Незважаючи на важкі часи, українські селекціонери продовжують створювати нові дивовижні сорти
Щорічна всеукраїнська виставка гладіолусів – фірмова серпнева «родзинка» Національного ботанічного саду. За майже три десятиліття свого існування вона не відбулася лише одного разу: коли на першому році повномасштабного вторгнення столичний ботсад був закритий для відвідувачів. Однак, на щастя, нині українські шанувальники гладіолусів знову мають змогу зустрітися в Києві, щоб побачити – і показати! – найкращі квіти цього року.
Як українські квітникарі вирощують квіти під час війни, які сорти полюбляють флористи, але не люблять селекціонери, та які гладіолуси сьогодні вважаються останнім криком моди – читайте в репортажі Каштан NEWS.
Непереможні та елегантні
Із гладіолусами людство знайоме протягом всієї своєї історії: дикі види цих квітів ростуть майже у всьому Старому Світі – починаючи від тропічної Африки і закінчуючи Центральною Азією. Свою латинську назву (gladiolus – «маленький меч») вони отримали через форму листя, яке схоже на лезо меча. Однак в Україні гладіолуси також мають і свою традиційну назву – косарики.
Квіти, які ми звикли бачити в садах і на клумбах, є гібридними нащадками південноафриканських та деяких європейських дикорослих гладіолусів. Від своїх родичів, що ростуть у дикій природі, садові гладіолуси відрізняються більшим розміром і величезним спектром кольорів. Цього року на виставці в столичному Національному ботанічному саду було презентовано понад двісті сортів гладіолусів, і це ще далеко не межа, каже кураторка виставки, селекціонерка Еліна Виноградська.
«Коли не було війни, у нас і по триста сортів привозили люди. Просто зараз не всі виїжджають з рідних місць, але і з Львівщини цього року є, і з Житомирщини. Ну і, звісно, Київ та Київська область», – розповіла вона кореспонденту Каштан NEWS.
Створення нових сортів – справа довга і копітка, однак незважаючи на воєнний час, українські селекціонери продовжують свою роботу.
«Селекція відбувається так: підходиш до квітки, квітка гарна, велика. Ти хочеш отримати теж велику квітку – обираєш найкращу, обираєш тичинки і з іншої квітки, з якою ти її хочеш з’єднати, обираєш маточки. Потім з’являється насіннячко, з насіннячка – хвостик, із хвостика – цибулинка. Потім воно розквітає десь на третій рік, і ти дивишся: нічого не вийшло. Вийняв і викинув. Або, наприклад, вийшло, і з’являється нова квітка. Ти її розмножуєш потроху і дивишся: якщо вона не змінила своїх якостей, то це вже буде новий сорт», – пояснила Еліна Виноградська.
На виставці експерти прискіпливо оцінюють квіти за безліччю параметрів – колір та розмір квіток, їхня кількість, розташування на стеблі, тощо.
«Гладіолуси діляться за стандартними кольорами: білі, зелені, жовті, коралові, помаранчеві, рожеві – і далі до коричневого. Ще вони діляться за розміром квітки, бо від розміру залежить висота стебла. У кожного сорту є свій шифр, за яким можна прочитати його розмір, колір і чи є якесь забарвлення – тобто чи пляма, чи окантовка. От, наприклад, шифр 510: п’ятірка – велика квітка, десять – зелений колір, бо селекціонер вирішив, що вона трохи зеленувата. Якщо б він вирішив, що вона біла, шифр був би 500», – каже кураторка.
У родині Виноградських гладіолусами займається переважно чоловік Еліни, відомий український селекціонер Сергій Виноградський.
«Ось – сорт «Ночувала нічка», який вивів мій чоловік. Колір вказано як темно-малиновий, але ви, наприклад, його бачите як бордо, а хтось бачить як баклажановий. Усі люди бачать кольори по-різному. Навіть ми з чоловіком, коли бачимо нову квітку, сперечаємося. Він каже: «Рожева!», я кажу: «Малинова!» – сміється Еліна.
Усі кольори веселки
Кольорів і відтінків у сортів, представлених на виставці, дійсно, безліч: від ніжно-рожевих до майже чорних, від сніжно-білих до червоних та яскраво-помаранчевих.
«Оце дуже гарний сорт – «Кредо», – показує київський квітникар Антон Доредоренко. – Найбільш помаранчевий серед усіх сортів: він дійсно такого яскраво-апельсинового кольору. Всі тут були здивовані, тому що мало хто його бачив, але цього року він є на стенді у нас і в Ольги Парубочої».
На цьогорічну виставку Антон та його партнер Ярослав Біліневич привезли майже сімдесят сортів гладіолусів, зокрема – велетенський сорт «Голіаф» із червоно-коричневими квітками.
«Ми його були змушені зрізати на 40 сантиметрів, бо він не влізав у коробку: висота у нього цього року досягала один метр 70 сантиметрів. Ми його раз підрізали – він не влізає, другий раз – знову не влізає, тож довелося йому залишити тільки таку ніжку для того, щоб просто показати квітконоси. Він тому і зветься «Голіаф», бо це один із найвищих сортів, які взагалі є», – розповів Антон.
А ось іншого велетня, яскраво-червоного «Князя Володимира», виведеного Сергієм Виноградським, цього року в експозиції нема.
«Не розцвів, – пояснює Антон Доредоренко. – «Князь Володимир» ставав чемпіоном виставки кожного року – височенний, з великими квітами. Але цього року ще ні в кого не цвіте».
Утім, навіть за відсутності колишнього чемпіона, різноманіття дивовижних сортів на виставці вражало. Строкатий «Арлекін», брунатний «Вій», яскраво-зелена «Прудка ящірка» – кожен поціновувач гладіолусів міг знайти собі квітку на свій смак.
Деякі квіти на стендах представлені без підписів. Це – сорти, виведені в країні-агресорці. Українські квітникарі використовують їх як матеріал для селекції, але не торгують ними і не виставляють на конкурс.
«Ми їх не оцінюємо вже три роки, – каже Еліна Виноградська. – Є російський сорт, який дуже гарно продавався, але з початком війни ми його викинули з колекції, бо він зветься «Адмірал Ушаков». Після того, як росіяни їхали з іконою адмірала Ушакова по нашій Севастопольській бухті, я вже ніяк не могла вирощувати і продавати цей сорт, хоча сама по собі мені квітка подобається».
«Ведмежі поцілунки» та «Мрія скаженого флориста»
Один із фаворитів глядацьких симпатій – американський сорт Teddybear Kisses («Поцілунки плюшевого ведмедика»), який представила квітникарка Ганна Мельниченко. Відвідувачі із задоволенням фотографували елегантну квітку з оригінальним плямистим забарвленням та невеликим стеблом.
«Ми самі від нього в захваті. Загалом, останнім часом пішла мода на дрібноквіткові гладіолуси, бо вони дуже зручні для букетів. Ось, наприклад, «Голіаф» з його довжиною метр сімдесят – багато ви його з чим скомпонуєте? А Teddybear Kisses можна скомбінувати з трояндою, жоржиною, хризантемою. Це такі універсальні квіти, тому зараз на них мода», – каже Антон Доредоренко.
Утім, за його словами, смаки публіки та селекціонерів співпадають не завжди.
«Ось подивіться на це чудо – це сорт Darts. Для флористів, для людей, для ока він дуже цікавий, але для нас важливі технічні характеристики: якщо його обирати для селекції, він буде вибиватися з концепції. Я такі сорти називаю «Мрія скаженого флориста»: якщо в інших сортів квітки на стеблі йдуть підряд, стіночкою, то цей цю квітку повернув сюди, цю квітку – сюди, а ця квітка взагалі ззаду. З такими параметрами він не виграє жодну виставку, але квіти в нього надзвичайно гарні», – визнає Антон Доредоренко.
Популярність гладіолусів не спадає вже багато десятиліть і лише набирає нових обертів.
«Жінки люблять квіти, а зараз ще й пішла мода на чоловічі букети. Вони вертикальні, а гладіолус – це саме вертикальна квітка. Тому зараз ми працюємо над тим, щоб не лише жінок радувати, а й чоловіків», – каже Антон.
Юлія ТЄНЄНЬОВА
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
