Як вдалося запобігти жахливій катастрофі у столичній підземці
Триває слідство щодо причин і винуватців руйнування тунелю метро між станціями «Деміївська» та «Либідська».
Вже встановлено експертизою, що керівництво метрополітену не бажало залучати фахівців науково-дослідних інститутів, метробуду, проєктних та інших організацій, які б встановили причини пошкоджень тунелю.
Сьогодні ми розповімо, як важливо залучати науковців до дослідження критичних ситуацій в метро. 55 років тому саме завдяки мікробіологам у київському метро вдалося запобігти жахливій катастрофі. Тоді вчені заявили про нашестя в тунелях між станціями «Завод «Більшовик» (нині «Шулявська») та «Жовтнева» (сьогодні «Берестейська») дуже агресивних бактерій. Ця несподівана бактеріологічна атака могла произвести до руйнації потужних тунельних конструкцій, які розраховані на століття. На глибині 104 метри тунелі плавали в озері сірчаної кислоти. У тодішній пресі існувало табу на розповіді про критичну загрозу для киян.
Свого часу мені вдалося провести журналістське дослідження цієї теми та взяти інтерв’ю у доктора біологічних наук, професора, провідного наукового спвіробітника Інституту мікробіології і вірусології імені Данила Заболотного НАН України Ірини Панасівни Козлової. Сьогодні ділюся ексклюзивними фактами з читачами Kaштан News.
Дуже добре пам’ятаю той час, – розповідає Ірина Панасівна. – Осінь 1969 року. Я щойно повернулася з відпустки і тільки-тільки узялася за свою улюблену озиму пшеницю (тема стосувалася моєї кандидатської дисертації), як одразу дізналася – мене чекає надзвичайно важлива справа. Керівництво повідомило, що є рішення уряду залучити науковців до дослідницьких робіт у київському метро.
А що трапилося? Мабуть, стався особливий випадок, якщо вже республіканське начальство вдарило на сполох.
Від станції метро «Завод «Більшовик» будували гілку підземки до «Жовтневої». І наштовхнулися на підземне озеро. Обговорювали два варіанти вирішення цієї проблеми: під час робіт застосувати кесонний метод за допомогою стисненого повітря або ж вдатися до заморожування грунтів. Обрали перший варіант, найменш дороговартісний.
Як зазвичай у нас нині робиться. Зате потім шкодують…
Ще до виникнення критичної ситуації фахівці надали інформацію про повну картину всіх грунтових відкладень у цьому районі. Наприклад, у даній природній екосистемі були сульфіди заліза, сірки, всеможливі мікроорганізми. Якщо порушити їх балансову рівновагу, то неодмінно виникає агресивне середовище, що і трапилося. Отож за «допомогою» стисненого повітря були «придушені» одні бактерії і, навпаки, свою силу раптом почати проявляти інші, тіонові – ті, які окислюють з’єднання сірки та заліза до сірчаної кислоти.
Виходить, тіонові бактерії до цього там існували ніби у сплячому режимі?
Так. Але їхня кількість не могла вплинути на екологічну рівновагу підземного середовища. Однак люди, застосувавши повітря, порушили цю збалансовану систему.
Отже будівельники від свого незнання «відчинили браму» небезпечних всемогутніх бактерій?
І ця природня армада утворила сірчану кислоту. А в ній буквально плавали тунелі. Лише за чотири місяці бактерії «з’їли» 200 тисяч гвинтів, які скріплювали конструкції. Метал, бетон пожирала агресивна корозія – він ніби розчинявся. Бактерій ставало все більше.
З чого почався наступ науковців на цього ворога?
Спочатку ми впродовж трьох місяців займалися дослідженнями. Ми – це спеціальний творчий колектив учених під керівництвом доктора наук, професора Катерини Іванівни Андреюк. З нами також працювали провідні фахівці інших відомств. Згадаю і визнаного мікробіолога, доктора біологічних наук Лева Йосиповича Рубенчика, який володів фундаментальною базою даних щодо цієї проблематики. Усі разом, дружно ми узялися за порятунок метро. Відчували своєрідний азарт, творче завзяття у цій боротьбі з невидимим ворогом. Вірили, що зможемо його здолати. Виконали серію дослідів. Зокрема, в тунельних конструкціях пробили низку отворів, узявши проби води. Нас здивувало, що метробудівці стали чинити певний спротив – не захотіли «калічити» отворами своє дітище. Однак ми принципово наполягали на своєму. Аналізи підтвердили наші припущення – навколо тунелю метро кишіли тіонові бактерії.
Скільки років потрібно було «хижим» бактеріям, аби повністю «зжерти» метротунель на цьому перегоні?
Думаю, за рік вони б досягли цього.
Очевидно, мікробіологи відчували величезну відповідальність. Питання ж було і на контролі керівництва республіки. Адже до чергової «жовтневої річниці», тобто комуністичного свята, було заплановано відкриття станції «Жовтнева».
Ми точно знали: справимося… Утім, будівельники вже виношували план направити гілку метро в обхід сірчаного підземного озера, в якому панували тіонові бактерії. Але ж новий тунель коштував би 18 мільйонів доларів. Ми ж, виконавши завдання уряду, зекономили ці великі кошти.
Від редакції: станцію метро «Жовтне́ва» було відкрито 5 листопада 1971 року.
Цікаво, як вдалося здолати хижі бактерії?
Скажу вам, що методів боротьби з бактеріми не існує. Ми лише створюємо умови для того, щоб вони надмірно не розмножувалися. За нашими рекомендаціями метробудівці поруч з критичною ділянкою пробурили водопонижуючі свердловини, відкачали агресивну воду, звичайно разом з бактеріями, і одягнули тунель у спеціальну залізобетонну «сорочку». Наступні дослідження довели, що наші методи були вірними, з часом тіонових бактерій на перегоні «Завод «Більшовик» – «Жовтнева» ставало все менше і менше. Небезпека минула. Так було приведено природну екосистему до нормального стану. На це пішло п’ять років. Між іншим, акт приймання нової станції метро підписували як посадовці від влади, так і доктор біологічних наук Катерина Андреюк. Отож і ми, мікробіологи, гарантували безпеку пасажирів підземки.
Чи можуть агресивні бактерії знову піти в наступ на підземні транспортні комунікації?
Звісно. Якщо створити для них сприятливе середовище.
Ще цікаво, а тіонові бактерії можуть бути корисними для людини?
Так. Їх застосовують у промисловості, наприклад, у процесах, зв’язаних з одержанням урану.
Чи відзначило високе начальство роботу мікробіологів?
У 1983 році представники нашого творчого колективу, в тому числі і ваша співрозмовниця, стали лауреатами премії Ради Міністрів СРСР. Десь по 500 рублів ми одержали.
З офіційного сайту Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України. «Найбільший і провідний в Україні науковий заклад в галузі мікробіології, вірусології і мікробної біотехнології займається фундаментальними дослідженнями систематики, фізіології, біохімії, генетики і екології різних груп бактерій, мікроскопічних грибів і вірусів, а також розробкою наукових основ біотехнологічних препаратів і процесів на основі мікроорганізмів для сільського господарства промисловості, медицини, ветеринарії і охорони навколишнього середовища.
Основним завданням Інституту є створення наукових досліджень, спрямованих на отримання та використання нових знань у галузі мікробіології, вірусології і біотехнології, доведення наукових знань до стадії практичного використання, підготовки висококваліфікованих наукових кадрів, задоволення соціальних, економічних і культурних потреб та інноваційного розвитку країни».
Розмову вів Леонід ФРОСЕВИЧ
Читайте також: КМДА надала неправдиву інформацію про підтоплення тунелів у метро, – прокуратура
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
