Це перше велике інтерв’ю Валєри. Артист, блогер, автор пісень, учасник проєкту «Ліга Сміху» в складі команди «ЮляВалєра» завітав до студії «Каштан. Інтервʼю». Поговорили про нові течії гумору, популярність, хейт, cприйняття себе і місію, яку команда обрала для себе в публічному полі. А також трохи про особисте та родину.
Як тебе краще позиціонувати: ти і блогер, і автор текстів, і поет, і навіть гуморист?
Загалом, мені подобається позиціонувати себе як артиста, тому що, на мою думку, це поєднання всього того, що ти перерахувала. Я не так поет, як автор текстів пісень — у мене був такий досвід, щось собі пишу в «копілку». Трохи займаюся прозою, гумором, а ще й акторством, адже беру участь у «Лізі Сміху».
Скажи, будь ласка, найбільшу популярність тобі ж принесла участь у «Лізі Сміху», так?
Наразі можна сказати, що мене найбільше впізнають завдяки «Лізі Сміху», але перша впізнаваність усе ж прийшла через TiкТок.
«Ліга Сміху» — це хороший старт, адже більшість людей впізнають тебе саме завдяки цьому проєкту. Розкажи, як ця участь вплинула на твою кар’єру, особисте життя, відчуття та бажання розвиватися далі у сфері шоу-бізнесу?
Загалом, я завжди хотів, хочу і буду хотіти бути на сцені, тому що відчуваю це як свій внутрішній поклик. Для мене важливо бути своєрідним рупором, голосом. Відчуваю, що в мені є заряд, енергія та вайб, які я можу передавати як через екран глядачам, так і зі сцени. І це не просто гучні слова — про це свідчать відгуки, які я отримую.
Наша команда на «Лізі Сміху» після виступів отримує багато емоцій, і один з моїх улюблених моментів — це коли закінчується виступ, і ми вже виходимо зі сцени. Ми спускаємося на перший поверх у вестибюль, і там нас чекає наша група підтримки. До нас також підходять і інші люди.
Мені дуже запам’ятався момент, коли до мене підійшла дівчина і сказала: «Чесно, я ніколи не дивилася «Лігу Сміху», але тепер буду — через вас». І я подумав: значить, я роблю щось правильне, щось дійсно класне.
Впізнаваність, звісно, тішить, «гладить» моє его, бо ж всі артисти хочуть уваги, як каже Юля, моя найкраща подруга, з якою ми разом граємо.
У вас колектив «ЮляВалєра», це, власне, ваша команда. Розкажи, як вона була створена?
Ми з Юлією з 2017 року почали грати в університетські ігри, тобто в «Лігу гумору». Там ми познайомилися. Спочатку у нас була велика команда, але з кожним роком її склад зменшувався. Потім почався ковід, але після нього ми встигли поїздити по різних регіональних «Лігах Сміху». Окрім телевізійної «Ліги», існують ще й інші регіональні «Ліги Сміху». Раніше існувало багато місцевих «Ліг», які готували команди до потрапляння в телевізійну «Лігу». Це була робота з редакторами, робота над сценаріями, розробка концепцій, багато писали жартів. Ми трішки поїздили, потрапляли в різні маленькі «Ліги», які були основою для більших проєктів.
Так от, потім розпочалася повномасштабна війна, і один з учасників нашої команди, на жаль, загинув у війні. Це була велика втрата для нас з Юлією, дуже особиста. Тоді ми пообіцяли собі, що маємо продовжувати його шлях. Його звали Василь Довбня.
Ми зрозуміли, що точно хочемо бути вдвох. Спочатку вагались, чи не варто запросити когось ще. Але потім зрозуміли: ми ж найкращі друзі, нам дуже комфортно разом, і вирішили, чому б і ні. Якщо ми цим живемо і хочемо цим займатись, то чому б не втілити це в життя? Ми думали, як побудувати наш концерт, і вирішили, що будемо просто грати своє життя — наші ситуації, наші події.
Додавши трошки гумористичного підтексту, інколи гіперболізуючи, ми висвітлювали теми, які нам цікаві. Зараз в пріоритеті артисти, які співають і говорять про те, що їх особисто стосується. Я насправді дуже радий, що в Україні з’явилася така тенденція, адже схожа тенденція вже давно існує в Європі та Америці. І зараз дуже цінно, коли ти говориш про те, чим ти насправді живеш. І тобі вірять.
Є якісь найяскравіші моменти? Можливо, це факапи, а можливо, навпаки — дуже теплі моменти з двох сезонів?
Цікаво було слухати, що говорять тренери після нашого виступу, особливо в першому сезоні. Ми вийшли зі своєю концепцією, де я — бісексуал, а Юля — моя найкраща подруга, гетеро-жінка. І це викликало повне здивування у людей, особливо у тренерів. Дуже смішно було дивитись, як вони намагаються зрозуміти, що відбувається.
Раніше ми розуміли, що телевізор — це все, відразу відчувався ефект популярності: прокидаєшся зранку і відчуваєш себе зіркою. Зараз, мені здається, ТікТок дає таке ж відчуття слави. У тебе було таке відчуття особисто?
Ні, бо було відчуття, що це була одна з наших цілей — потрапити в телевізійну «Лігу Сміху», показати себе ширшому загалу. І сама галочка, що ми в «Лізі Сміху», для нас була важлива. Але в нас немає такого відчуття — от, типу, це слава чи ще щось. У нас є рідні та близькі, і якщо щось, то вони нас швидко «попустять». Так, ти правильно сказала, ТікТок зараз дає більше цього відчуття. Класно, що проєкт тримається, розвивається. Добре, що «Ліга» відкрита до нових течій.
Яке твоє особисте ставлення до жартів під час війни?
Завжди легше змусити людей відчути якусь меланхолію або заплакати, а ось розсмішити — це складно. Я говорю не тільки про популярні формати.
Коли я зрозумів, що гумор і сміх важливі, це був початок повномасштабного вторгнення. Я вагався, чи варто продовжувати знімати для ТікТоку. Я розумів, що я більше людина гумористичного контенту, а не інформативного чи серйозного. Коли я почав пробувати, то отримав велику кількість фідбеку, люди писали: «Вперше за день усміхнувся/усміхнулася». Мене це дуже тішило і гріло, бо я розумів, що роблю правильно.
От тому, мені здається, що «Ліга» також позиціонує себе з того боку, що ми не просто відволікаємо людей, а даємо їм можливість на дві години або навіть на годину чи пів години трохи підняти настрій, але при цьому не забуваємо, що в нас триває війна.
Чи є теми, яких ви свідомо уникаєте через ситуацію в країні?
Ми не втягуємо кацапів, русню в інформаційний простір. Їх наче не існує.
Десь бачила в соцмережах, здається, у твоєму дописі, що ти писав про себе: «Я майбутній артист». Це так?
Я це написав у 2022 році.
Я мало знайшла інформації про тебе, зокрема про те, де ти виріс. Можливо, ти станеш великим артистом, і це буде твоє перше інтерв’ю, на яке всі будуть посилатися. Давай розкажемо трохи про тебе — звідки ти?
Я з Миколаєва. Прожив там до до 17 років, до того моменту, як вступив в університет. Ми з батьками переїхали одразу в Київ.
Чим займаються твої батьки?
Тато — зв’язківець, а мама має свій магазин фурнітури. Вона займається цим, горить цією справою. Батьки завжди максимально підтримували мої творчі прояви, ставали на мою сторону.
Вони дали мені право самому вирішувати, куди вступати. Не стали нав’язувати свою думку. Хоча тато хотів, щоб я вступив на міжнародні відносини, а мама — на філологію, бо знала, що мені це добре дається.
Мої батьки завжди прислуховувалися до моїх рішень. Наприклад, коли я вирішив обрати творчий напрямок, вони поважали цей вибір і підтримали мене. В дитинстві віддали мене на танцювальний гурток. Спочатку мені не сподобалося, але через два роки я змінив думку, і вони знову записали мене на тренування, купили форму, все було для мене. Мої батьки – творчі особистості: мама в молодості танцювала, а тато, хоч і інженер, але малює дуже класно. Одна з бабусь грала на баяні, а інша – співала. Усе це стало основою для мого творчого розвитку.
Зараз, коли я виступаю на сцені, чи то на «Лізі Сміху», чи в інших проєктах, батьки є моїми найбільшими фанатами. Я завжди знаю, що вони будуть серед тих, хто підтримує мене, і особливо моя мама, чию підтримку я завжди відчуваю. Я навіть знаю, що почую її голос серед інших глядачів, адже вона завжди найгучніша.
Часто люди використовують гумор як механізм захисту, намагаючись таким чином впоратись із болем або неприємними ситуаціями. Вони віджартовуються від того, що їх турбує. Чи була у тебе така ситуація?
Я також чув таку думку, але в мене цього немає. Я сам по собі позитивна людина. Мені подобається, коли люди поруч зі мною усміхаються, сміються, радіють, особливо зараз.
Якщо подивитись на наші виступи, я максимально відкритий, максимально транслюю себе, так як я відчуваю. Для мене це дуже важливо — на сцені я почуваю себе вільно. Я хочу, щоб глядач, особливо підліток, який тільки пізнає себе, дивлячись на наш виступ з Юлією, побачив мене. Якщо він побачить, як я розкуто поводжуся, танцюю — навіть якщо це називають «відвертими» танцями (для мене це просто звичайні танці) — він подумає: «Якщо він так може, значить, я теж можу, значить, все можливо».
Я просто хочу, щоб люди відчували себе максимально вільно, спокійно, комфортно, без сумнівів. У мене таке ставлення до життя: якщо ставлю мету, знаю, що обов’язково її досягну. Мені не можна ставити перепони, бо я цілеспрямований. Я хочу це транслювати.
Чи вважаєш це силою чи слабкістю?
Це велика сила. Можливість показати свою емоційну слабкість і силу — це важливо. Я дуже люблю мультфільм «Думками навиворіт», і можна сказати, що вміння з цими емоціями жити — це прикольно. Хоча в другій частині мультфільму показано, що емоцій багато, і це цікаво, як вони уживаються в голові.
Чи були в твоєму житті етапи, коли ти відчував кризу і як ти з цим справлявся?
По-різному. Якщо трапляється щось негативне або сумне, я можу «піти в себе». Люблю залишатись на самоті, слухаю музику, намагаюся рефлексувати. Іноді це виливається в тексти пісень. Я для себе придумав таке правило — даю собі сумувати максимум три дні. Перший день — сумую, на другий день вже починаю відчувати, що це набридло, і намагаюся виходити з цього стану. Мене це наче відштовхує і дає ресурс рухатись далі.
Але бувають різні причини суму. Наприклад, сумую через те, що відео не збирає переглядів. Ти витрачаєш багато часу і креативного ресурсу, щоб монтувати відео на телефоні, а воно може не зібрати переглядів. І потім здається, що нічого не виходить, що ти не досягнув успіху, а інші мають все, що хочуть. Але потім я просто згадую, що в мене свій шлях, і не треба орієнтуватися на інших. Головне — робити свою справу і не зупинятись.
Я продовжую рухатись далі, навіть якщо бувають моменти сумнівів. Іноді даю собі відпочинок, бо розумію, що нічого страшного не станеться, якщо я на якийсь час зупинюсь. Ми постійно в цій гонитві за успіхом, за переглядами, за чимось матеріальним, але життя мінливе: сьогодні ти популярний, завтра — ні, сьогодні багатий, завтра — вже не так. І емоційно стабільний сьогодні, а завтра — ні.
Ти вже згадував про свободу, яку відчуваєш під час виступів, і про твою партнерку Юлю в «Лізі Сміху». Пам’ятаю, що на одному з виступів вона тебе представила як «бісексуального дружка Валєру». Ти використовуєш свою орієнтацію як спосіб привернути увагу чи готовий відкрито про це говорити?
Ми йшли на «Лігу Сміху» з позиції того, що, якщо говорити про мене як про особистість, то ми ніколи не використовували бісексуальність як інструмент для потрапляння на телебачення. Часто чую закиди, що це просто спосіб репрезентації заради ефіру, але це зовсім не так.
Для мене важливо показати, що представники ЛГБТК+ ком’юніті є всюди, й «Ліга Сміху» — не виняток. Вони є навіть у війську, існують відповідні ЛГБТК+ організації. Це важлива тема, яку варто порушувати. Ми з Юлею вчимося не жартувати про орієнтацію, а жартувати в контексті, граючи свої ролі на максимум. Ми прагнемо робити це влучно й толерантно, адже за кордоном такі жарти часто бувають дуже відвертими.
Я багато дивлюся TiкToк, і там гумор нерідко досить різкий. Але ми розуміємо, що в Україні ми — перша команда, яка це порушує, і нам ніхто не може сказати, як правильно жартувати. Разом із Юлею ми намагаємося передати нашу дружбу, і це важливо, адже ми також показуємо сучасну дружбу між хлопцем та дівчиною.
Ми показуємо інший аспект дружби між чоловіком і жінкою, адже це не завжди відповідає традиційному уявленню. У нашому випадку це дружба між бісексуалом і гетеросексуальною жінкою, і ми хочемо продемонструвати, що така дружба може бути абсолютно іншою, без підкріплення стереотипами про романтичні чи сексуальні відносини. Ми просто хороші друзі, можемо собі дозволити підколювати одне одного, але без жодних гомофобних ноток. Це дуже великий пласт роботи. І мені, наприклад, дуже шкода, що люди цього не помічають.
Скоро Нацвідбір на Євробачення, і цього року склад учасників цікавий. У тебе вже є фаворити? Кого бачиш на сцені від України?
Я не можу назвати фаворита. На жаль, через мої робочі обов’язки не можу цього зробити. Але мені дуже цікаво спостерігати, як учасники готуються до Нацвідбору, і ще більше — побачити їхні виступи. Насправді мене часто запитують про фаворитів, навіть у близькому колі друзів, але я ніколи не називаю їх до моменту виступів. Мені потрібно побачити сам виступ, і тільки тоді я можу чітко визначитися. Виступ відбувся — і я одразу можу сказати, хто має шанс на успіх.
У тебе є розуміння, хто може перемогти? Чи, скоріше, ти робиш ставку на когось?
Поки що вагаюся між кількома виконавцями, тому дуже хочу побачити їхні виступи. Вони всі по-своєму артистичні, і найголовніше — усі чудово співають.
Як ти ставишся до думки, що в третій рік війни відправляти артистів на Євробачення — це зайве? Дехто вважає, що зараз у нас зовсім інший контекст.
Євробачення завжди буде «не на часі» для когось. Такі закиди лунають щороку. Але насправді це дуже потужний інструмент. Мені сподобалося, як Зелене джерело донесли меседж про те, що Євробачення — це soft power, м’яка сила.
Це своєрідна дипломатична платформа: через меседж пісні, через спілкування з інтерв’юерами з різних країн ти можеш доносити важливі думки, не порушуючи правил конкурсу.
Будьмо об’єктивні: зараз Нацвідбір — один із небагатьох майданчиків, де артисти можуть показати свою пісню та свій талант. Бо зазвичай їх бачать лише через кліпи чи телевізійні записи, а тут є можливість оцінити їхній виступ наживо.
Як ти вважаєш, яке значення має Євробачення для України сьогодні?
Вважаю, що це дуже важливо і актуально. Адже завжди існують побоювання, що Європі може стати байдуже, що вона може забути про нас. Євробачення — це можливість нагадати про Україну, своєрідно смикнути за мотузку і сказати: «Ми тут, у нас триває війна». Це шанс, щоб наші представники або представниці транслювали важливі меседжі, які почує вся Європа.
Можливо, ти колись думав про те, як би ти виступав на Євробаченні? З яким би номером виступав? Може, є якісь ідеї для номерів, якими б ти хотів поділитися?
Я постійно про це думаю, у мене навіть є окрема рубрика на ТікТоці, де я уявляю себе супер артистом. Звісно, у мене є різні ідеї та уявлення. Можна себе уявити, наприклад, з драматичною ліричною піснею або з більш танцювальним треком — варіантів безліч.
З одного боку, було б непогано виступити з сильною драматичною піснею, де закладений потужний меседж. Але з іншого боку, цікаво було б показати Україну через танцювальний хіт — пісню, яка змусить слухачів подумати: «Блін, прикольний трек!» і потім запитати себе: «З якої країни це?» Ось це було б цікавим ланцюжком.
Щодо номеру — все дуже залежить від пісні та концепції, але, звісно, кожен виступ унікальний і потребує особливого підходу.
Не знаю, для мене важливо, щоб це було професійно та якісно, як завжди від України. Щоб це був справді крутий номер. Ось за що я люблю виступи України на Євробаченні. І за що люблять Україну європейці — за класні номери. Ми завжди можемо здивувати, як вони кажуть, «їхати» на максимум.
Які твої творчі плани? Які сподівання та настрої супроводжують тебе? Враховуючи, що емоції — твоя сильна сторона, чи є якісь особливі очікування від нового року?
Чесно кажучи, я відчуваю щось більш оновлене. Зараз ми змагаємося за можливість потрапити в новий сезон «Ліги Сміху», і нещодавно був кастинг.
Я відштовхуюсь від своїх емоцій. Це нові відчуття, і мені подобається відчувати власний ріст, як артиста і як особистості. Я люблю просто дивитись на себе і бачити цей розвиток.
Мені хочеться входити в цей новий творчий рік, в новий сезон, з більш світлими відчуттями. Я помітив, що став спокійнішим, і це стосується і моєї роботи, і блогу. Раніше була якась внутрішня напруга — треба працювати, треба штампувати, але зараз я намагаюся знайти баланс. Це важливо — мати цю внутрішню дисципліну, але я вмію домовлятися з цією «треба». Іноді, коли я відчуваю, що не маю ресурсу, я просто розумію, що сьогодні не такий день для роботи. Але загалом, я входжу в цей новий сезон з більш легкими та світлими емоціями.
Детальніше дивіться в новому випуску ютуб-проєкту “Каштан. Інтерв’ю” за посиланням.
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
