Про соціально-економічний стан, нагальні безпекові питання, перспективи розвитку Оболонського району Києва та відкритість влади спілкуємося з головою районної державної адміністрації Кирилом ФЕСИКОМ. А ще, звісно, говоримо про те, як цей район столиці пережив перші дні повномасштабної війни, адже Оболонь фактично стала прифронтовим регіоном: звідси більше десяти різних підрозділів Збройних Сил України виходили на оборону Гостомеля, Бучі та Ірпеня.
Отже, Кирило Олександровичу, Оболонський район чи не найбільше серед інших постраждав від бойових дій. Можете розповісти, як розвивалися події перших днів великої війни – 24-25 лютого 2022 року?
23 лютого відбулася секретна нарада за участі генерала Сирського, який нині командувач Сухопутних військ ЗСУ. На той час він очолював керівництво угрупування сил та засобів оборони Києва і Київської області. На нараді був присутній міський голова. Говорили про те, що велика ймовірність реального вторгнення. Обговорювали плани оборони. 24 лютого я був на роботі о шостій. На 7:30 у нас була запланована нарада із силовиками, але вона не відбулася, тому що фактично вже розпочалася повномасштабна війна. Ми були в адміністрації – все керівництво району. Майже пів року тут жили. Інколи переміщувалися на секретну базу, де є пункт управління. Здійснювали координацію всього: будь-яка надзвичайна подія в районі – ми там були перші, навіть іноді раніше, ніж ДСНС чи представники батальйонів. Концентрація сил на районі була величезна: більше десяти різних підрозділів, які звідси виходили на оборону Гостомеля, Бучі, Ірпеня.
Чи дійсно на Оболонь заходили ворожі ДРГ?
Дозвольте це прокоментувати після закінчення воєнного стану. Тому що відбувалося дуже багато цікавого, іноді трагічного. Скажу лише одне: інформація, яку на той час поширювали в ЗМІ, не завжди відповідала дійсності.
Але ж прориви ДРГ були, наприклад, із вулиці Богатирської? Адже є відео, як танк розчавив автомобіль?
Ні, це просто фізично було не можливо. Насправді, ворог поширював багато дезінформації. Навіть у секретних чатах іноді розповсюджували повідомлення на кшталт того, що завтра вранці 300 танків рашистів заходять на Оболонь. Проте в районі всі відповідальні служби – поліція, ДСНС, та й, власне, райдержадміністрація – дуже швидко скоординували свої дії. Нині, коли багато критики лунає у бік військкоматів, зазначу, що районний ТЦК себе дуже добре проявив у перші дні вторгнення. Адже наш воєнком – учасник бойових дій. І навіть були такі моменти, коли він фактично координував оборону всього району.
Як формувалася тероборона?
Згідно із Законом України «Про основи національного спротиву» передбачено три ланки оброни України. Перша – це штатні підрозділи Збройних Сил. Друга – батальйони територіальної оборони, коли за кожною районною державною адміністрацією чи містом був закріплений підрозділ, що комплектувався із місцевих, які добре знають територію, мають відповідні контакти. Ці захисники теж підписують контракт та є складовою ЗСУ. Приблизно за три тижні до повномасштабного вторгнення було сформовано 129 Оболонський батальйон територіальної оборони. До початку вторгнення не було багато бажаючих там служити. Але після початку великої війни кількість батальйону зростала шаленими темпами. Згодом на базі району було створено навіть два такі підрозділи.
Потім було ухвалено законодавчі зміни, що дозволили батальйонам змінювати дислокацію. Тож нині ці військовослужбовці воюють на сході. Маємо з ними чудовий контакт, постійно їх підтримуємо та допомагаємо. Наші земляки перебувають на дуже складних локаціях, сумлінно виконують свої обов’язки. На жаль, є втрати.
І третя складова національного спротиву – добровольчі формування територіальної громади. У них перебувають люди на громадських засадах, поєднуючи чергування зі своєю основною роботою в цивільному житті.
Приємно констатувати, що Оболонське ДФТГ «Легіон Оболонь» – одне з найчисельніших та найбоєздатніших у Києві, що має потужну навчальну базу, дозволи на зброю. Командує цим підрозділом колишній кадровий офіцер спецслужб.
ПІДГОТОВКА ДО ЗИМИ, ПУНКТИ НЕЗЛАМНОСТІ, УКРИТТЯ
Як район готується до зими, з огляду на те, що атаки рф на енергетичну інфраструктуру можуть повторитися?
Зима, думаю, й справді буде непростою. Більше того, скажу: мені здається, що люди дещо недооцінюють ситуацію, мовляв, одну зиму вже пережили, не така вона й страшна. Але питання в тому, що не всі розуміють, наскільки ми були близькими до реального блекауту. Насправді проблема блекауту не в тому, що не можна зайти у Фейсбук, написати смс мамі, тату чи доньці. Справжня проблема – це холод.
Останні зими не були суворими, сподіваюся, що й ця такою буде. Проте, ми готуємося до різних сценаріїв.
Яка ситуація з пунктами незламності?
У нас забезпечена велика кількість пунктів незламності, більше того, цьогорічний бюджет планували з урахуванням військового стану, провели серйозну термомодернізацію об’єктів. Наприклад, у кількох школах.
Як взагалі визначається, який об’єкт може бути пунктом незламності? Той, де проведена хороша сучасна термомодернізація. Адже це впливає на те, наскільки добре будівля утримує температуру та як довго там можна перебувати. Тому ми значні ресурси спрямовуємо на проведення енергоефективних заходів. От, наприклад, нині в нас є один проєкт – стадіон, на реконструкцію якого виділена певна сума. Не супер значна. Але мені пишуть запит, мовляв, іде війна, а ви будуєте стадіон. Тож, пояснюю, що ніхто футбольне поле не облаштовує, там проводиться термомодернізація будівлі, ремонтується укриття, робиться другий вихід, де люди зможуть ховатися під час повітряних тривог. Після війни цю споруду можна буде використовувати як спортивний об’єкт, а зараз це буде і пункт незламності, і укриття. Тому що тут поблизу немає достатньої кількості бомбосховищ і людям не завжди є де сховатися.
Те саме з навчальними закладами. В школі ми провели термомоденізацію. Чи добре це для дітей та вчителів? Супер. Адже підвищується енергоефективність закладу, під час блекауту тут можна перечекати, отримати, як кажуть, доступ до благ цивілізації.
Тому до зими готуємося виважено та відповідально, нарощуємо ресурс, кількість пунктів незламності, відпрацьовуємо роботу людей, що дуже важливо.
Перші блекаути стали величезним викликом для усіх.
Так, було дуже складно. Ми буквально жили в адміністрації, так само, як у лютому-березні, на початку повномасштабного вторгнення. Перші блекаути дуже складно давалися. Оболонський район постраждав від них дуже сильно. Коли у нас «бахнуло» вперше й пропав зв’язок (у інших районах ще був), ми відчули, що таке керувати районом без зв’язку. Тож треба було негайно реагувати – купувати старлінки. Це, насправді, дуже чудова та вкрай необхідна технологія.
Більше того, старлінки ми придбали не за бюджетні кошти, а завдяки нашим зв’язкам, зокрема, завдяки волонтерським, міжнародним організаціям було придбано потужний на 25 кВт генератор, який забезпечував роботу адміністрації та ЦНАПу. Тож люди мали під час блекауту доступ до адміністративних послуг, зберігався центр управління районом, що дуже важливо.
Яка нині ситуація з безпекою: як оцінюєте стан укриттів в Оболонському районі?
Укриття діляться на кілька категорій. Перша – в закладах освіти. В Оболонському районі – 45 шкіл, із яких 43 забезпечені сучасними відремонтованими укриттями та 58 садочків, із яких укриттями забезпечено 56. Більше того, ці укриття були готові до експлуатації ще на початку минулого навчального року. Там є санвузли, витяжки, кілька виходів. Усе відповідає вимогам ДСНС для того, щоб розпочати навчальний рік. Вони доступні для всіх мешканців під час повітряної тривоги. А в одному з наших закладів, де не маємо можливості облаштувати укриття в самій будівлі через специфіку побудови, буде реалізовано пілотний проєкт зі встановлення бетонного модульного укриття.
Друга категорія – укриття в житлових будинках. Тут є проблеми. На їх обладнання спрямовано відповідне фінансування. Але це – невеликі кошти. Коли ЗМІ повідомляють про 1,2 млрд гривень, то це дещо маніпулятивна сума. По-перше, таке фінансування рахувалося за два роки. По-друге, якщо розділити цю суму на 10 районів міста, то вийде дещо більше 50 млн грн на район. А це – не такі великі кошти. Адже лише в Оболонському районі обліковується 440 укриттів та сховищ. Із них найпростіших укриттів – 381. Тобто, якщо розділити 50 млн гривень на 381 укриття, то зрозуміло, що цих ресурсів не достатньо. Зважаючи на це, два місяці тому на облаштування укриттів в усіх районах столиці було спрямовано додатково ще 500 млн грн. Завдяки цьому до кінця року плануємо привести до належних стандартів ще 60 укриттів у житловому фонді. Таким чином, у районі значно збільшиться кількість безпечних та комфортних укриттів. Приблизно така ж ситуація з облаштуванням укриттів в усій столиці, та й країні загалом.
Є ще така категорія, як сховища. Це – повномасштабні споруди, де можна перечекати навіть радіаційну загрозу. На балансі Оболонської РДА п’ять таких об’єктів. Там величезні двері, двохярусні ліжка. Сховища користуються великою популярністю. Кожне може розмістити від 300 до 600 людей.
Де вони знаходяться?
На мапі укриттів усі вони є. Раніше інформація про ці сховища мала відповідний гриф «для службового користування», нині його знято. Вартість ремонту одного такого укриття – від 6 до 8 млн грн, у нас уже відремонтовано п’ять таких об’єктів. Там є унікальні фільтри для води та повітря, інноваційна система автоматичного доступу, інше дороге обладнання. Вони досить ефективні, комфортні та захищають від будь-яких загроз.
У ПРІОРИТЕТІ – ІНТЕГРАЦІЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ У ЖИТТЯ НОВОЇ ГРОМАДИ
У Оболонському районі багато внутрішньо переміщених осіб. Знаю, що у вас на належному рівні налагоджена робота з цими людьми, працює рада з питань ВПО. Розкажіть про це.
Сьогодні в Оболонському районі живе майже 50 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Їхня інтеграція – наш пріоритет. При райдержадміністрації працює рада з питань ВПО, до якої входять представники внутрішньо переміщених осіб, великих потужних фондів, що займаються допомогою, а також представники місцевої влади. До речі, Оболонь стала першим районом, який започаткував таку раду. Пізніше наш досвід перейняв Дарницький район.
Мені подобається працювати з такими групами. Скажімо, в нас є Бахмутський хаб, який налічує 2-3 тисячі осіб. Це – переселенці з Бахмута, вони мають свою людину, яка представляє їхні інтереси, озвучує проблеми, що стосуються медицини, освіти, житла, роботи, соціального захисту тощо. Збирається орган приблизно раз на місяць. На кожне засідання, окрім членів, запрошуються переселенці, представники благодійних фондів, посадовці, потенційні роботодавці. Разом шукаємо рішення для тієї чи іншої ситуації, кожного окремого випадку.
Також наразі працюємо над створенням об’єднання бізнесу внутрішньо переміщених осіб, головна ідея якого – комунікація, знайомство бізнесу один з одним, підтримка та допомога. Це дуже важливо для бізнес-активу, особливо на місцевості, де нікого не знаєш. Тому ми цим питанням опікуємося, будемо напрацьовувати свої пропозиції і до влади міської, і до влади центрального рівня. Тому що це – супер важливо.
Що найбільше непокоїть переселенців, чи забезпечені вони всім необхідним?
Ми проводили анкетування нагальних потреб внутрішньо переміщених осіб. Серед найперших запитів – медичне та продовольче забезпечення, а також робота. Все це ми намагаємося вирішувати. Наприклад, домовляємося з медичними закладами, в тому числі із представниками приватних клінік, про надання медичних консультацій для внутрішньо переміщених осіб, знижок на деякі медичні послуги. Також пояснюємо, як укласти договір із сімейним лікарем. Об’єднуємо, так би мовити, людину, яка потребує послуги, з людиною, яка їх може надати.
Щодо житла, то, на жаль, потужного житлового забезпечення на рівні міста немає. Це проблема, про яку ми постійно сигналізуємо. Силами району вирішити її дуже складно. Є у нас кілька проєктів, пов’язаних з житлом, але цього недостатньо.
Скільки людей мешкає в Оболонському районі? Чи стало більше, ніж було до великої війни?
До великої війни офіційно в нас було 312 тисяч. Нині офіційна статистика відсутня, ніхто опитування не проводив, оскільки це складно. Але я можу озвучити інформацію, якою володію з різних нарад: проводилися заміри за кількістю активних мобільних телефонів, то в Києві ця цифра приблизно була чотири мільйони. Думаю, в нашому районі реальне населення становить майже 360 тисяч.
БЛАГОУСТРІЙ РАЙОНУ ТА НОВІ ПРОЄКТИ
Які заходи з будівництва, реконструкції та капітального ремонту об’єктів благоустрою наразі відбуваються в районі?
Є постанова Кабінету Міністрів України №590, якою затверджено порядок виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану. Що це означає? Йдеться про те, які видатки проводяться в першу чергу. Насамперед – на національну безпеку і оборону. Друга черга – відновлення після обстрілів, проведення термомодернізації, укриття, аварійні роботи. Третя черга – все за залишковим принципом.
У нас минулого року більше половини бюджету було спрямовано на відновлення об’єктів після обстрілів, а залишок пішов на укриття. На перше вересня ми забезпечили майже всі укриття в школах. Я їх всі особисто об’їхав. Цьогорічний бюджет, здебільшого, спрямовано на укриття та термомоденізацію. На дорожні ремонтні роботи виділено 10 млн гривень. Це ремонт міжквартальних проїздів, які знаходяться в критичному стані.
В межах термомодернізації проводиться утеплення фасадів та заміна вікон на термоефективні. Також виділяються певні кошти на заміну внутрішніх санвузлів, комунікацій, каналізації в закладах освіти.
Щодо великих проєктів, то таких у нас два. Це – ремонт стадіону, про який розповідав, і реконструкція будівлі дитячого садочка №206, що на вулиці Полярна, розрахований на 200 діток, які зможуть його відвідувати. На Мінському масиві цей заклад дуже затребуваний, на нього давно всі чекають. Тут також буде облаштовано укриття, проведено термомодернізацію. Я дуже щасливий, що цього року вдалося отримати на його реконструкцію фінансування. Думаю, наступного сезону цей дошкільний навчальний заклад запрацює.
А чи доцільно під час війни проводити такі масштабні ремонти доріг, як, скажімо, на проспекті Володимира Івасюка (колишній Героїв Сталінграда)?
Це не наш проект, а міста, тому мені не етично це коментувати. Насправді, є вулиці, які потребують капремонту, але все потрібно робити в комплексі, паралельно замінювати застарілі комунікації, робити зливостоки.
Назвіть основні проблеми Оболонського району?
Інтеграція внутрішньо переміщений осіб, однозначно. А також забезпечення дитячих садочків укриттями. Наразі шукаємо позабюджетне фінансування, робимо перерозподіл з інших, менш пріоритетних напрямків, але фінансування на укриття в дитсадках не вистачає. Це – наші найбільші проблеми. Хоча, звичайно, є купа й інших питань, але вони стосуються не лише Оболонського району, а всього міста.
Як відбувається взаємодія з комунальними службами?
Частина служб перебуває в нашому безпосередньому підпорядкуванні, частина – має подвійне підпорядкування або підпорядковується місту. Якщо говорити про взаємодію, то тут багато залежить від персоналій. Як відомо: не посада робить людину, а людина посаду. Проте загалом у нас хороша взаємодія, дружні, партнерські стосунки з усіма. Звісно, є такі глобальні структури, як Київтеплоенерго чи Київводоканал, у них дещо своя парадигма існування, але сказати, щоб вони нас не чули – такого немає.
ЯК ПРАЦЮЄ КОМУНІКАЦІЯ МІЖ З МЕШКАНЦЯМИ ТА ВЛАДОЮ
Ви тривалий час займалися адвокатською діяльністю. Коли прийшли на державну службу, що для Вас стало найбільшим викликом?
Я не просто займався адвокатською діяльністю, а очолював велику юридичну фірму, яку, власне, й створив. Тому певні навички менеджменту в мене вже були. До того ж у своїй роботі ми часто перетиналися з різними державними органами, тому розумів, як взагалі працює влада і різні державні механізми.
А щодо складнощів, то в будь-якому новому середовищі завжди необхідно завойовувати репутацію. Це – робота з людьми. А далі вже керівництво, якщо розуміти принципи управління, то вони не дуже відрізняються: що в бізнесі, органах місцевого самоуправління, державній владі чи навіть армії.
Як вибудовуєте комунікацію з мешканцями району?
Хочу сказати одну головну тезу – на рівні Оболонського району ми зробили значну кількість новацій для відкритості влади. Ми – одна з найбільш відкритих адміністрацій в Києві. Я перший голова, який робив публічні звіти за рік перед громадою під час ковіду. Збирав усіх бажаючих у актовій залі, більше 400 людей приходило, ставили різні запитання, я розповідав про результати своєї роботи. Робив публічний звіт і цього року. Теж багато людей було.
Крім того, щомісяця на сторінці у Фейсбук звітую про роботу за місяць. Працює мій телеграм-канал з постійним зворотнім зв’язком. Намагаюся всім особисто відписувати. За майже чотири роки роботи немає жодної людини, якій я відмовив у особистій зустрічі. Вся наша команда налаштована на прямий діалог з мешканцями, постійний зворотній зв’язок.
До речі, до нас дуже зручно звертатися напряму. Я ініціював таку річ, як «гаряча лінія»: щомісяця робимо із заступниками пряму трансляцію у Фейсбук, спілкуємося з людьми. Вирішуємо майже 80 відсотків звернень громадян. Звичайно, чарівної палички в нас немає. Іноді звертаються люди, які просять, скажімо, зробити в їхній квартирі ремонт. Ми цього зробити не можемо, але в межах здорового глузду намагаємося максимально реагувати.
Розмову вів Геннадій ГРЕБНЬОВ
Фото: Каштан NEWS
