Художник-карикатурист Олег Зоренко розповідає про актуальність карикатури, чи потерпає цей жанр від цензури та яких тем не може торкатися сатира
Карикатура – це не просто мистецтво зображення смішних облич чи перебільшених портретів політиків. Це – жанр, який упродовж століть є потужним інструментом соціальної та політичної критики, дзеркалом, що відображає недоліки суспільства, його вади та протиріччя.
Прогресивна карикатура XIX століття багато уваги приділяла головній темі критичного реалізму – відстоюванню прав і гідності особистості в умовах влади грошей. Такі великі майстри, як Оноре Дом’є у Франції та Томас Роулендсон у Великій Британії, використовували карикатуру для коментування соціальних нерівностей, корупції та політичної боротьби. А текст допомагав читачеві вгадувати прихований сатиричний сенс сцени.
Захоплення карикатурою в пана Олега розпочалося ще з дитинства, коли йому в якості подарунка вперше до рук потрапив комікс від Disney про Міккі Мауса. Потім був Халк з Marvel, далі – Сімпсони. До речі, саме Сімпсони є дуже гарним прикладом іронії та сатири. По суті, це дорослий серіал, який порушує важливі суспільно-політичні теми. Саме це стало поштовхом та першим мотивуючим натхненням.
Як говорить сам художник, ці образи надихали та продовжують надихати його. Іноді митець повертається до них, переглядає ілюстрації, проте зараз, здебільшого, розглядає їх як конкретний приклад того, як саме має виглядати картинка. Водночас Олег створює свої образи.
Від ідеї до фінального втілення
«Зазвичай, це відбувається за сталим алгоритмом. Тобто, мені надсилають тему, статтю, анонс або просто кілька речень, які маю відчути та зрозуміти. Відповідно, на базі отриманої інформації намагаюся знайти зачіпку, яка могла б мати сатиричне підґрунтя, яке згодом можна було б реалізувати в ілюстрацію», – розповідає художник.
Процес створення карикатури займає в нього півтори-три години. Як зазначає майстер, це – завжди імпульс, конкретна візуальна реакція на прочитане.
Баланс між свободою слова та мовою ворожнечі
«Аби зберегти певний баланс між свободою слова в мистецтві та не перейти на мову ворожнечі, художник має відчувати тонку грань – між іронією та відвертою грубістю», – говорить митець.
Карикатура часто стає предметом контроверсій і навіть конфліктів, оскільки вона може зачіпати почуття людей. Особливо, коли це стосується релігії або національних символів.
У світовій практиці прикладом відвертої провокації є французький сатиричний щотижневик «Charlie Hebdo», знаний своїми гострими карикатурами та жартами на теми політики, релігії та культури. Видання регулярно викликає суперечки через свої відважні та іноді образливі ілюстрації, зокрема щодо ісламу, що призвело до погроз та нападів на редакцію.
Найбільш відомим та трагічним випадком, асоційованим з «Charlie Hebdo», став терористичний акт 7 січня 2015 року.
«Після цього випадку дійшов певних висновків, що карикатура про релігію – це табу!» – зауважує Олег Зоренко.
Безумовно, карикатура є ефективним способом боротьби зі стереотипами. Нині ми живемо в такий час, коли картинка в інформаційному просторі переважає. Тому, якщо візуалізація дотепна і водночас порушує суспільно важливу тему, це має викликати певну емотивність.
Традиції
На думку пана Олега, в Україні відсутні традиції політичної карикатури, оскільки наші художники успадковували культуру Заходу в цьому жанрі. В нас немає такої субкультури, як у США, де зароджувався Marvel та Disney, починаючи з ХХ століття.
Бурхливий розвиток і становлення сучасної української карикатури припадає на період «перебудови» в СРСР та після здобуття Незалежності України.
Як вважає митець, суттєвими є змістова наповненість карикатури, яка містить у собі гумористичні елементи, філософські концепції автора або їх відсутність.
Актуальність
Актуальність карикатури наразі зростає. Проте технології для її втілення змінилися. Карикатура трансформувалася в анімацію. Мультиплікаційний продукт нині найбільш цінується, а традиційна карикатура сприймається як дещо олдскульне.
Втім традиційні карикатури досі на часі. Особливо такий гротескний її різновид, як шарж, спрямований на кумедне відображення людини. На звичайному шаржі застосовується карикатурний стиль зображення людської фігури: голова робиться пропорційно великою, а руки, тулуб та ніжки – відносно маленькими.
«Шарж – набагато більш компліментарний, ніж карикатура. Він націлений, здебільшого, на лагідне вираження людини, зображуючи її в мультиплікаційному форматі. Карикатура несе меседж більш іронічного, сатиричного характеру. Вона чітко вказує на конкретний недолік, висміює його. Карикатура, зокрема політична, вказує на конкретні недоліки в діях чи рішеннях зображеного персонажа. В будь-якому разі це – суб’єктивне бачення художника на базі отриманої інформації, досвіду та почуття гумору», – підкреслює карикатурист.
Карикатура – це форма мислення, яка змушує думати, критично оцінити та посміятися над абсурдом реальності. Це – дзеркало, в якому кожен може побачити не лише спотворене відображення реальності, а й глибокі істини, приховані за поверхневим сприйняттям подій та особистостей.
Насамкінець, карикатура як жанр залишається важливим елементом культурного та політичного діалогу, демократичним мостом між поколіннями та культурами. Вона пропонує унікальну перспективу на суспільні явища, пробуджує свідомість і стимулює критичне мислення. У світі, де слова подекуди втрачають своє значення, карикатура продовжує говорити голосно і виразно, залишаючись потужним інструментом суспільної критики та самовираження.
Дарія ФРОЛОВА
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
