Більша частина цих коштів була витрачена після лютого 2022 року
Щороку на полігон твердих побутових відходів №5, розташований в Обухівському районі, в селі Підгірці, за майже 30 кілометрів від Києва, звозять майже 465 тисяч тонн сміття. Фактично це переважна більшість відходів, які продукує столиця: вони транспортуються на полігон, де утворюють сміттєві гори в десятки метрів заввишки, отруюючи життя місцевим мешканцям у прямому сенсі цього слова.
І керівництво полігону, і навіть влада Києва визнають, що такий спосіб захоронення сміття є варварським і згубним для довкілля, але альтернативи йому досі нема. Питання про створення на Київщині сміттєпереробних заводів порушували неодноразово, однак потім дивним чином воно зникало з інформаційного простору. Як наслідок, жодного сміттєпереробного підприємства, яке могло б обслуговувати потреби столиці, досі не зведено – існує лише сміттєспалювальний завод «Енергія», який регулярно забруднює повітря в Дарницькому районі і здатний переробити лише чверть твердих відходів Києва.
Отже, полігон у Підгірцях залишається основним сміттєзвалищем столиці. У 2018 році Київрада ухвалила рішення про його закриття, але просто так закрити величезний смітник посеред Київщини неможливо – потрібно убезпечити навколишні території від проникнення токсичних фільтратів та біогазу, що виникають унаслідок розкладання відходів. Тож останні роки триває довгий і дорогий процес рекультивації полігону – укриття сміття інертним грунтом, посилення захисних дамб тощо. Протягом цього процесу вчергове з’ясувалося, що альтернативи, куди дівати сміття, в столиці так і немає, тож водночас із рекультивацією на сміттєзвалище, як і раніше, завозять нові відходи.
Коштовне сміття
Загалом за останні три роки роботи на сміттєзвалищі в Підгірцях коштували київському бюджету понад 2 млрд гривень, тобто понад 50 млн доларів США за нинішнім курсом. (Для порівняння: за даними Міндовкілля, побудова двох сміттєпереробних заводів, здатних обслуговувати Бориспільську, Броварську та Фастівську громади та сукупно переробляти 470 тис. тонн відходів на рік, орієнтовно оцінюють у 117 млн доларів).
Офіційно роботами на полігоні у Підгірцях опікується ТОВ «Київспецтранс», 51 відсоток якого належить Департаменту комунальної власності КМДА. Лише за 2023 рік це товариство з обмеженою відповідальністю оголосило п’ять тендерів на роботи, пов’язані з рекультивацією полігону, на загальну суму понад 1,3 млрд гривень.
Два останні тендери, оголошені «Київспецтрансом» 10 листопада, все ще чекають на подання пропозицій. А за результатами вже проведених тендерів найбільший куш відхватило ТОВ «Промін Буд Сервіс»: у серпні 2023 року з ним був підписаний договір на реконструкцію та переоснащення полігону на суму 528 999 998 гривень. Ще більш перспективну суму – 692 307 018 гривень – «Промін Буд Сервіс» має отримати за результатами тендеру на аналогічні роботи, завершеного 13 листопада: на момент написання статті, компанію вже оголошено переможцем, але договір ще не укладено.
Отже, загалом у 2023 році ТОВ «Промін Буд Сервіс» заробить на сміттєзвалищі у Підгірцях 1,2 млрд гривень. Протягом попередніх років порівняні суми на тендерах, які стосувалися полігону №5, вдавалося вигравати лише ТОВ «Хозхімсервіс» (358,66 млн грн у 2020 році) та ТОВ «Будівельне управління механізації» (320,14 млн грн на початку 2021 року).
«Регіонали» все ще з нами
Якщо розглянути історію цих «щасливчиків» детальніше, в кожної компанії виявиться досить цікаве коріння та зв’язки. Зокрема, у цьогорічного фаворита полігону в Підгірцях ТОВ «Промін Буд Сервіс» коріння донецьке – за даними YouControl, його засновником та бенефіціаром є Андрій Цвильов, зареєстрований у Донецьку, а до 2021 року компанією керував Ігор Черкашин – нинішний керівник ТОВ «Марморокбуд», теж зареєстрованою у Донецьку. Через низку компаній (ТОВ «СК Інжиніринг», ТОВ «Всеукраїнська управляюча компанія», ТОВ «Фінансова компанія Д.С.», ТОВ «СОМР5») «Марморокбуд» контролюється Дмитром Швидченком, помічником колишнього народного депутата від Партії регіонів Анатолія Близнюка.
Є у «Промін Буд Сервісу» й зв’язок із колишнім фаворитом сміттєзвалища – ТОВ «Хозхімсервіс». За даними «Наших грошей», у 2019-2020 роках компанія орендувала у «Хозхімсервісу» техніку та виконувала для нього роботи.
У самого ТОВ «Хозхімсервіс» біографія ще цікавіша. Його директором є Марк Кізіменко, а засновником та бенефіціаром – мати директора, Алла Кізіменко, зареєстрована у місті Лиман Донецької області. Батьком директора та, відповідно, чоловіком бенефіціарки є колишній заступник мера Севастополя Володимира Яцуби – Олег Кізіменко. Після окупації Криму Кізіменко залишився заступником при новоявленому «меру» Сергію Міняйлі, але на цій посаді пробув недовго – у 2015 році окупанти вирішили позбутися колаборанта, і Кізіменка-старшого було звільнено.
У вересні 2018 року Олега Кізіменка було арештовано у Херсоні за підозрою у державній зраді. Тим не менш, колаборант обійшовся, можна сказати, «малою кров’ю»: в ході розслідування звинувачення у держзраді було перекваліфіковано на сепаратизм, і Кізіменка засудили лише до п’яти років умовно.
Тим часом бізнес родини Кізіменків в Україні розвивався без обмежень: «Хозхімсервіс» вигравав багатомільйонні закупівлі, аж поки в травні 2020 року АМКУ не зловив його на змові з ТОВ «Леман-Бетон», з яким компанія Кізіменків «розігрувала» тендер «Полтавагазвидобування». На обидві фірми наклали штрафи на суму 680 тисяч грн та заборонили брати участь у публічних закупівлях до 2023 року. Проте «Хозхімсервіс» та «Леман-Бетон» зуміли оскаржити рішення АМКУ в суді і ще до жовтня того ж року встигли виграти тендери на загальну суму майже 474 млн гривень.
Щодо третього «улюбленця» полігону в Підгірцях – ТОВ «Будівельне управління механізації», яке в 2021 році виграло 320,14 млн грн на роботах на сміттєзвалищі, то нині ця компанія на 75 відсотків належить киянці Аліні Яворській – керівниці акціонерного товариства «Нера», власником якого є колишній «регіонал» Володимир Продивус. Продивус пройшов до Верховної Ради за списком Партії регіонів на виборах 2012 року, на початку 2014-го голосував за диктаторські закони 16 січня, однак вже в лютому того року завбачливо залишив ПР і перекваліфікувався у позафракційні депутати.
До речі, станом на 2021 рік засновниками ТОВ «Будівельне управління механізації» значилися Дмитро Годованюк та Сергій Воловик (останній на цей час також був керівником ТОВ). Обидва пов’язані з компаніями екс-«регіонала»: Годованюк разом із Аліною Яворською та Володимиром Прудивусом є бенефіціарами корпорації «Мостобуд Груп», а Воловик у 2005-2011 роках керував ТОВ «Київмостобуд» – дочірнім підприємство ПАТ «Мостобуд», співвласницею якого була дружина Володимира Прудивуса Світлана.
Багатогранний «Київспецтранс»
Утім, сам замовник тендерів на роботи на сміттєзвалищі в Підгірцях теж може похвалитися неабиякими зв’язками. Як вже згадувалося, 51% ТОВ «Київспецтранс» належить столичній громаді в особі Департаменту комунальної власності КМДА. А ось власником решти 49% є бізнесмен Ігор Тинний, пов’язаний з родиною Льовочкіних. Зокрема, разом із Юлією Льовочкіною Тинний володіє компаніями ТОВ «Гідроенергоінвест», ТОВ «Ресурсекоенерго», ТОВ «Енергія-1» та ТОВ «Енергія Карпат».
На початку листопада цього року Ігор Тинний заявив в ефірі проекту Forbes «Перший мільйон», що його партнерство з Льовочкіною «ні на чому не тримається» і вона є просто «пасивним партнером», нібито не беручи участі у бізнесі. Однак поділити з нею бізнес, за словами Тинного, дуже складно через кредити.
Утім, Тинний має зв’язки і з протилежним політико-бізнесовим табором: зокрема, разом із сином Олександра Турчинова Кирилом він є співвласником ТОВ «Рест Ком 36», яке володіє рестораном «Montecchi Capuleti» у Печерському районі Києва. Раніше частка Кирила Турчинова належала його діду по матері – тестю колишнього секретаря РНБО Володимиру Белибі.
Як і «Хозхімсервіс», ТОВ «Київспецтранс», який належить Департаменту КМДА навпіл з Ігорем Тинним, знаходиться у чорному списку АМКУ через порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Однак це не заважає компанії оголошувати тендери і зливати сотні мільйонів «цікавим» фірмам, зокрема, на рекультивацію сміттєзвалища. Отже, треба гадати, що якщо столиця зливає свій бюджет на смітник, то, вочевидь, це комусь треба.
Час упущений?
На думку голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяни Тимочко, сміттєпереробні виробництва замість токсичних сміттєзвалищ давно мали б бути побудовані не лише в Києві, а й по всіх країні.
«Проте це питання інвестицій, появі яких до війни заважала відсутність належного законодавства. В умовах військової агресії російської федерації проти України та запровадження воєнного стану, будівництво та введення в експлуатацію нових потужностей з обробки твердих побутових відходів м. Києва є невизначеною перспективою», – визнає екологиня.
Утім 9 липня 2023 року набрав чинності Закон України «Про управління відходами», який спрямований на запровадження нових механізмів управління відходами – хоча нормативно-правові акти, необхідні для реалізації положень закону в повному обсязі, ще не ухвалено. Однак із цього приводу Тимочко налаштована позитивно.
«Міндовкілля зараз потужно працює над створенням організаційних передумов для будівництва сміттєпереробних заводів європейського зразка», – зазначила вона.
Юлія Тєнєньова
