У столиці є багато місць, про цікаву історію яких мало хто здогадується
Київ складається з десяти адміністративних одиниць — районів. Кожен із них — розміром із невеличке місто. Райони мають свою історію, традиції, цікаві місця. Каштан NEWS розповідає й нагадує про цікаві факти київських районів. Минулого разу ми розповідали про місцевості під назвою Мишоловка, Звіринець, Батиєва гора, Лиса гора, Чорна гора, Черепанова гора, Корчувате, Феофанія, Іподром, «Експоцентр», Льодовий стадіон. Сьогодні йтиметься про музей у Пирогові.
Розташування
Національний музей народної архітектури та побуту України, відомий як Музей просто неба в Пирогові, розташований на південній околиці Києва, в Голосіївському районі, поблизу колишнього села, а нині місцевості Пирогів. Експозиція музею займає площу 133,5 гектари та являє собою архітектурно-ландшафтний комплекс, де представлено народну архітектуру й побут усіх регіонів України.
Історія виникнення
Місцевість Пирогів, як встановили археологічні дослідження, була заселена людьми ще в часи до бронзового віку. Поселення з сучасною назвою вперше згадується як «Пирогівка» в 1627 році, коли воно належало монахам Києво-Печерської лаври.
Початком створення музею в Пирогові прийнято вважати 6 лютого 1969 року, оскільки того дня була ухвалена Постанова Ради Міністрів УРСР «Про створення Державного музею народної архітектури та побуту Української РСР». Передували ж цій події численні громадські ініціативи-звернення, а також відкритий лист відомих українських вчених і культурних діячів про необхідність створення музею народної культури в українській столиці. Фундатором ж створення музею небезпідставно вважають голову Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Петра Тронька — він особисто вибрав місце розташування музею та забезпечив землевідведення під нього.
Стратегія й ідея розташування експонатів у музеї базувалась на таких постулатах як збереження і відтворення традиційної архітектури України, популяризація народних промислів і ремесел, дослідження народного мистецтва через відображення історико-етнографічних регіонів України.
Музей і партноменклатура
Процес створення та наповнення колекції музею був непростим і розтягнувся на сім років. Протягом цього часу ініціаторам проєкту доводилося долати численні перепони, які виникали не стільки через пошук і підбір експонатів, скільки через інтриги тодішньої партійної номенклатури.
Ось як згадує про цю ситуацію в одному зі своїх інтерв’ю засновник музею Тронько:
«Сталося так, що для створення експозиції повз будівлю ЦК КПУ по вулиці Орджонікідзе везли у вантажівці розібраний вітряк. Можливо, Володимир Васильович Щербицький побачив це з вікна, але, найімовірніше, «доброзичливці» доповіли про збирання патріархальщини. Загалом перший секретар ЦК мені зателефонував і сказав: Петре Тимофійовичу, ти що там мотлох возиш? Тобі що робити нічого?» Я йому спокійно у відповідь: «Ви колись мені за цей мотлох спасибі скажете».
Коли в 1976 року будівництво першої черги музею було завершено, продовжує Тронько, на його відкриття запросили членів уряду.
«Я подзвонив Щербицькому, а він мені каже: «Спочатку треба подивитися, що ти там наробив». До цього йому другий секретар ЦК КПУ Соколов Бог знає, що наговорив: кошти занапащені, одне гнилля, нікому не потрібне, та до того ж це пахне націоналізмом».
А втім, члени ЦК УРСР на чолі з Щербицьким приїхали в Пирогів за кілька днів до відкриття музею. За словами Тронька, їх водили територією експозиції чотири години.
«А там — мірошник молов муку, коваль підковував коней, дівчата бренчали на бандурах — краса! Після огляду я запропонував Володимиру Васильовичу записати свої враження до книги відгуків. Він і написав: «Дякую вам, дорогі товариші, за музей». – «А що я вам казав?» Володимир Васильович відповів: «Таке, Петре, буває», — розповідав засновник музею.
Офіційно експозиція музею була відкрита для відвідувачів у 1976 році. На момент відкриття його територія складала 120 га, на яких було розміщено понад 150 споруд — пам’яток української архітектури та побуту. Всі вони були згруповані у 5 експозицій: Середня Наддніпрянщина, Полтавщина, Слобожанщина, Полісся та Поділля.
Через десятиліття — 21 липня 2008 року — Президент України Віктор Ющенко своїм Указом надав музею статус Національного.
Становлення музею
За проєктом музей був поділений на декілька функціональних зон. Основною була експозиційна, де розміщувались етнографічні пам’ятки й пам’ятки традиційної народної архітектури. Далі йшли, так би мовити, суміжні: адміністративно-наукова, виставкові павільйони, ресторан на 300 відвідувачів, співоче поле на 10 тисяч глядачів, науково-дослідний інститут етнографічного музеєзнавства АН України і виробничо-господарська частина, в якій розміщувалися майстерні для реставраційних робіт та господарські будівлі.
Демонтаж, консервацію, перевезення, реставрацію та встановлення на новому місці пам’яток старовинних будинків, господарських споруд, дерев’яних церков і вітряків здійснювала спеціалізована реставраційна майстерня музею. Паралельно співробітники музею займалися пошуком і збором цінних етнографічних пам’яток, зразків декоративно-ужиткового мистецтва, народного одягу, меблів, дерев’яного і глиняного посуду, музичних інструментів тощо.
При цьому зібрані музейні колекції спочатку розміщувалися в кількох місцях: у 19-му корпусі Києво-Печерської лаври, у будівлі колишньої кірхи на вулиці Лютеранській, а також частково в допоміжних спорудах безпосередньо на території самого музею.
У результаті кропіткої роботи станом на сьогодні на території музею розміщено 277 архітектурних експонатів народного будівництва XVI—XX століть. А садиби з сільськими хатами й господарськими будівлями сформовано з документальною достовірністю та згруповано відповідно до особливостей планування поселень того чи іншого історико-етнографічного регіону України.
Крім того, в фондах музею зберігається понад 80 тисяч предметів побуту, творів народного мистецтва, знарядь праці.
Зокрема, в експозиції музею експонуються унікальні колекції вітряків, водяних млинів, кузні, колиба, парня, сільська управа, церковно-парафіяльна школа, садиба священика, шинок, крупорушка, хати, комори, клуні, сажі, курники, погреби тощо.
Деякі експонати, необхідні для створення експозицій, знайти не вдалося, тому їх відновили під керівництвом істориків, ретельно дотримуючись всіх автентичних деталей.
«Незважаючи на те, що по всій Україні будували однакові типи будинків, господарчих та виробничих споруд, будівельні особливості кожного регіону мають ряд характерних рис, обумовлених не тільки природно-кліматичними умовами, але й етнічними традиціями», — наголошують співробітники музею.
Ласий пиріг у Пирогові
На жаль, музей не уникнув так званих «будівельних» скандалів, оскільки забудовники не менш активно, ніж у центрі Києва, намагаються отримати земельні ділянки навколо музею в Пирогові.
Історія цих зазіхань бере початок у 2004–2007 роках, коли Київрада передала ділянки землі навколо музею в оренду Агрокомбінату «Хотівський». Відтоді навколо цих земель точаться численні судові процеси, що відновлюються з різною інтенсивністю.
Однак особливої інтенсивності спроби ділків відламати шматок у Пирогові набули за часів президента-втікача Віктора Януковича. І нині у планах різних «бізнесменів» забудувати біля музею приблизно 240 гектарів висотними будинками і торговельними центрами.
Рік тому, завдяки втручанню прокуратури Києва, було виконано рішення суду щодо повернення у власність територіальної громади Києва шести гектарів землі поблизу музею. Крім того, столична прокуратура подала вісім позовів про скасування державної реєстрації прав на користування земельними ділянками загальною площею понад 72 гектари.
Як результат — Господарський суд Києва задовольнив шість позовів прокурорів. І завдяки вжитим заходам скасовано право товариства на оренду земельних ділянок загальною площею понад 56 га. Землі повернуто територіальній громаді столиці.
Судові баталії настільки серйозні, що цьогоріч Офіс Генерального прокурора вступив у ці справи в інтересах держави, представляючи Київську міську раду. Розгляд триває. Водночас забудовник вимагає визнати за ним право оренди на 140 гектарів цінних земель.
Як дістатися до музею
Якщо вас зацікавив музей у Пирогові і ви хочете відвідати його, щоб все побачити на власні очі, до ваших послуг метро до станції «Виставковий центр», а далі — тролейбус № 11, автобуси маршрутів № 27, 57, маршрутки № 11, 57, 444К, 496, 507 або приватний транспорт за допомогою навігатора.
Євген ДЕМ’ЯНОВ
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
