У минулому юристка, громадська активістка та захисниця зелених зон і культурних об’єктів столиці нещодавно призначена на посаду директора Департаменту охорони культурної спадщини КМДА. Каштан NEWS завітав до пані Марини Соловйової, аби дізнатися про плани департаменту щодо збереження та охорони культурної спадщини столиці та мрії про Київ майбутнього.
Численні втрати на мапі історичного Києва, хаотична забудова, неспроможність захистити юридично пам’ятки, що руйнуються, відсутність співпраці з відповідальними органами – приблизно такий зараз стан справ у департаменті. Як Ви очолили, власне, структуру і чому саме цей департамент?
Як адвокат та громадський діяч давно займалася саме тим, що співпрацювала в галузі охорони культурної спадщини. Все почалося з того, коли біля мого будинку хотіли звести величезну споруду на Великій Житомирській. Зараз там сквер інтелігентів. Ми в судах у 2006-2007 роках відстояли цю ділянку від забудови. Мешканці навколишніх будинків зібралися і створили ініціативну групу, яка ретельно вивчила питання і з’ясувала, що земельна ділянка розташована у буферній зоні об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Софії Київської. Софію і Лавру внесено до списку ЮНЕСКО під номером 527. Наш сквер саме був у цій буферній зоні, за адресою Гончара, 1-3, 5-7. Згідно з настановами Конвенції, без повідомлення Комітету Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО будь-які суттєві перетворення у буферній зоні об’єкта заборонені. Землю під забудову було виділено Київрадою ще за часів мера Омельченка. Потім була Пейзажна алея, де Міністерство закордонних справ намагалося побудувати 12-поверховий будинок з басейнами на даху, і мешканці знову звернулися до мене. Також у судовому порядку відстояли Стрілецьку,10/1, потім ще боролися за два гектари на Пейзажній алеї. Хочу підкреслити, що я була не одна, було кілька юристів, які боролися за збереження всіх цих об’єктів.
Протягом тривалих років Ви займалися ще й Гостинним двором?
Окремо хочу згадати Гостинний двір. Спочатку ми звернулися до суду про скасування Постанови Кабміну, щоб повернути Гостинному двору статус пам’ятки національного значення. Поки у владі був Янукович, суди не помічали статусу Гостинного двору. І тільки після Революції Гідності, в 2014 році, суди раптом почали ухвалювати рішення на користь киян і на захист Гостинного. Було також скасовано рішення Київради про надання цієї земельної ділянки під реконструкцію, розпорядження КМДА та дозвіл на будівництво. Саме після революції всі судді раптом побачили культурну та історичну цінність будівлі.
Як почалася Ваша співпраця з ЮНЕСКО?
Була окрема історія з Гончара, 17/23. Там зупинили будівництво. Нині там збудовано десь 38 метрів. Заради збереження об’єкта ЮНЕСКО та буферної зони, ми розпочали співпрацю з Комітетом Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО та потрапили до штаб-квартири ЮНЕСКО у Парижі, підготували свій альтернативний звіт про те, що відбувається в Києві з пам’ятками та їх буферними зонами. І з того часу наша співпраця стала постійною, представників нашої організації ГО «Андріївсько-Пейзажна ініціатива» почали щороку офіційно запрошувати на сесії ЮНЕСКО.
Ви з 2012 року очолювали ГО «Андріївсько-Пейзажна ініціатива». Зокрема ця організація налагоджувала українсько-французьку співпрацю щодо спільних мистецьких проєктів. Ви й надалі займаєтеся цією організацією?
Зараз мене призначено на державну службу, тому змушена зупинити свою адвокатську діяльність та піти з посади голови ГО, де залишаюся рядовим членом. Хтось інший буде представляти організацію «Андріївсько-Пейзажна ініціатива» й налагоджувати зв’язки щодо співпраці з ЮНЕСКО.
Займаючись активною юридичною та громадською діяльністю, чому вирішили піти в політику? У 2014 році Ви балотувалися до Верховної Ради.
Ми захищали багато об’єктів, але це все було точково, я бачила, що потрібно вносити зміни до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Тобто вважаю, що саме люди на рівні держави мають змінювати правила. Має бути посилена адміністративна й, бажано, кримінальна відповідальність за знищення пам’яток. Саме ці кроки планувала робити.
У такому випадку, яке у Вас ставлення до забудовників? Особливо тих, чиї інтереси концентруються на історичному центрі Києва?
Забудовники є різні. Дехто з повагою і розумінням ставиться до міста та не порушує пам‘яткоохоронне законодавство, а інші думають тільки про те, щоб побудувати у центральних районах хмарочоси та отримати великі прибутки. В судах ми довели, що громада може сказати НІ забудовникам і врятувати історичні території та зелені зони.
Кияни створили петицію з вимогою призначити очільником Департаменту пам’яткоохоронця та дослідника київської історії Дмитра Перова. Петиція набрала 6057 голосів. Але Перов має стати вашим заступником. Які у вас стосунки і чи підтримуєте Ви ту стратегію, яку він представив меру?
Мене призначили тому, що в мене є досвід керівної посади, я розумію, куди має рухатися департамент. Власне, це була пропозиція від громадянського суспільства, а вже потім було рішення Віталія Володимировича. Дмитро Перов – дуже яскрава особистість. Думаю, що департамент виграє від того, коли він почне тут працювати. Дмитро погодився бути моїм заступником, але поки ще не оформлений офіційно, тому що очікуємо на документи, необхідні для призначення, які він має надати. Раніше ми не зустрічалися з Дмитром, не були знайомі. Бачила пропозиції, які він озвучив під час зустрічі з мером. Це – гарні ідеї, але вважаю, що потрібно ставити більш реальні строки щодо деяких завдань та цікавих пропозицій.
У понеділок, 28 серпня, сталася пожежа в історичній будівлі на вулиці Дмитрівська, 23. Горіла збережена частина будинку 1830-х років, крамарні Євбазу. Перша пожежа тут сталася ще 2021 року. Власне, перед цим забудовник «UBH» планував звести тут черговий хмарочос. Яка позиція департаменту і що збираєтеся робити щодо цього об’єкта?
Так, була пожежа. Ми вивчили це питання. Цей будинок не має статусу пам’ятки, тому не внесений до реєстру пам’яток. Але це є фонова забудова. Такі об’єкти також мають право на життя, і ми не можемо втратити їх. Не можна допустити, аби у нас були лише висотки. І тут справа не тільки в матеріальній цінності, ми маємо зберігати і цінувати старовинні будівлі, яким більше ста років, це наша історія. Це – проблема нашого неправильного ставлення до міста. Думаю, що потрібно говорити з суспільством, більше уваги приділяти історії, культурі, старовинним будинкам та історичним подіям, що відбувалися в них. Війна сьогодні йде саме за нашу ідентифікацію, історію, культуру, тому вважаю, що необхідно збільшити відповідальність і покарання за знищення пам’яток. Це мають бути не такі маленькі штрафи, як зараз, а, можливо, й більш серйозне покарання. Ми зараз вивчаємо питання щодо цього об’єкта і будемо діяти. Єдина спосіб захистити історичну будівлю – це охоронний договір, у якому мають бути прописані всі вимоги до власника або орендаря. Ми обговорювали також ідею створення окремого реєстру для фонової забудови. Будівля має відповідати певним критеріям. Цей об’єкт не відповідає всім критеріям як пам’ятка, а от як фонова забудова, то так. Тому це питання на стадії обговорення.
10 серпня на вулиці Ярославська, 13-б зруйнували 200-річний будинок, який складав частину історичного дерев’яного Подолу. Які заходи вжив департамент щодо цього об’єкта?
Вважаю, що потрібно оберігати такі будинки. Поки не готова сказати, які заходи буде вжито. Зараз ще вивчаємо це питання. З міністерством також обговорювали цей об’єкт. Заступниця, яка підписувала дозвіл, наразі звільнена. Але сьогодні ситуація така, що не вистачає інспекторів, не вистачає людей. Буду намагатися збільшити штат, маю надію, що КМДА мене в цьому підтримає.
Які вимоги висував мер Кличко до Вас особисто?
Він хоче, щоб я працювала в межах закону. Ми всі хочемо, щоб не було такої хаотичної забудови, яка відбувається зараз. Було б добре, щоб наші можновладці, які хочуть залишитися в історії, звернули увагу на ситуацію з пам’ятками архітектури та наважились взяти по об’єкту і власним коштом зробили реставрацію. Було б чудово залучати меценатів до відновлення об’єктів культурної спадщини. Ще планую захистити історичний центр, обмежити висотність нових будівель. У нас є чинний Генплан, діють певні обмеження в буферній зоні Софії/Лаври.
Планую сприяти роботам третій черзі на Пейзажній Алеї. Багато років кияни боролись за Гостинний двір, а сьогодні ця перлина Подолу потерпає та руйнується, тому буду докладати зусиль аби Міністерство культури передало його до комунальної власності Києва. Про це ведуться перемовини. Київрада проголосувала про надання згоди на прийняття Гостинного двору. Там має бути музей історії Києва та культурний простір. Сьогодні Гостинний двір потребує негайної консервації, інакше ми можемо втратити будівлю. Це дорога процедура, але якщо передадуть пам’ятку в комунальну власність, місто готове забезпечити такі роботи.
Які ще плани на найближче майбутнє?
У нас розширена, об’єднана буферна зона – Софія і Лавра. І в цю зону ввійшли схили Дніпра. Але там є виділені земельні ділянки, де може початися забудова. Вважаю, що було б дуже доцільно в майбутньому, після Перемоги, зробити ці схили Дніпра історико-культурними ландшафтними зонами.
Ви готові співпрацювати з громадськістю, експертним середовищем, депутатами Київради. Кожен небайдужий киян також може написати Вам або надіслати інформацію щодо того чи іншого об’єкта?
Щодня отримую купу звернень, хоч і працюю менше тижня. Сьогодні у мене поки немає часу на Фейсбук. Намагаюся максимально поринути у вивчення роботи департаменту. Але згодом планую співпрацювати з громадою, депутатами, районними адміністраціями та всіма небайдужими киянами. Без минулого немає майбутнього. Ми маємо зберегти для наших дітей історичний Київ, а наші діти й онуки повинні мати можливість і щастя гуляти старовинними вулицями та бачити шедеври архітектури.
Які будуть Ваші перші кроки та яким хочете побачити Київ через рік після перебування на посаді директора Департаменту охорони культурної спадщини?
Планую підготувати облікову документацію на перші 100 пам’яток, які мають бути внесені до реєстру. Потім хочу звернутися до приватних власників пам’яток і налагодити співпрацю щодо реставрації їх за меценатські кошти. Як приклад – Будинок зі зміями і каштанами. Якщо ти хочеш залишитися в історії, то зроби щось корисне для міста. Я б цим людям, які за власні кошти відновлюють пам’ятки, давала б статус Почесного громадянина Києва. Їм гроші не потрібні, вони заробляють самі, а таку честь мати і залишити свій внесок у історію – це дійсно прекрасно. Тому буду порушувати це питання в Київраді, готова співпрацювати з будь-якою політичною силою, депутатським корпусом, Громадською радою при КМДА. Хочу повернути дух Києва. Хочу повернути історичний Київ киянам.
Розмову вела Юлія БОЙКО
