Чиновники ще не ухвалили остаточного рішення
Наприкінці березня Консультативна рада Департаменту охорони культурної спадщини КМДА відхилила облікову документацію та рекомендувала не вносити «Пам’ятне місце Сирецького нацистського концтабору» до Державного реєстру нерухомих пам’яток. Що сталося і чому така позиція може бути небезпечною — з’ясовував Каштан NEWS.
Історична довідка
Сирецький концентраційний табір для радянських військовополонених було створено німецькою окупаційною владою в червні 1942 року, під час Другої світової війни, на північному заході Києва — в районі Сирця, у межах житлових кварталів сучасних вулиць Парково-Сирецької (колишня — Тимофія Шамрила), Ризької, Грекова та Щусєва.
Концтабір був призначений для ув’язнених за рішенням гестапо і підпорядковувався інспекції концтаборів Третього Рейху. За німецькими джерелами, з липня 1942 року до весни 1943 року табір функціонував як зовнішня команда (відділення) концтабору Заксенгаузен. За цей період кількість жертв у таборі сягнула понад 30 тисяч осіб.
Не встигли закріпити статус
Як повідомили активісти ГО «Спадщина», Сирецький концтабір як пам’ятне місце був включений до переліку пам’яток Києва на початку 2000-х років. Тоді ж при вході до Сирецького парку міська влада встановила невеликий камінь-монумент із написом, що на цьому місці під час Другої світової війни розташовувався концтабір для військовополонених, у якому німецько-фашистські загарбники закатували понад 30 тисяч осіб.
Як розповіли активісти ГО «Спадщина», є норма закону, яка передбачає, що після виявлення об’єкти культурної спадщини спочатку потрапляють до офіційного переліку місцевих пам’яток. Упродовж трьох років має бути розроблена відповідна документація, що передбачає подальше включення цих об’єктів до Державного реєстру.
На жаль, ця норма часто ігнорується: профільні місцеві департаменти посилаються то на брак часу, то на відсутність фінансування, то на інші труднощі. Як наслідок — нововиявлені пам’ятки надовго «зависають» між світами.
Немає меж — немає статусу
Коли в Києві «раптово» почалася руйнація історичних об’єктів, згадують активісти-пам’яткоохоронці, Департамент охорони культурної спадщини вирішив провести аудит щойно виявлених пам’яток, які претендують на отримання охоронного статусу. Таким чином, увагу чиновників привернуло й це пам’ятне місце в Сирецькому парку. Згідно з вимогами закону, була розроблена документація для внесення цього об’єкта до Державного реєстру пам’яток, після чого питання було передано на розгляд Консультативної ради при Департаменті. Однак за наполяганням окремих членів цієї Ради облікова документація була визнана такою, що відповідає нормам чинного законодавства, але не відповідає предмету розгляду. Зокрема, було зазначено, що оскільки точні контури та межі цього пам’ятного місця не встановлені, а саме — місцезнаходження концтабору, неможливо чітко визначити кордони об’єкта, зокрема місця поховань. У зв’язку з цим було ухвалено рішення не виносити цей історичний об’єкт з місцевого реєстру до державного.
«Відповідно, якщо такий об’єкт не переноситься до Державного реєстру пам’яток, то він має бути вилучений з переліку. Таким чином зараз фактично розпочалася процедура вилучення цього пам’ятного місця із переліку пам’яток міста Києва», — констатували в ГО «Спадщина».
Наслідки
Які ризики існують, якщо Сирецький концтабір буде «викинуто» з офіційної пам’яті, і що може статися в такому випадку?
На думку київських активістів, по-перше, українська сторона в такому випадку ризикує потрапити в міжнародний скандал, зокрема з боку таких держав, як Ізраїль. Адже зовсім поруч з колишнім табором військовополонених на Сирці розташований сумно відомий Бабин Яр. А ці два об’єкти, вочевидь, тісно пов’язані між собою.
Зокрема, за свідченнями очевидців тих часів, військовополонені з Сирецького табору працювали на різних роботах у певних місцях, і їх знищували в певних місцях. Крім того, незадовго до втечі німців із Києва цих військовополонених змушували знищувати сліди існування місць розстрілів і поховань у Бабиному Яру, зокрема в яру, що знаходиться неподалік сучасної Дитячої залізниці.
Отже, постає слушне запитання: чи можна вважати цю територію місцем концтабору? Якщо орієнтуватися на локалізацію самого концтабору, то — ні. Однак, за свідченнями, полонених розстріляли в яру поблизу залізниці, і масові поховання були виявлені на дні яру. То як у такому випадку правильно локалізувати місце історичної пам’ятки?
З іншого боку, виключення табору з охоронного списку може призвести до зазіхання на територію, де він знаходився, з боку столичних забудовників. Враховуючи їхні бізнес-цілі, не можна виключати можливість використання цієї землі для будівництва нового житлового комплексу чи торгово-розважального центру.
Межі табору і забудова
Варто згадати, що з початком повоєнної розбудови Києва частина будівель, що зараз знаходяться на Сирці, була зведена на території табору — завдяки цьому, в тому числі, вдалося визначити його приблизне місцезнаходження. Оскільки під час відступу німці знищували все, що могло вказувати на те, що в цьому місці знаходився концтабір.
«Коли проводилися будівництва на Сирці, — переповідають активісти, — то була знайдена серія поховань військовополонених, на яких були залишки роб, що вказували на їхню належність до концтабору. Там, де відбувалася ексгумація решток тіл, там зупиняли будівництво: якщо пройти у південному-заході від станції метро «Дорогожичі», то можна знайти прогалини всередині житлових кварталів, які вказують на місця знаходження колишніх поховань, а отже — залишились незабудованими».
Київські активісти також згадують, що навпроти метро «Дорогожичі» в 2018 році, на місці одного з таких поховань, була зведена багатоповерхова житлова будівля. І це сталося, незважаючи на наявність відповідного інформаційного знаку та численні багаторічні протести громадськості.
Заклик до вищої інстанції
Чи можна зараз встановити точні межі Сирецького концтабору? За словами громадських експертів, навряд чи це можливо здійснити: сьогодні в Україні неможливо знайти жодного історичного місця з чітко визначеними межами. Тому важко точно вказати, що саме це пам’ятне місце, в його нинішніх межах, колись належало до відповідних історичних подій. Час вносить свої корективи, і все стає доволі умовним. Саме тому об’єкт і має назву «пам’ятне місце». Це — така його специфіка через розташування та людську пам’ять. Водночас, для того щоб запобігти подальшому негативному розвитку подій навколо колишнього Сирецького концтабору, київські активісти підготували звернення до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України з проханням все ж таки внести табір до держреєстру пам’яток. На їхню думку, саме міністерство, як центральний орган у питаннях захисту об’єктів культурної спадщини, має пріоритетні повноваження для ухвалення відповідних рішень. До того ж саме Міністерство культури є утримувачем держреєстру пам’яток.
А сама природа об’єкта історичної спадщини така, що не дає змоги визначити його точне місце. Це — пам’ять про історичну подію, а подія не може бути прив’язана до конкретної геолокації з чіткими контурами; її важко локалізувати. Але — легко втратити…
Євген ДЕМ’ЯНОВ
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
