У столиці до власності громади повернули ділянку, де розташовані печери часів Київської Русі
На Вознесенському узвозі, в самому центрі Києва, забудовник знищує історичну садибу, під якою знаходяться унікальні археологічні об’єкти. Колись цей будинок належав родині активіста й пам’яткоохоронця Дмитра Перова, однак нині, внаслідок так званих «туалетних схем», його оформила у власність компанія, яка прагне звести на цьому місці нову забудову.
Як сімейна садиба опинилася в руках забудовників? Чому важливу історичну пам’ятку й надалі руйнують? І чому Департамент охорони культурної спадщини КМДА фактично сприяє інтересам девелоперів? Про все це — у новому випуску ютуб-проєкту «В тіні каштана».
Печери Київської Русі — їм понад тисячу років. Це дуже об’ємний, цікавий, туристично привабливий об’єкт. Тим більше — він розташований у самому центрі міста. Цінність – історичну, культурну і першочергово логічну представляють навіть не стільки печери – як територія і земля довкола них. Сьогодні ці печери знову опинилися під загрозою.
Андріївський узвіз – одна з найпопулярніших туристичних локації Києва. Пам’ятка містобудування місцевого та, одночасно, національного значення. Його історія починається з часів Київської Русі, а більшість будівель тут мають охоронний статус.
Вознесенський узвіз — буквально за кілька кварталів звідси. Його історія, ймовірно, сягає ще глибших часів, однак йому не пощастило стати туристичною пам’яткою. Натомість ця територія роками потерпає від нападів забудовників.
Саме тут розташована родинна садиба київського активіста й пам’яткоохоронця Дмитра Перова. Точніше — те, що від неї залишилось.
«Ця будівля зведена ще в 1898 році. Колись тут була основна споруда садиби та флігель. На жаль, сьогодні флігель практично повністю втрачений — його хтось розібрав у період між 2022 і 2025 роками. Скоріш за все, це зробив той забудовник, який нині претендує на цю земельну ділянку», – зазначає активіст, памʼяткоохоронець, урбаніст, юрист, засновник ГО «Спадщина» Дмитро Перов.
Та справа не лише в будівлі. Кілька років тому тут знайшли печери, історія яких може походити ще задовго до Київської Русі. Ми з вами могли втратити їх назавжди так і не дослідивши.
Почнемо з початку. Колись цей вже майже зруйнований будинок був повноцінною садибою. Частиною забудови Вознесенського узвозу, що виник, як давній шлях від Подолу до Старого Києва. І належав він родині активіста Дмитра Перова. Дмитро неодноразово організовував акції на захист історичних пам’яток, боровся з незаконною забудовою, публічно полемізував із мером Києва Віталієм Кличком. А також регулярно виступає експертом у різних медіа-проєктах.
У 2022 році, дізнавшись про плани забудови ділянки, Перов разом із друзями вирушив на пошуки печер — і зміг їх знайти.
«Бабуся моєї бабусі, тобто моя прабабуся, була власницею цієї будівлі. Вона була збудована ще у 1898 році. Чому це була міська легенда? Бо торцева стіна будівлі фактично закривала вхід до печери. Згодом торцева частина садиби почала обсипатися, і коли ця стіна частково зруйнувалася — відкрився вхід у печеру, яка всі ці роки залишалась закритою», – розповідає активіст.
Під час огляду також знайшли унікальні анімістичні зображення тварин та графіті «варязького» періоду. Тобто мова може йтися й про «до руський» період V-IV століття до нашої ери.
«Це могла бути так звана печера-сховок. Ми бачимо, що висота печери невелика, вона розташована в глибинній частині — далеко від дороги. За часом це може бути період Київської Русі або трохи пізніший, але точно — це період середньовіччя. Якщо зайти глибше, сьогодні досліджена частина печери сягає 38 метрів, там є підземна кімната — очевидно, там могли зберігати якесь майно. Насправді печера має два входи-виходи: можна потрапити всередину з боку Валової гори, а вийти — вже на Глибочицький яр. Тобто, коли ворог захоплював Київ, спалював будівлі й убивав людей, частина мешканців могла сховатися тут і потім безпечно вийти на інший бік гори та втекти», – продовжує розмову Дмитро Перов.
Печера є частиною цілого комплексу. Археолог Тимур Бобровський, який здійснював розкопки, зокрема й у Софійському соборі та Херсонесі-Таврійському долучився до дослідження й цього об’єкту.
«Він проводив у комплексі дослідження цієї території, в ході яких було виявлено ще три печери. Тобто сьогодні ми вже говоримо про цілий печерний комплекс. Є основна печера завдовжки 38 метрів, трохи нижче — ще один вхід до печери, яка поки що не досліджена. А на тому схилі знайдено ще дві печери — їхня довжина складає 15 і 17 метрів. Ці печери глухі, без додаткових виходів. Тож цілком можливо припустити, що колись тут існувало давнє поселення», – говорить Дмитро Перов.
«На мою думку, відкриття цього печерного комплексу — найцікавіша знахідка в царині київських підземель за останні кілька десятиліть. До цього часу про існування цього комплексу взагалі не було відомо. За своїми характеристиками він нагадує Смородинську печеру на Лук’янівці та Варязькі підземелля в Києво-Печерській лаврі, тож може бути дуже давнім. Частина ходів перетинається з об’єктами XII століття, а деякі з них — походять із пізнішого періоду», – зазначає археолог, спелеолог, епіграфіст, пам’яткоохоронець, науковецьТимур Бобровський.
Але перейдімо від історії до сьогодення. Те, що тисячі років збереглося, сьогодні можуть знищити за кілька місяців київські забудовники.
Як будівля потрапила до рук забудовників
Отже, на місці історичної садиби, де виявили печери, можуть збудувати ЖК. Але як же будівля з власності родини Перових потрапила до рук забудовника?
Тут є коротке і довге пояснення. Якщо коротко – радянський безлад і «туалетні схеми» сучасної київської влади. Давайте про все по порядку.
Родинна триповерхова садиба перестала такою бути з приходом комуністів. У 1919 році вони зробили «ущільнення» – поселили родину в одну кімнату на горішньому поверсі, а решту кімнат – зайняли.
А в 1980 році родину Дмитра взагалі виселили з будинку, бо він підпадав під постанову про ліквідацію застарілого житла.
«Тоді був такий тренд — всі історичні будівлі вважалися «застарілими» і підлягали ліквідації. Ця будівля також потрапила у категорію таких «відходів». На Глибочицькій вулиці були знищені старі міщанські садиби, гончарі та кожум’яки були повністю відселені, а садиби на Вознесенському узвозі — знесені. Люди отримали квартири, і наша родина також отримала свою. Проте юридично ніхто там не проживав — будівлі фактично ліквідували і знесли.
Однак фізично ця садиба, принаймні її головний будинок, досі існує», – каже Дмитро Перов.
У 2001 році ця земельна ділянка оформлюється Шевченківською районною радою з цільовим призначенням — для відродження історичного середовища. За логікою тут би мав постати музей вулиці чи щось побідне. Але…
«Дивним чином уже в 2019–2020 роках тут зареєструвала право власності на об’єкт нерухомості компанія ТОВ «Капітал Естейт». Їхня юридична адреса співпадає з фактичною — тобто тут розташований їхній офіс. На жаль, сьогодні, можливо, вихідний день, і працівників немає, як і самого офісу за цією адресою. Однак саме за так званою «туалетною схемою» цю земельну ділянку намагаються приватизувати», – говорить Дмитро.
ТОВ «Кепітал Ріел Естейт» отримав контроль над історичним об’єктом, використавши фіктивну «будівлю» площею 108 м². Насправді ж — це трансформаторна будка, розташована вище по схилу.
Тоді власником компанії був Євгеній Махньов – депутат Васильківської міськради на Київщині, що був обраний від забороненої нині ОПЗЖ.
Його ж фірма проводила самовільне будівництво недалеко від печер часів Київської Русі – по вулиці Хорива, 17-А. Через порушення правил будівництва в історичному ореолі міста, Нацполіція відкрила кримінальне провадження.
За класикою «туалетної схеми», далі фірма мала заволодіти і землею навколо, а згодом планувала звести тут ЖК «Вознесенський Яр», прихопивши ще кілька ділянок.
Проєкт рішення про 10-річну оренду земельної ділянки, підписаний у 2019 році тодішнім директором Департаменту земельних ресурсів Петром Оленичем, нині звільненим з посади заступника Кличка через причетність до так званих «туалетних схем».
У 2022 році в Київраді намагалися протягнути рішення щодо цієї ділянки, але завдяки суспільному тиску питання було зняте з розгляду.
«Київрада збирається змінити цільове призначення ділянки, фактично закриваючи очі на печери часів Київської Русі. Вони хочуть заявити, що тут ніколи нічого не було, і передати землю формально під обслуговування неіснуючого будинку, а насправді — під будівництво. Причому фірмі, яка жодним чином не могла законно отримати цей будинок у власність», – зазначає депутатка Київради Ксенія Семенова.
Активісти також звернули увагу правоохоронних органів на незаконність підстав для відведення цієї ділянки. Як повідомив активіст Олександр Дядюк, документи, на основі яких компанія «Кепітал Ріел Естейт» намагається отримати права на землю, є підробленими.
У реєстрі права власності зазначено, що фірма володіє двома житловими будинками за адресами: Вознесенський узвіз, 25 та 27А, площею 179 і 278 кв.м відповідно. Це право власності нібито зареєстроване на підставі свідоцтв, які начебто видані Головним управлінням житлового забезпечення КМДА.
Проте, як повідомили у КП «Житло-сервіс» у відповіді на запит, Головне управління житлового забезпечення КМДА ніколи не видавало жодних свідоцтв на будинки за вказаними адресами.
Отже, право власності зареєстроване на підставі підроблених документів.
«Маємо вже практично класичну та дуже популярну схему протиправного заволодіння земельними ділянками комунальної власності:
А) на першому етапі на підставі підроблених документів реєструють або неіснуюче нерухоме майно, або руїни, що не належать тому, на кого їх реєструють;
Б) на другому етапі «щасливий власник» фейкової нерухомості звертається до Київради з вимогою без конкурсу надати йому земельну ділянку, на якій він уміло й шахрайськи зареєстрував цю «нерухомість». А в Київраді та КМДА завжди знайдуться добрі та чуйні люди — Оленич, Терентьєв, Бондаренко та інші — які допоможуть знедоленим у їхньому прагненні трохи пограбувати місто», – каже правозахисник, активіст Олександр Дядюк.
Прокуратура відкрила кримінальне провадження, а суд наклав арешт на будівлю. А кияни тим часом створили петицію, аби врятувати від знищення печери часів Київської Русі і не дати Київраді змінити цільове призначення будівлі та віддати її під забудову.
Та попри очевидність необхідності збереження цієї історичної знахідки мер Києва Віталій Кличко думку громади не підтримав.
Департамент збереження
Зберегти печери закликали не лише кияни, а й Мінкульт. В 2022 році із відповідним закликом Міністерство звернулось до Київради.
«Печера має бути взята на облік, досліджена та збережена», – заявила заступниця міністра культури та інформаційної політики Катерина Чуєва.
«Історичну, культурну, а також першочергово логічну цінність представляють не стільки самі печери, скільки територія й земля довкола них. Ми розуміємо, що печери, ймовірно, використовувалися як сховки, а люди мешкали тут на поверхні. Тож якщо провести повноцінні археологічні дослідження, можна знайти багато цікавих артефактів, які можуть датуватися періодом Київської Русі або навіть ще давнішими історичними епохами», – говорить Дмитро Перов.
Та ув КМДА із рішенням не поспішали. Лише в березні 2023 року внесли Вознесенський печерний комплекс до Переліку об’єктів культурної спадщини міста Києва.
«Він утворює один з найбільших за кількістю складових та сумарною довжиною підземних галерей стародавніх печерних комплексів на території нашого міста. Надалі кропітка робота археологів дозволить визначити походження, призначення, датування та більш детальну історико-культурну цінність Вознесенського печерного комплексу», – йдеться у дописі Департаменту охорони культурної спадщини КМДА.
Та справа так і не просунулась далі. Така знахідка сміливо може претендувати на пам’ятку національного значення та отримати охоронний статус від держави, що автоматично захистить її від забудови. Однак до нині цього так і не сталось і основна причина – бездіяльність Департаменту охорони культурної спадщини КМДА.
«Я звернувся до Департаменту з інформаційним запитом, аби дізнатися, чи вживалися якісь дії для внесення цих печер до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. І фактично за три роки Департамент не зробив нічого: печери не були внесені до реєстру, не визначені межі охоронних зон, не проведено жодних досліджень, не забезпечено охорону будівлі. Чому так сталося, для чого і в чиїх інтересах — залишається незрозумілим. Але сьогодні ми знову бачимо, що печери опинилися під загрозою: забудовники починають активізуватися, аби підготувати ділянку до нової забудови», – каже Дмитро Перов.
Перемога громади над забудовниками!
Але в 2023 році стається диво. Прокуратура Києва подала позов щодо усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою. І за два роки, суд постановив скасувати право власності фірми на нерухоме майно на ділянках. Простіше кажучи – земля і будівлі на ній повертаються до власності громади Києва.
І тут хочеться звернути увагу на те, що всю боротьбу за цю садибу, землю на якій вона розташована і печерний комплекс під ними вела не влада столиці, яка, нагадаємо, має представляти і захищати інтереси громади.
Фактично вирвали з лап забудовників ці унікальні пам’ятки – активісти і прокуратура. А КМДА тим часом просто «розводила руками», а окремі депутати намагались протягнути рішення щодо зміни призначення і оренди земельної ділянки.
Що ж буде далі?
Подальша доля залишків садиби, печерного комплексу та землі навкруги може бути різною. Завдяки суспільному тиску і прискіпливій увазі активістів тут навряд щось будуватимуть. Принаймні найближчим часом.
Та й усунення, звільнення і увага з боку правоохоронців до всіх учасників земельних оборудок у столичній владі породжує сподівання, що жертвою нових «туалетних схем» ця ділянка не стане.
На думку археологів, тут варто проводити комплексні дослідження, а згодом створити туристичну зону.
«Цим печерам часів Київської Русі понад тисячу років. Потенційно це дуже масштабний, надзвичайно цікавий і туристично привабливий об’єкт — тим більше, що він розташований у самому центрі міста. Тут можна було б облаштувати якісь екскурсійні відвідини, адже ця локація має величезний потенціал з точки зору історії, археології та навіть архітектури. Було б доцільно також порушити питання про відновлення самої історичної садиби.
Я зі свого боку не маю жодних претензій на приватизацію чи володіння — у мене є власне житло, де я комфортно живу. Але ця ділянка для мене має велике значення, адже вона пов’язана з історією моєї родини та історією Києва впродовж багатьох поколінь. Мені хотілося б, щоб цей об’єкт зберігся та отримав нову, змістовну функцію — наприклад, став музеєм», – зазначає Дмитро Перов.
Детальніше дивіться в новому випуску ютуб-проєкту «В тіні каштана» за посиланням
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
