У Києві, поблизу площі Перемоги, 28 серпня, на вулиці Дмитрівська, 23-а спалахнув одноповерховий цегляний давнішній будинок. Примчали пожежники, майже годину приборкували вогонь.
На перший погляд, ніби звичайна подія. Але ні – за цим фактом проглядається типове явище. Cтародавні будинки в столиці, яким понад сто років, ніби занесено у своєрідний «список смерті». Прийде час – і їх не стане. Вони щезають або зі скандалом, коли у рейку калатають захисники історичної спадщини, або тихо, непомітно, що ніхто й не зрозуміє, що сталося. А яким чином позбуваються цих споруд – за допомогою бульдозера чи підозрілої пожежі, не так і важливо для тих, хто виношує плани звести на місці древніх будинків чергові бетонно-скляні монстри.
Ось так, на превеликий жаль, щезає великий пласт древнього Києва, розчиняються у безвісти його привабливі «родзинки», завдяки яким у тому числі, й називали наше місто особливим, златоглавим.
Згадаймо нещодавні факти: увечері, 3 серпня 2023-го, у Подільському районі виникла пожежа. Вогонь зайнявся у будівлі на вулиці Волоській (див. фото). Депутатка Київради Ксенія Семенова уточнює, що йдеться про історичну будівлю XIX століття.
«Волоська, 5. Пам’ятка. 1833 рік. Пожежна їхала 20 хвилин. Ще 20 хвилин шукала гідрант. За 40 хвилин вогонь охопив дах», – розповіла вона.
Семенова називає пожежу підпалом.
«Дали добро на знищення історичного Подолу. Історичний район. Будинки з дерев’яними дахами і перекриттями. Гідранти не позначені. Знову наступ на місцеве самоврядування?», – написала депутатка на своїй сторінці у Facebook.
Тим часом стало відомо: на Подолі руйнується чергова історична будівля – так звана садиба Продаєвича-Лунєва, зведена 1880 року. Будівля розташована на вулиці Ярославська, 8, неподалік від двохсотлітнього дерев’яного будинку Харічкова, який було незаконно знесено вранці 10 серпня.
Як повідомляв раніше Каштан NEWS, вранці, 10 серпня, на Подолі було повністю знесено історичну дерев’яну будівлю на вулиці Ярославська, 13-б.
На місці події чоловіки, які назвалися представниками власника будинку, заявили кореспонденту Каштан NEWS, що будинок зносять через те, що він нібито перебуває в аварійному стані. Спілкуватися на камеру «представники» відмовилися, однак один із них запевнив, що власник має всі необхідні дозволи, а знесений будинок не становить історичної та культурної цінності.
Між тим будинок на вулиці Ярославська, 13-б є зразком першої забудови Подолу після великої пожежі 1811 року.
Наше видання розповідало і про те, що на Лук’янівці, у Шевченківському районі Києва, будівельники розпочали демонтаж старовинного будинку, який розташовано за адресою вулиця Дегтярівська, 7Б.
Утім, повернемося до спаленої хатинки на Дмитрівській, 23-а загальною площею 143,7 квадратних метри.
Сьогодні почорнілі, обвуглені стіни сумно споглядають на киян. Дерев’яний дах упав, в кутках ще стирчать чорні його остови.
Активіст Дмитро Перов ось як відгукнувся у Фейсбуці на цю подію:
«На вулиці Дмитрівській, 23 цими хвилинами палають старі крамарні Євбазу.
Дерев’яна будівля 1830-х років використовувалась як склад для товару. Далі – торговий крам (звідки й назва обʼєкту) реалізувався на одному з найвідоміших міських ринків на Галицькій площі. «Від Подолу до Євбазу…» весь історичний Київ, зазначалось у одній з відомих київських пісень. Це вже другий підпал будівлі. Перший трапився ще восени 2021-го. Тоді міська рада пропонувала розірвати договір оренди із недобросовісним орендарем. Однак далі проєкту рішення ця ідея, на жаль, так і не просунулся. Як наслідок – сьогодні історичний будинок палає вже вдруге. На його місці планують спорудити житловий комплекс».
Репортаж із Дмитрівської під час пожежі вели журналісти інтернет-видання kashtan NEWS.
Кореспондентові kashtan NEWS вдалося поспілкуватися з деякими місцевими мешканцями, які дещо знають про хатинку на Дмитрівській, 23 а (із так званого «списку смерті»). До речі, з тильного боку, одразу за спаленою будівлею, присусідилися (десь на відстані у кілька десятків метрів) також старі будинки. Один із них триповерховий, з напівпідвальним приміщенням (Дмитрівська, 23 б). На подвір’ї, на мотузці розвішано білизну, отже тут мешкають люди. Є дані, що дім 1890 року, називався прибутковим будинком Наталії Устинович (на світлині нижче).
-Я проживаю тут років десь із cорок, – каже мені Микола, один із тутешніх, із Дмитрівської, 23 б. -Побачивши як горить сусідня хатинка, я зовсім не здивувався. Це ж не вперше вона горить. Восени 2021 року спалахнула… Вже тоді впала частина даху. Думаю, що підпалили. Перед тим, як це сталося до мене й до сусідів зачастили посланці якихось багатіїв – пропонували викупити наші квартири. Але ж не все так просто. Тут є помешкання, де прописано до 15 осіб. Є тут є і два хостели. Знаю, що декілька мільйонерів володіють низкою квартир, ледве не цілі поверхи мають у власності. Здають в оренду. Але візитери зі своїми пропозиціями про купівлю нерухомості не змогли і з ними домовитися… Дрібні гроші пропонували (чув я таке). А будинки наші дійсно дуже давні. Тут, у стінах, навіть цегла із царським гербом є! Якось вона нам потрапляла до рук… На цьому місці, мабуть, планували спорудити висотні житлові комплекси.
Чи проживав хтось в хатинці на Дмитрівській, 23 а? Микола запевняє, що ні, каже, що вже в новітню добу тут була адміністративна споруда енергетиків.
-Але вони дуже давно з’їхали звідсіля, – переконує. – Ось хата десятиліттями і бовваніла пусткою, доки на неї не накинули хижим оком. Бувало, тут вешталися безхатьки.
А ось що нам розповіла інша обізнана людина – жіночка років сорока, яку ми зустріли в будинку на Дмитрівській, 23 б.
-Упевнена, що хтось підпалив нещасну сусідню хатинку. У 2021 році, якраз перед першою пожежею, подвір’я з тильного боку було огороджено дерев’яним парканом. А через кілька днів вже й хата зайнялася вогнем. Потім, по чорній смузі під вікнами можна було зробити висновок, що вогонь спочатку здійнявся над підлогою, попід вікнами. Люди розповідали, що бачили двох молодиків, які перед пожежею вискочили з цієї хати. Чи затримала їх поліція – не знаю.
Далі ми почули від попереднього співрозмовника (Миколи) сенсаційний факт.
-А чи відомо вам, шо на місці спаленої хати вже заплановано житлову висотку і навіть продаються квартири? Хтозна, може, дехто й купив тут собі квадратні метри. Ви поцікавтеся в інтернеті…
І ось що нам вдалося дізнатися з подальшого розслідування. В Павутині справді можна відшукати інформацію про новобудову на Дмитрівській, 23 а.
Щоправда, йдеться лишень про проєкт. Забудовником виступає UBN, зазначається на сайті nerukhomi.ua. Тут рекламують «клубний будинок» на Дмитрівській, 23. На титульній сторінці цю адресу чомусь позначено без літери «а». Однак на плані видно, що йдеться саме про місце, де знаходиться спалена хатинка. Бачимо гарну картинку – тут вже намальовано висотний дім. Гарна картинка.
Читаємо, що «продажі квартир ще не почалися». Зазначається, що проєкт – на 14 квартир, 9 поверхів. Хоча на сайті 100realty.ua читаємо, що ціна на квартири тут стартує від 73 тисяч 500 гривень за квадратний метр. 1-2 поверх – дворівневі комерційні приміщення. 3 поверх – комерційне приміщення: коворкінг-центр. 4-7 поверх:1-кімнатні квартири – 48 кв.м та 52 кв.м; 2-кімнатні квартири – 76 кв.м. 8-9 поверхи – дворівневі пентхауси.
Покупців інформують, куди звертатися: вулиця Болсунівська, 4.
В рубриці «Документи» дізнаємося, що є папери на землю, а ось дозволу на будівництво немає. Міська влада видала містобудівні умови та обмеження.
Потенційним покупцям квартир пропонують усім ознайомитися з «відмінними рисами проєкту». Отже, «клубний будинок Dmytrivsky — невеликий проект, розташований у Шевченківському районі Києва. Будівля має незвичайний дизайн, що помітно виділяє проєкт серед інших будівель у локації. У клубному будинку Dmytrivsky спроектовано лише 14 квартир. Це забезпечує максимальний комфорт проживання тут.
Забудовником виступає компанія UBH, яка обрала для цього проекту клубний формат: підбір сусідів здійснюється за схожими життєвими принципами та статусом. Унікальність клубного будинку полягає у створенні унікальної сусідської ком’юніті, в якій зароджуватимуться нові партнерства. Для реалізації головного задуму проєкту забудовник створив зручний co-working space на 3-му поверсі будинку».
Вихваляють і «найближчі об’єкти інфраструктури». Цитуємо:
«Клубний будинок Dmytrivsky розташований у тихій гавані центральної частини столиці. У пішій доступності від нього знаходяться 3 автентичні кав’ярні, а також кілька великих супермаркетів. За кілька хвилин жителі дійдуть до Площі Перемоги та Національного цирку України. Така локація дозволяє жити поруч із активною транспортною артерією, але у тиші. Варто виділити ще кілька важливих об’єктів соціально-побутової інфраструктури, розташованих зовсім поряд: приватну клініку; спортивний зал; ресторан; магазини жіночого одягу та електроніки».
І ще важлива порада: «Відділ продажу ЖК ви зможете відвідати за адресою: вул. Болсунівська, 16/2».
Ось так, бажаєте мати сусідів зі «схожими життєвими принципами та статусом», де панує атомсфера «унікальної сусідської ком’юніті»? Завітайте до відділу продажу квартир! І навіщо засмічувати голову якоюсь старою крамарнею на Євбазі, що була за сивої давнини і упродовж століть муляла усім очі?! Така нерухомість нині не в тренді. Не поселяться ж тут мешканці з «статусом», та й «сусідського ком’юніті» не вийде.
Нас інформують також і про квартирний фонд та планування житла. Цитуємо: «У Клубному будинку «Дмитрівський» житловий фонд представлений квартирами, площею від 48 до 148 квадратних метрів. Умови розстрочки, точна вартість квадратного метра та інші важливі дані, наведено на офіційному сайті забудовника. Багато квартир продаються з невеликими терасами та вбиральнями, наявність яких актуальна останнім часом.
Перед тим, як купити квартиру, рекомендуємо звернути увагу на такі дані з картки: хід будівництва (з фото), коментарі експертів до кожного документа, рейтинг ЖК».
Стривайте, але ж ніякого будівництва тут не ведеться! Зрештою, ще й стару крамарню повністю не стерто з лиця землі. Цікавим є розділ про земельну ділянку, майже чотири сотки. Її кадастровий номер: 8000000000:88:146:0005
Цитуємо: «Цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов’язаної з отриманням прибутку).
Категорія земель: Землі житлової та громадської забудови.
Вид використання: для експлуатації та обслуговування існуючого майнового комплексу.
Форма власності: комунальна.
Площа земельної ділянки: 0.0375 га.
Місце розташування: м. Київ, р-н Шевченківський, вулиця Дмитрівська, 23 літ. ” А”.
Ось тут і випливає з документів літера «а», яка чомусь «загубилася» в попередніх розділах на сайті на сайті nerukhomi.ua.
А тепер подивимося документ, що видано Департаментом з питань держархбудконтролю КМДА (див. скрин): у ньому зазначено: «вид будівництва – реконструкція».
Тобто будівлю старої крамарні, судячи з цього, мали б реконструювати. Довго запрягали з «реконструкцією», аж доки червоний півень не клюнув!
Зазначається, що генпідрядником будівництва виступає ТОВ “БК АТЛАНТ-ПЛЮС”, уповноваженою особою якого є Леськів Євген Сергійович. До речі, портал портал Youcontrol зазначає, що статутний капітал фірми – сто гривень.
А замовник будівництва – вже згадана нами фірма “Київське приватне землевпорядне підприємство” (уповноважена особа – Клюк Олексій Богданович, бенефіціар – Петрова Ніна Сергіївна. Зареєстровано фірму 6 грудня 2012 року, статутний капітал – три мільйони гривень.
За даними портал opendatabot, Богдан Клюк є директором у восьми фірмах і засновником дев’яти підприємств.
Якщо ми вже згадали про Леськіва Єгена Сергійовича з “БК АТЛАНТ-ПЛЮС”, то на сайті Цензор. НЕТ можна натрапити на блог громадського діяча Сергія Задворного. Він, зокрема, пише, що «портал Youcontrol відкриває наступну картину: Євген Леськів – керівник 44 компаній, засновник 41 і бенефіціар в 12, портал містить 100 різних записів.
Євген Леськів – в минулому засновник і керівник обслуговуючих кооперативів в кожному районі міста Києва. Навіть уявити не можу, для чого вони були створені та чим займаються… Більше ніж 40 інших ТОВок пов’язаних з будівництвом… Майже 95 % компаній та організацій Євгена Леськіва знаходяться за однією адресою: вул. Болсунівська, 4…».
Що цікаво, сайт 100realty.ua радить покупцям квартир у «Клубному будинку Dmytrivsky» звертатися до відділу продажів за адресою: Болсунівська, 4. А як відомо з відкритої інформації, тут знаходяться фірми Євгена Леськіва. Дивний збіг?
Щодо фірми “Київське приватне землевпорядне підприємство”, яке виступає замовником будівництва на Дмитрівській, то нагадаємо: бенефіціаром підприємства є Петрова Ніна Сергіївна. На порталі Youcontrol зазначено, що Петрова є засновником 15 фірм, а також керівником такої організації, як Спілка підтримки національної культури та творчості. Разом з Рафальським Євгенієм Олеговичем Петрова є засновниками ТОВ “Інвест-Дніпрогруп”, уповноваженою особою фірми є Кирда Олександр Михайлович. Що ж, бачимо, як тісно переплітається світ забудовників, особливо у Києві. І цей світ при більш глибшому вивченні та дослідженні може багато про що розповісти, вивести на потужних людей з великими гаманцями, які не дуже полюбляють публічності, на тих, хто тримає в руках певні ниточки цих процесів.
Але ось що, окрім іншого, впадає у вічі.
Договір оренди земельної ділянки на Дмитрівській, 23 а було підписано 21 березня 2018-го. Київським міським головою, як ми знаємо, є Віталій Кличко, він же й очільник КМДА. Починаючи з 2018-го, біля хатинки на Дмитрівській не було встановлено жодного інформаційного щита, який би пояснював киянам, гостям міста, що планують тут збудувати чи яким чином хочуть реставрувати стару будівлю. Ось така табличка ще й інформувала б про замовника будівництва, генпідрядника, про тих, хто здійснює технічний нагляд. Однак хатинку зазвичай огородили парканом, отож, шановні платники податків, активісти, іноземні туристи, захисники історичної спадщини, думайте що хочете, а конкретна інформація – у глибоких шухлядах. І такий стиль підходу до старих будівель є, на жаль, типовим. Подивіться, скільки у Києві історичних нежилих будиночків сховано за ширмою малюнків з контурами вікон та стін! Дуже багато. Навіть біля заповідного Софійського собору є. Це ж ганьба! Кого дурять столичні чиновники? Не хочеться вірити, що вони не знають секретів технології знищення київської вікової спадщини. Хіба на це заслуговує златоверхий Київ?!
Починаючи з березня 2018-го ніхто з чиновників не цікавився, що відбувається із земельною ділянкою на Дмитрівській, чому її беруть в облогу бур’яни. Чи належно використовує земельку орендар? Виходить, віддали як на поталу. Хіба не влада має опікуватися цим питанням? Чому сплять ваші управлінці, пане мер Кличко?
Коли трапляється черговий скандал зі знесенням старих будівель, то міський голова вже традиційно робить суворе обличчя, заявляючи що влада вживатиме певних заходів, аби не допустити подібного у майбутньому. Але в реальності торжествують схеми, зрештою, не канув у лету список хатинок, які «приречені на смерть».
І ми бачимо, як спотворили обличчя древнього міста чимало бетонно-скляних хмародряпів. Хаотична забудова міста триває. Невже у київських історичних будівель немає шансів на порятунок? Не хочеться так думати.
Вже декілька днів минуло після пожежі на Дмитрівській, 23 а. Столична влада – ні гу-гу. Ані словом не відреагувала. Тиха гавань.
Який об’єкт буде наступним зі «списку смерті»?
Богдан ТУР
Фото автора
