Спроби поглинання територій заповідних фондів зросли в рази
Під час повномасштабного вторгнення в Україні існує два фронти: видимий, де все навколо себе намагається випалити ворог, і не видимий, де у мирних містах все навколо себе намагаються підім’яти і знищити забудовники. Справжні бойові баталії другого фронту розгорнулися навколо земель столиці. Всіма правдами і неправдами їх отримують нечесні на руку ділки. Водночас вони клаптик за клаптиком відхоплюють найцінніше, що є в міста — його зелені зони.
Заповідник заллємо бетоном
Прикро констатувати, але темпи поглинання забудовниками природно-заповідних фондів столиці останнім часом значно пришвидшилися. Нині в Києві налічується 1400 гектарів заповідників, але їхнє існування стоїть під загрозою.
«За три останні роки забудовники 11 разів робили замах на заповідні об’єкти, що в кілька разів перевищує кількість подібних спроб у попередні роки втричі», — звернув увагу на ситуацію київський захисник дикої природи Михайло Погребиський.
В якості невтішних прикладів знищення заповідних площ він навів ситуацію навколо кількох доволі відомих у столиці об’єктів, які опинилися в центрі «будівельних» скандалів.
Парк «Нивки»
Київська влада незаконно виділила 0,6 га під будівництво житлово-офісного торговельного комплексу на території пам’ятки садово-паркового мистецтва державного значення «Парк Нивки». Статус природно-заповідного фонду площею 16 гектарів ці землі отримали ще 1972 року.
Скандал навколо парку виник у 2021 році. Тоді «Екозагін» ти інші громадські організації почали протестувати проти незаконного будівництва.
Правоохоронці побачили проблему і відреагували: того року міська прокуратура подала до суду відповідний позов. Наразі судова тяганина триває.
Парк «Лиса гора»
Не обійшли своєю увагою забудовники і відомий ландшафтний парк «Лиса гора». Його було створено 30 років тому. Парк має площу 137 гектарів, на його території під охороною держави перебуває 21 вид флори та фауни. Серед них – занесені до Червоної книги ковила волосиста, сон розкритий, коручка чемерникоподібна, гніздівка.
Однак, незважаючи на це, восени минулого року Київрада ухвалила рішення про розробку документації під будівництво на цій місцевості військового кладовища. Такий крок обурив громадськість, і до суду на це рішення надійшов позов. Потрібно віддати належне нашій Феміді — рішення Київради було скасовано.
Бабин Яр
Одним із багатостраждальних на території столиці є заказник «Бабин Яр». Розташований на площі 41 гектар, він отримав офіційний статус відносно нещодавно — у 2019 році. Однак цього часу вистачило, щоб Бабин Яр опинився в епіцентрі скандалу. Адже влітку 2022 року Київрада ухвалила рішення про вилучення із заказника ділянки площею 17 га знову таки під військове кладовище.
Лише завдяки демаршу столичних екологів і активістів було вирішено шукати інше місце під військовий цвинтар.
Троєщинські луки
Цей заказник виник на екологічній мапі Києва три роки тому — влітку 2020-го. Його територія становить 381 гектар. Між тим на цій місцевості планували чергове масштабне будівництво, тому забудовники подали позов до суду, бажаючи привласнити територію під будмайданчик. З 2021 року в судах розпочалися жорсткі баталії. І як не дивно, вони завершилися святом справедливості: Верховний суд України захистив заказник.
Озеро Алмазне
Неподалік від Троєщинських луків є ще один цікавий об’єкт — найбільше озеро столиці Алмазне. Воно розкинулося на площі 185 гектарів, а в 2022 році отримало офіційний статус заказника.
Таким чином було взято під охорону ареал двох видів червнонокнижних рослин — іриса болотного та латаття білого.
Проте у липні цього року, через начебто технічну помилку міністерських чиновників, озеро було передано під розробку піщаного кар’єру, діяльність якого на певний час було зупинено.
Завдяки широкому розголосу про цю «технічну помилку» екологи і громадські активісти оперативно комунікували з керівництвом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, і заказник було викреслено з переліку територій, де дозволяли добувати пісок.
«Якби озеро Алмазне не мало статусу заказника, ніщо не завадило перетворити його на піщаний кар’єр», — упевнений Михайло Погребиський.
Старе — знищимо, нове — створити не дамо
Певно, саме такий принцип сповідують київські забудовники. Адже вони не лише намагаються знищити заповідні об’єкти, а й заважають створенню нових.
Так, «господарі» землі блокують створення заказника «Ліс орхідей» в урочищі Покол, у Голосіївському районі Києві, заважають формуванню заповідних територій озер Вирлиця, Син, створенню заказників «Вікова діброва», «Горбачиха», «Труханів острів».
Потрібно нагадати, що за останні десять років, за підрахунками Київського еколого-культурного центру, забудовники в Києві знищили понад 700 гектарів парків!
Чому так відбувається
У співробітників КЕКЦ на це є три пояснення.
По-перше, Державна екологічна інспекція через війну тимчасово позбавлена права проводити перевірки незаконних забудов у зелених зонах населених пунктів, у тому числі й Києва. По-друге, зрозуміло, що увага суспільства сконцентрована на війні. І, по-третє, міська влада не достатньо приділяє уваги захисту від незаконної забудови заказників та створенню нових заповідних зон.
Своєю чергою експерт з містобудування й архітектури Віктор Глеба звертає увагу на те, що нині є досить проблемними питання доопрацювання і оформлення документації на землі природно-заповідного фонду, а також належним чином визначення в натурі їх меж.
За словами Віктора Глеби, природоохоронний департамент КМДА доволі вибірково підходить до погодження документів, а також затягує цю процедуру, хоча для цього встановлено відповідні терміни. Так само, констатує Глеба, відбувається зволікання з процедурами обговорення проблем об’єктів природно-заповідного фонду на профільній депутатській комісії.
Водночас, зазначає експерт, у Києві єдина екологічна комісія ухвалює рішення щодо створення заказників.
«Люди щось обговорюють, а коли до справи доходить, то виявляється, що нема куди виносити межі, нема кому… Крім того, навмисно роблять все, щоб був новий вид бізнесу: під виглядом оголошення природно-заповідних територій влаштовувати дерибан», — висловив думку експерт.
Водночас він переконаний у тому, що якщо створюють природно-заповідний фонд, то необхідно це робити в суворій відповідності до закону. Аби такі рішення через юридичні казуси та помилки не могли в судах оскаржувати забудовники.
Євген ДЕМ’ЯНОВ
