Що треба мати, аби спробувати нажитись на родинах загиблих захисників України? Власний ФОП, зв’язки в КМДА та не мати нічого святого
Поки країна щодня втрачає своїх героїв, вони набивають власні кишені, побудувавши схему наживи на родинах полеглих військовослужбовців, оббираючи кожну з них на десятки тисяч гривень. Яким чином на Лісовому кладовищі побудували монополію на смерть? Давайте розбиратися разом у новому випуску «В тіні каштана».
Заробляють на похованні військових
Коли сьогодні рідні загиблого воїна звертаються до працівників ритуальної служби з приводу поховання, їх зобов’язують дати письмову згоду на встановлення певної намогильної споруди.
І замовляти її треба не там, де захочуть родичі героя…і навіть не у комунального спецкомбіната, а в …конкретного підрядника.
Вимоги висувають на підставі рішення Київради від 15 червня минулого року «Про деякі питання функціонування секторів для почесних поховань».
Згідно з цим документом пам’ятники маютьт вписуватись у певні «норми». Які вигадала Київрада.
Згодом послідувало рішення про «невідкладну» перевірку встановлених у секторах для почесних поховань намогильних споруд на відповідність згаданому рішенню.
Проводило цю перевірку підпорядковане КМДА КП Ритуальна служба «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування».
І вони ж надіслали родинам загиблих героїв листи із проханням «усунути виявлені порушення».
Та підігнати вже існуючі могили і пам’ятники під новостворені норми – задача не така вже й проста.
«Допомогти» людям у горі радо погоджується такий собі Могільников Микола Олександрович, який має власний ФОП. І за дивовижним збігом саме його магазин знаходиться на Лісовому кладовищі. До нього, за словами родин полеглих бійців, і відсилають за «правильними» пам’ятниками і благоустроєм території навколо.
«Нам спочатку сказали, що залиття зробить Спецкомбінат. Потім сказали: «ні, ви робити все за свої власні кошти». Зрозуміло, Лісове кладовище, тут поряд є магазин, кам’яний двір. Вони знайшли ФОП Могільникова, який дуже добре захотів, мабуть, нажитися, я не знаю як це ще сказати. Бо чомусь нас всіх почали змушувати ставити тільки у Могільникова, – розповідає дружина загиблого захисника Юлія Романенко. – Той пам’ятник, який у Могільникова, коштує приблизно 120-130 тисяч гривень, а в інших місцях – 60-65 тисяч. Тобто, знаєте, наживаються на самому такому… Плитку також можна покласти тільки у Могільникова, більше її ніде не можна покласти. Коли я не здавала спочатку гроші на плитку, біля могили залишили дірку, я пішла, заплатила гроші, хоча в нас одна донька писала в Спецкомбінат і там їй відповіли, що був проведений тендер і на Лісове кладовище, на благоустрій, це включаючи доріжки, пандуси, водовідведення було виділено 4,2 мільйона гривень. Коли ці гроші зникли, ніхто не знає. Коли я вже заплатила за плитку, то вони почали додатково вимагати в нас дати на жолоб, відведення води, облицювання плитки, сходинку, яку взагалі не треба було робити. В нашому ряду, 28-му, вкрали сантиметр. Хтось немає проходу, а вони у нас вкрали, ми ще додатково заплатили 1680 гривень. Загалом кожна родина на такі роботи здала майже по 22 тисячі, хоча по факту це повинен був робити Спецкомбінат, якщо на це виділили гроші».
Детальніше про це ми розповідали в попередніх випусках. Спільного із законом такі дії мають вкрай мало. Однак листи із вимогою усунути, так звані порушення, рідні воїнів отримали в досить короткий термін. Як кажуть: «куй, поки гаряче»…
І найцікавіше: наразі Спецкомбінат вимагає «усунути порушення» на тих пам’ятниках, щодо яких сам же видав дозволи на встановлення.
«Перед встановленням пам’ятника ми тільки дізнались про існування взагалі якогось рішення. Бо я була не в курсі, що є щось інше окрім закону про поховання. І тодішній майстер нас попросив зменшити розмір квітника до одного метра. Ну, ми погодились, бо це не так принципово, щоб влаштовувати чвари. Зменшили цей розмір. Вони на в’їзді переміряли, сказали, що по пам’ятнику все добре, все відповідає їхнім вимогам і дали перепустку на встановлення. Ну, і в тому ж рішенні вказано, що адміністрація кладовища має робити заміри. Цим самим вони підтверджують, що пам’ятник відповідає їхнім вимогам, якщо вони дозволили встановлення. Виходить так, що тоді вже питання не до нас, а до адміністрації кладовища, яка сказала, що все добре, і ми маємо на це право», продовжує Юлія Романенко.
«Наша влада з 2014 року нічого не зробила, аби впорядкувати. І тепер хочуть заднім числом це все зробить. Як хтось сказав, що сюди водитимуть різні делегації…та мені все одно на ці делегації, вони ж сюди прийдуть лише попіаритись. Це наш біль і нам з ним жити», – зазначає Олександр, батько загиблого захисника.
Подвійна нажива
Столичні господарники, як ми знаємо – господарі свого слова! Тому захотіли дали, захотіли забрали. І кладовища ця тенденція не оминула.
«У мене є довідка від Спецкомбінату, яку вони видали приймаючи пам’ятник на баланс. Видаючи мені дозвіл на проведення робіт, вони бачили розмір пам’ятника і все це погодили. Вони бачили які розміри, що все витримано. А тут «здраствуйте», – розповідає мати загиблого захисника Олена.
Аби пам’ятник вашого сина, чоловіка, доньки чи іншого рідного і далі продовжував берегти світлу пам’ять, його необхідно «переробити», кажуть у листах.
За законом України пам’ятники мають вкладатися у територію, виділену під поховання.
«Могили повинні мати глибину не менше 1,5 м, довжину не менше 2 м, ширину – 1 м», — йдеться в документі.
Тож в іншому кожна родина може увіковічнити пам’ять про свого героя так, як вважає за потрібне.
«Ми зібрали з друзями, родичами і просто небайдужими людьми кошти на пам’ятник, який би дійсно відповідав сутності Олега. Він дуже любив море, з юності був у клубі моряків. Служив на флоті у 90-му році. Тому ми вирішили встановити пам’ятник у вигляді паруса, встановити пам’ятник, який би ототожнювався з ним», – зазначає пані Олена.
Однак за вимогами рішення Київради пам’ятники мають конкретні обмеження: форма, розміри, стандарти написів.
І робить саме такі, в усьому підходящі, надмогильні споруди… вже згаданий пан Могільников.
Таким чином на Лісовому кладовищі створили фактично монополію для одного підприємця – Миколи Могільникова, який має магазин на території Лісового.
А тих, хто не погоджується користуватись саме його послугами чекають «цікаві» пригоди.
«Я не погодилась робити заливку разом з Могільниковим. У мене робили люди іншої фірми. За це мене «покарали» злегка – недоложили плитку. Тому що я не здавала грошей на загальне залиття. У сина був улюблений кіт, який зараз живе у мене. Тому тут я поставила йому котика. І вони вірішили, що тут підпохований кіт. Все це, знаєте, так…до серця дістає», – говорить мати загиблого захисника.
Звідки ж ростуть ноги?
Створити таку монополію неможливо лише силами одного приватного підприємця. Як ми знаємо зі слів родичів загиблих захисників, їх примушують звертатися саме до Могільникова. Провести червону лінію зв’язку в цій схемі не важко. Давайте разом:
Люди виготовляють пам’ятники. Далі приїжджають на кладовище, де надмогильну споруду вимірюють і перевіряють на відповідність вимогам законодавства, без проблем дають дозвіл на встановлення. Потім сам монтаж. Згодом Київрада приймає рішення і встановлює «норми» та під час перевірки виявляється, що в тих, хто замовляв послуги не в Могільникова і пам’ятники не такі, і вимощення неправильне, і взагалі ще й котів там ховають. Людям надсилають листа з вимогою «усунути порушення» і зробити це може знову ж таки лише то самий Могільников.
Тож, щонайменше в всій цій схемі, ймовірно, беруть участь і Київрада, яка приймає рішення з обмеженнями на користь конкретного підприємства, і також має бути задіяний Спецкомбінат, який розсилає людям листи.
Та хто має виправляти згадані в листах «порушення» ніхто не каже. Можливо, коштом міста? Щодо цього ми направили запит до Спецкомбінату і в ньому зазначено, що «з міського бюджету кошти на це не виділялись».
Водночас у відповіді на наш запит від Департаменту житлового комунального господарства КМДА вказано, що рішення стосується могил, встановлених за бюджетний кошт. Та листи отримали й ті, хто встановлював пам’ятники за власні гроші.
Нещодавно киянка Олена Якуніна, дружина полеглого воїна, отримала офіційний лист від заступника голови КМДА Петра Пантелеєва. Він запевняє, що за результатами перевірки намогильних споруд у Секторі почесних поховань, «кожну ситуацію Ритуальна служба буде розглядати індивідуально» спільно з рідними полеглих та «пропонувати шляхи вирішення проблеми, що дозволить забезпечити вільний прохід між могилами захисників України».
Та на момент виходу випуску, на зв’язок із пані Оленою ніхто так і не вийшов.
«Буря», що триває понад рік
Боротьба на Лісовому кладовищі триває вже не один рік. Спочатку рідні військових боролися за право звертатися до ритуальних контор, які оберуть самі.
Звернення до міської влади Києва, та, навіть, особисто до Кличка, за словами людей, результатів не дали. Та, за словами юристів, нині виправляти норми, які сама собі вигадала Київрада мають не люди власним коштом, а місто за рахунок бюджету.
Тим часом люди переконані, все це покликане не впорядкувати ситуацію на кладовищах, а виключно для особистої наживи конкретних осіб.
«Хай він собі ще там купить одну машину, якщо йому тієї мало. За рахунок всіх тих людей, що він поприсилав нам листи», – говорить Олена, мати загиблого захисника України.
Та родичі загиблих бійців не покладають рук. Вони продовжують боротись і переконані, що розголос та увага суспільства здатні зупинити це свавілля.
«Боремося, пишемо в усі інстанції, просимо допомоги, щоб захистити пам’ять про чоловіка після загибелі. Людина захищала, життя віддала державі. І після смерті я його повинна захищати. Розумієте, це нонсенс просто», – зазначає дружина загиблого захисника Марина.
«Я не поступлюся. Буду тут ночувати, але не дам їм дозволу руйнувати», – наголошує мати загиблого захисника Олена.
На третьому році повномасштабної війни, на 11 році боротьби з агресором, у самому серці країни, в столиці існує оборудка, яка побудована на обкраданні родин загиблих захисників держави.
Таке важко уявити.
І саме ми з вами маємо не допустити, аби такі схеми продовжували працювати, або, тим більш, з’являлись нові.
Тому ділись цим відео із друзями і підписуйся на наші соцмережі.
Ми продовжуємо слідкувати за ситуацією на Лісовому кладовищі, а також й надалі продовжимо розповідати про діяльність народних та місцевих депутатів, життя столиці та прірву, між запитами суспільства і реальними діями влади. Лаконічно, серйозно і трохи іронічно. В тіні каштана.
Більше новин, фото та відео у Телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в Телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в Телеграмі.
