У Шевченківському районі столиці забудовник заніс руку над пам’яткою архітектури
На Лук’янівці може зникнути унікальна пам’ятка архітектури — садиба родини Баккалинських. Ця будівля простояла понад сто років, однак хтось вважає, що сучасний офісний центр набагато цінніший за старовинний будинок.
У чому річ — з’ясовував «Каштан NEWS».
Історична довідка
Особняк Баккалинського є пам’яткою архітектури кінця ХІХ — початку ХХ століть. Його звели в 1899-1901 роках на вулиці Юрія Іллєнка, 30. Садиба є цінним зразком житлової забудови столичної Лук’янівки, а також вважається останнім збереженим зразком одноповерхової житлової забудови колишньої Великої Дорогожицької вулиці.
Історія зведення будівлі розпочалася з того, що 1899 року незабудовану ділянку площею в 0,22 га придбав за 3426 карбованців уродженець Київщини, підполковник у відставці Пилип Степанович Баккалинський. Він мав збудувати тут цегляний будинок упродовж п’яти років. У результаті будівля вийшла в стилі неокласицизму, Т-подібна одноповерхова, з пишним декором, дерев’яним мезоніном з боку подвір’я.
Після смерті власника особняк належав його нащадкам — Федорові Баккалинському, службовцеві Акцизної управи, а потім — його синові, лікарю-епідеміологу. Однак за часів радянської влади будинок було націоналізовано, і в ньому розмістили різні установи.
Охороняти не можна знищити
Шлях до отримання садибою охоронного статусу був непростим. З 2006 року за рішенням Головного управління охорони культурної спадщини КМДА будівля отримала статус як щойно виявлена пам’ятка архітектури. Однак у 2012 році Міністерство культури України відмовило в наданні особняку Баккалинського державного охоронного статусу.
Це, власне, негативним чином і вплинуло на подальшу долю будівлі. Оскільки на пленарному засіданні Київської міської ради 22 квітня 2021 року було ухвалено рішення передати земельну ділянку, на якій розташована пам’ятка, компанії ТОВ «Амелін-30» під забудову.
Проте через деякий час під тиском громадськості повторно було подано документи на набуття садибою охоронного статусу. До речі, тоді Департамент охорони культурної спадщини КМДА виявив неабияку для себе кмітливість і у квітні 2021 року нарешті надав цій будівлі статус пам’ятки з подальшим внесенням її до Переліку об`єктів культурної спадщини міста.
Після цього Київська міська рада вирішила скорегувати своє попереднє рішення щодо передачі ділянки в оренду та замінити слово «будівництво» на «реставрація». Тобто таким чином було змінено цільове призначення земельної ділянки і використання будівлі, яка на ній розташована.
Початок судових перипетій
Звісно, розповідає київський пам’яткоохоронець Дмитро Перов, такі дії Київської міської ради ніяким чином не співпадали з планами забудовника — ТОВ «Амелін-30» — звести на ділянці офісний центр. Тому товариство й звернулося з позовом до суду, в якому просить Феміду скасувати рішення Київської міськради в частині захисту і збереження садиби Баккалинських та залишити в силі рішення в попередній редакції, яке дозволяє будівництво офісного центру.
Варто зазначити, звертає увагу Перов, що суд першої інстанції — Господарський суд Києва — ухвалив рішення на користь забудовника. Згодом було подано апеляційну скаргу від Київської міської ради та столичної прокуратури, яка нині і є предметом розгляду в Північному апеляційному господарському суді.
Навмисно чи випадково
Однак і тут не обійшлося без «див»: 24 жовтня в справі мало відбутися чергове (третє) судове засідання.
«Однак в останній момент його перенесли, — констатує Дмитро Перов. — Причому перенесли без конкретної наступної дати».
За його словами, сталося це приблизно за день до засідання, коли активісти закликали небайдужих киян прийти під стіни суду.
За дивним збігом обставин, пояснює співрозмовник, в одного з членів колегії суддів виникли якісь термінові справи, що потребували вирішення через відрядження терміном два дні. А через ці два дні в цього судді розпочиналася… відпустка.
Зважаючи на це, в оголошенні суду в день розгляду скарги щодо садиби Баккалинського вказувалося, що всі справи за участі цього судді переносяться на невизначений термін.
Як зауважив Перов, у справі це мало б відбутися вже третє засідання, після чого процес виходив на фінішну пряму ухвалення рішення.
Чим важлива апеляція
Розгляд апеляційної скарги є водночас важливим і небезпечним.
Як наголосив Дмитро Перов, у суді апеляційної інстанції ухвалюється рішення, яке потім можна скасувати лише в касаційній. Тобто у Верховному суді. Однак у цій ситуації є маленький, але дуже суттєвий нюанс: подання касаційної скарги не зупиняє дії рішення суду Апеляційної інстанції.
А отже, пояснює Перов, апеляційна ухвала для пам’яток історії фактично є остаточним вироком: якщо скасовується рішення про статус історичної пам’ятки, то поки ти подаєш на касацію, забудовник чи інша зацікавлена особа може знищити об’єкт судового спора.
Євген ДЕМ’ЯНОВ
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
