Діяч у сфері культури, музичний оглядач, співзасновник порталу MUZVAR Льоша Донцов розповів про те, скільки коштує провести музичну премію, хто вмовив Данилка виступити, чи можна купити нагороду від MUZVAR та багато іншого журналістам у новому випуску ютуб-проєкту «Каштан. Інтерв’ю».
Хотілося б трохи більше дізнатися про тебе, бо ти 25 років жив у Донецьку. Отже, які у тебе спогади про це українське місто?
Найтепліші, найщиріші спогади. Я любив Донецьк. Чому кажу любив? Тому що, на жаль, останні вже, мабуть, років п’ять воно в мені почало відмирати. Це дуже страшно казати, але почало відмирати те, що я якимось чином ще ототожнюю з Донецьком. Тому що за ці роки місто кардинально змінилося. І змінилися, найголовніше, люди. У мене було багато знайомих, які залишилися там після 2014 року, але зараз, скажу відверто, там не залишилося нікого, тому не маю жодної реальної інформації про те, що відбувається в місті сьогодні. Що відбувається з моїми улюбленими місцями, моєю рідною домівкою, моїм рідним районом — у мене немає ніякого зв’язку і комунікації. Тому для мене, на жаль, все це в минулому, але спогади найтепліші.
А близькі твої де? Хто складає твою родину? Вони в Києві?
Ні. Дуже цікава історія вийшла в плані того, що до початку повномасштабного вторгнення сестра переїхала до Львова, бо я сам жив довгий час там після подій 2014 року. Кохана людина разом із дитиною на початку повномасштабного вторгнення виїхала поки що…
Давайте поговоримо про творчість, про твої пісні. Ти писав пісні українським виконавцям українською...
2018 рік — це рік, коли я повністю перейшов на українську мову… До того для українських виконавців робив переклади: скажімо так, ремейки їхніх пісень.
З 2022 року я повністю займаюся благодійністю. Залучаю артистів і вважаю, що так зможу більше збирати коштів. Не буду співати, не буду писати, краще буду залучати кошти на потреби армії, на потреби постраждалих від війни людей, тварин.
Але ж творчість — вона лине, вона не може зупинитися… Потім виник MUZVAR, доволі велика і класна аудиторія людей, які розуміли, чому і що ми робимо. Отже, коли розпочалася повномасштабна війна, ми просто продовжували робити те, що ми робимо з командою.
Скільки людей зараз працює в команді?
Взагалі основна команда це — троє людей. Це — я, Гілян і Аліна. Ще десь до п’яти людей допомагають і підтримують проєкт: хтось може піти на якусь подію познімати ролики, хтось може щось змонтувати, хтось може допомогти з начиткою тощо.
Ваша унікальність в тому, що ви самі підтримуєте молодих артистів…
До повномасштабних воєнних дій у нас була плеяда із 30-40 артистів. Це саме напрямок молодих артистів: ті, які з’явилися і «запалали» за останній рік. Але ми завжди пишемо, що ми за креативну індустрію. А ще дуже багато людей залишається поза кадром…
Це добре, коли є публічні люди, такі як Володимир Завадюк чи Ваньок Клименко, чи Алан Бадоєв. Їх ми знаємо, а інших не знаємо, але вони теж класні, вони створюють погоду на ринку шоубізу і на ринку креативної індустрії. Це така складова, це те, чим ми і наші номінації відрізняємося. Фестиваль — це потрібно, це — важливо і це – має бути! Це точно не шкодить країні! І це дає роботу та можливість розвиватися, що ми і будемо робити з «молодняком».
Як треба працювати з музичними даруваннями, де фігурує велика кількість молодих артистів, які не знають, що таке велика сцена і великий артист?
Через війну наші молоді артисти вже звикли до якихось скромних форматів. Вони не готові до великих шоу… Конкурси для молодих артистів створюють для того, щоб вони побачили, як треба виступати, як треба тримати аудиторію, як треба з нею спілкуватися, як треба відчувати, що відбувається в залі…
На жаль, в українському бізнес-середовищі підтримка культури є на 25 сходинці. Вони готові підтримувати все, що завгодно, але як мова заходить про премії, культурні події, проєкти, то стає важко, оскільки у тебе немає грантів, у тебе немає підтримки держави.
Не здається тобі, що зараз поріг входу до шоубізнесу стало легше перетнути, він став меншим. І ти можеш стати умовно популярним за одну пісню в Тік-Тоці?
У нас були такі приклади, коли з’являвся артист на початку повномасштабної війни з суперхітом, який зараз знає і співає ледь не кожна дитина. Але зараз від них немає нових пісень, від них немає нових хітів.
Як думаєш, якою буде українська естрада через п’ять років? Уявляєш якихось артистів, які точно залишаться?
Може відбутися певний злам. Не хочу називати зараз деяких артистів молодих, які просто почали працювати і в них пішла кар’єра…
Який би ти хотів залишити внесок в українську культуру?
Мені ще рано казати, я ще такого великого нічого не зробив. Але, звичайно, що в майбутньому мені б хотілося бути тією людиною, яка впливала на молодь для того, щоб вона любила більше своє, щоб більше займалася творчістю, розуміла, як з цим жити далі, якщо ти творча людина, а не шукати постійно нову роботу копірайтера чи там ще щось. І водночас у душі бути співаком. Мені хотілося б зробити внесок, пов’язаний із тим, щоб допомогти своїми порадами і своїми думками людям в креативній сфері. Тому що всі, хто мене знає, розуміють, що, в першу чергу, Донцов — це той, хто щиро порадить, підкаже, допоможе.
Дивіться повністю розмову з Льошею Донцовим у новому випуску ютуб-проєкту «Каштан. Інтерв’ю» за посиланням
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
