Микола Калашник виконує обов’язки голови Дарницької райдержадміністрації з 29 січня 2022 року. До цього працював у комунальному підприємстві, а також пройшов різні щаблі кар’єрного зростання в цій же райдержадміністрації: був головним спеціалістом, начальником відділу, керівником апарату та першим заступником голови РДА. Тобто, добре знає, як працює державна машина, які гострі проблеми постають перед Дарницьким районом. Має своє бачення і досвід вирішення цих проблемних питань. Про те, чим живе Дарницький район сьогодні і чи вдалося відновити його економічний та соціальний потенціал у порівнянні з довоєнним роком говоримо з Миколою Калашником.
Початок війни розділив життя українців на «до» і «після». Як для вас розпочався день повномасштабного російського вторгнення в Україну?
Війна триває з 2014 року. І це було відчутно в рамках службової діяльності: саме тоді в районі зареєструвалися і внутрішньо переміщені особи, які потребували додаткової уваги, були перші учасники АТО. Тож уже тоді довелося познайомитися з людьми, які захищають Україну від російського агресора.
А якщо говорити про 24 лютого минулого року, то ми з родиною прокинулися від потужних вибухів. Зібралися, дружина з донькою поїхали на Західну Україну, а я – на роботу. Зібрав ключових співробітників протягом двох годин. Ми всі відтоді були на робочому місці.
Якими були Ваші перші відчуття та дії?
Звісно, повірити у це було складно. Усі говорили, що напад росії може статися, але до кінця ніхто не хотів вірив, що сьогодні можна фізично воювати, вбивати цивільних людей. Можна уявити економічну війну, інформаційну, але таке… Зрозуміло, що спочатку було лячно. На той момент я вже виконував обов’язки голови, тому розумів, що треба зібрати основних спеціалістів і працювати. Одне з перших, про що я подумав – це зберегти Державний прапор на площі біля адміністрації – ми вранці заварили металевий дріт на флагштоці, щоб стяг майорів над районом.
Відразу запросив керівників відповідних служб: поліції, комісаріату, СБУ, ДСНС. Зібрали всіх у актовій залі, тут також були присутні співробітники адміністрації по галузях. Ми обговорювали, в тому числі й питання матеріально-технічного забезпечення, на той момент уже було розуміння, що треба буде розміщувати багато людей, організувати їх харчування.
Тоді на базі адміністрації було сформовано штаб, створено спільну групу у меседжері для обміну інформацією. На той момент у нас уже був створений підрозділ територіальної оборони – 126 батальйон, керівник якого також був з нами. Ми чекали відповідних доручень, були готові реагувати на всі події, що могли статися. Одним словом, готувалися до різних ситуацій.
Тобто координація була з перших годин?
Так, координація була з самого початку. У нас був запасний штаб – місце, куди ми перемістилися потім із будівлі адміністрації з сектором оборони.
Яка подія тих днів найбільше запам’яталася?
25 лютого, коли був перший приліт у Дарницькому районі. Це запам’яталося однозначно. Був дуже гучний вибух. Ми прибули на місце події майже одночасно із співробітниками ДСНС. Їхня адміністративна будівля, розташована неподалік, тоді теж постраждала.
Також запам’яталися пологи, які місцеві мешканці приймали 25 лютого в підвалі одного із житлових будинків. Тоді ж всі події були негативними, а тут мені телефонують і кажуть: у нас в укритті народилася двійня. Це викликало позитивні емоції.
Потім була смерть товариша. Загинув Сергій Машовець, з яким зростав в одному дворі. Він пішов добровольцем і був одним із перших дарничан, які загинули в період повномасштабного вторгнення. Спочатку я їздив на поховання кожного з них, потім гинути стало більше…
Ну, і тривала відсутність спілкування із сім’єю. Адже досі не було такого довгого періоду, щоб ми не бачилися. Тому емоційно було непросто.
Як формувалася територіальна оборона в перші дні повномасштабного вторгнення?
Як вже сказав, військовий комісар був з нами на екстреному зібранні, після перших вибухів і атаки російського агресора. Тоді у нас були величезні черги перед комісаріатом. Знайомі і незнайомі люди мені телефонували на особистий та просили влаштувати на службу: хочу без черги потрапити першим, хочу служити, домовся з військовим комісаром, щоб мене взяли, погодили мою кандидатуру. Багато було таких дзвінків.
Напередодні, 19 лютого, проводили із співробітниками адміністрації та працівниками комунальних підприємств, які у нас у підпорядкуванні, навчання з мінної безпеки та надання першої домедичної допомоги, поводження зі зброєю, алгоритму дій на випадок військового вторгнення.
Тому координація у нас була: розуміли в загальних рисах, що маємо робити.
Так, із 25 лютого в нас уже було налагоджене харчування. Телефонували підприємці і пропонували допомогу – передавали продукти, гарячу їжу. У військкомат, там, де формувалися підрозділи, вже тоді підвозили необхідне. Відразу працювали волонтери, які передавали одяг, взуття, білизну для військових, які тоді перебували на базі військкомату. Така потужна хвиля пішла: всі щиро допомагали один одному. У перші тижні війни це максимально всіх нас зміцнило та згуртувало. Вибудовували рубежі оборони, взводно-опорні пункти, блок-пости, зварювали їжаки і розміщували їх всі разом: звичайні мешканці райони, комунальники, військові. Потім, звісно, за керівництва військових все упорядковували. І до цього часу дарничани, кияни, українці, ті, хто за межами країни, всі продовжують допомагати та працювати на нашу велику Перемогу. Не можна послаблюватися ні в якому разі.
У ЗМІ писали, як Дарницький район допомагав мешканцям Херсонщини, коли ворог підірвав Каховську ГЕС. Можна про це більш детально розповісти?
Ми є платформою для комунікації, що дає можливість примножувати ефективність ініціатив. Про що йдеться? Наприклад, до нас звертаються люди і кажуть: у нас є можливість шити плетоноски, але немає відповідного приміщення, допоможіть. Інші просять познайомити їх з організаціями, які займаються текстилем, або просто знайти меценатів. І таких прикладів багато. Ми реагуємо і координуємо.
Так було і з Херсоном. Люди кажуть: маємо можливість передати кілька човнів, але не знаємо, як їх доставити. І ми допомагаємо, координуємо процес. Хтось запитує про те, чим саме можна допомогти і як зробити, аби саме ця допомога потрапила до адресата. Тому ми відкрили приміщення, куди можна було приносити допомогу херсонцям. Повідомили про це в ЗМІ. Я телефонував керівництву Херсонської ОВА і запитував, які саме речі потрібні, щоб не везти чогось зайвого, чи того, що є в достатній кількості. Сформували потребу, і люди, відповідно до неї, приносили допомогу.
Точно так домовлялися з хлопцями-волонтерами, які відвозили допомогу. До подібних ініціатив максимально долучаємося із співробітниками адміністрації, маємо профспілку, яка бере активну участь у підтримці військових формувань. Наприклад, у нашому районі з самого початку було створено найбільше в країні добровольче формування територіальної громади. Максимальної кількісної позначки було досягнуто із особовим складом у майже 2,5 тисячі. Ми перші серед районів утворили ДФТГ, і всі дарничани були разом в одному підрозділі, як один кулак. На базі цього підрозділу сформувався окремий 23 батальйон президентської бригади. Потім окремі підрозділи відділилися, коли пішов на спад рівень небезпеки в столиці. Тому питання комунікації, допомоги, спілкування, відкритості до людей – це результат ефективності.
Крім того, 126 батальйон сформовано також із дарничан. Тобто з мешканців нашого району сформувано два серйозні підрозділи, які захищають країну і відвойовують Богом дану українську землю в найгарячіших точках.
Як адміністрація підтримує родини загиблих воїнів?
Нещодавно провели з колегою із Оболоні аукціон, на якому збирали кошти для підрозділів з обох районів. У Дарниці зібрані кошти спрямували для родин загиблих Героїв із 126 батальйону.
Багато дарничан, які втратили своїх рідних, об’єдналися в громадську спілку, що активно діє в районі. Вони виступають із різними пропозиціями, які потребують уваги. Наприклад, вирішили на Бортничанському кладовищі встановити козацький хрест у памʼять про наших Захисників і Захисниць. Планую завершити ці роботи за позабюджетні кошти до 29 серпня – Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Або днями до мене звернулася ініціативна группа, до якої входить десяток батьків, із проханням посприяти, аби діти із родин загиблих воїнів мали можливість безкоштовно відвідувати басейн. Це питання вже вирішено, з вересня ці діти там будуть займатися.
Питання вирішилося завдяки особистим зв’язкам, адже є соціально відповідальний бізнес, який чує. Теми, з якими до нас звертаються рідні загиблих Героїв, – різні. Наприклад, родина втратила чоловіка, і нині є потреба в послугах, скажімо, сантехніка чи електрика. Тому ми просимо наших спеціалістів, аби після роботи вони допомогли таких сім’ям, у більшості це самотні матері.
Як вирішуєте питання внутрішньо переміщених осіб?
У Дарницькому районі найбільша кількість внутрішньо переміщених осіб. Це – понад 68 тисяч із 2014 року, і 43 тисячі – від початку повномасштабного вторгнення. З цією категорією людей працюємо активно. Розумію, що частина з них залишиться жити в Дарницькому районі. Адже люди, по-перше, звикають, знаходять роботу, оформлюють дітей у садочки чи школи, а, по-друге, деякі з них втратили все майно, або території, де раніше вони мешкали, знаходяться в окупації.
Влаштування дітей вимушених переселенців до шкіл та дитячих садочків – у пріоритеті. Також ідеться про забезпечення медичними та соціальними послугами.
У нас в районі відкрито три потужні хаба ВПО – Краматорський, Бахмутський та Нижньодуванський (Луганська область). Днями до мене приходила секретар Волноваської райради. Вони також хочуть на території Дарницького району відкрити хаб, і тут треба допомагати. Будемо шукати пристосоване для цього приміщення. Наприклад, Бахмутський хаб ми відкрили на базі бібліотеки, а Краматорський – на базі недіючого медичного закладу на Осокорках. До речі, з Краматорська ми перемістили до себе цілий медичний заклад із працівниками, медобладнанням. Відкрили повноцінну амбулаторію. І нині майже 6,5 тисяч мешканців мікрорайону Осокорки уклали декларацію на обслуговування саме з Краматорською амбулаторією. На Здолбунівській маємо й Бахмутську амбулаторію з аналогічним кейсом. Одним словом, намагаємося зберігати колективи, підтримати їх. Також важливо, аби пацієнти, які обслуговувалися в своїх лікарів на Донеччині, мали можливість відвідувати їх тут. Крім того, у Дарниці створено раду ВПО із вимушених переселенців, що допомагає в роботі державного органу, пропонує нові ідеї.
У якому стані укриття цивільного захисту Дарницького району? Як ви залучаєте позабюджетні кошти для облаштування сховищ та як просувається співпраця в цьому напрямі з німецькими партнерами?
Торік ми активно готувалися до відкриття освітніх закладів до нового навчального року. Облаштували підземний простір в 41 школі та 34 садочках. Плюс мали фонд сховищ у старому житловому фонді – будинках, зведених ще в 1950-1960 роках, у яких передбачалася запірна арматура, санвузли, системи примусової вентиляції. Звісно, що через свою зношеність тривалий час вони не використовувалися, комунікаційні мережі теж були відсутні. Ми їх відновили, таких приміщень у нас було 12.
Цього року реалізуємо 127 об’єктів, це – найбільша кількість серед інших районів. Нині 45 об’єктів уже підготовлено до експлуатації, 9 мають готовність понад 90 відсотків, 16 – понад 50 відсотків. Також після перевірок укриттів, ініційованих Президентом, ми отримали додаткове фінансування на облаштування 50 сховищ у житлових будинках. Тож роботи ведуться, ми їх постійно інспектуємо.
Маємо багато флагманських ідей, які реалізовуємо за позабюджетні кошти завдяки комунікації та відкритості. Зокрема, йдеться про проєкт з німцями колегами. Так, із адміністрацією округу Фрідріхсхайн-Кройцберг міста Берлін ми спілкувалися ще до повномасштабного російського вторгнення. Після нападу агресора німецькі колеги запропонували нам фінансову підтримку, і ми вирішили спрямувати її на облаштування укриттів у закладах освіти. Подібний проєкт цього року реалізуємо в закладах культури. Будемо говорити й з приводу медичних установ.
Про які суми йдеться?
Понад 10 мільйонів гривень. Це кілька договорів минулого та цього року. Торік на 50 тисяч євро ми закупили для навчальних закладів аптечки, контейнери для продуктів, ліхтарі-прожектори, розкладні стільці, гімнастичні мати, спортивні килими. Також придбали портативні рації, безпровідні маршрутизатори, обігрівачі, зокрема з метою використання для пунктів незламності. Цього року таку ж суму отримали заклади культури. Очікуємо на аналогічний партнерський проєкт на 100 тисяч євро.
Крім того, спілкуємося з колегами про можливість оздоровлення дітей у Німеччині.
Загалом маємо багато ініціатив. До прикладу, нині з ЮНІСЕФ реалізовуємо проєкт з упорядкування сховища на понад 500 осіб одного з медичних закладів району із облаштуванням харчоблоку, медичного кабінету і навіть повноцінної операційної. Також організація з міжнародних перевезень РАПІД виявила бажання допомогти з облаштуванням укриття медзакладу на вулиці Бориспільській.
Якщо громада, бізнес, будь-хто бачить, що влада активно реагує на їхні потреби, вони відповідають взаємністю. Так, у мікрорайоні Бортничі, на вулиці Харченка, ми облаштували підвальне приміщення під укриття у житловому будинку. Там є санітарна кімната, відповідна вентиляція, якісне освітлення, внутрішній ремонт з оздобленням. Люди за свої кошти встановили камери відеоспостереження, уклали договір з охоронною фірмою, встановили датчики руху, електромагнітний замок. До речі, ця ініціатива була втілена в Дарницькому районі ще в червні. У нас таких три електромагнітні замки – встановили їх безоплатно в закладах освіти, культури та житловому будинку. Під час повітряної тривоги двері відчиняються автоматично. Між тим, передбачені різні варіанти відкриття електронного замка. Наприклад, можна отримати тимчасовий пін-код через Telegram-бот. Передбачено також альтернативні сім-картки, можливість відкриття дистанційно диспетчером через зв’язок переговорного пристрою. Також можна двері відчинити й фізичним ключем. Нині з Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості реалізовуємо ще одну систему безперешкодного доступу, із контролем за станом безпеки в укритті.
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури затвердило нові будівельні норми щодо споруд цивільного захисту. Згідно з ними, укриття мають відповідати стандартам інклюзивності.
Якщо говорити про проєкт з облаштування укриття, який ми реалізуємо з ЮНІСЕФ, то тут відразу передбачено підйомник. А там, де вже зроблені ремонти, то дообладнання проводиться в наступну чергу. Тобто, якщо приміщення спеціалізоване, ми відразу враховуємо особливі потреби людей. Якщо говоримо про підвальне приміщення, до якого ведуть сходові клітини, то тут підйомник заважатиме спуску. Це небезпечно. В таких випадках необхідно робити окремі входи.
Чи готові навчальні заклади до нового навчального року?
Так, і їхня кількість вже збільшена до першого вересня. Нині завершено ремонти в чотирьох садочках. У нас є проблема з дошкільними навчальними закладами, будівлі яких під собою не мають підвального простору. Тому питання про будівництво поряд окремих повноцінних сховищ уже вирішено. Нині розпочато пілотне будівництво захисних споруд на 290 і 250 осіб у садочках № 149 і 741. Таким чином забезпечимо укриття для всіх вихованців і персоналу, відповідно до планової потужності закладу та робочої зміни. На прикладі цього кейсу продовжимо роботи у садках № 5, 132, 210 тощо.
Торік у всіх школах були облаштовані укриття, всі працювали. Це сто відсотків від загальної кількості. Але зараз ми продовжуємо роботу в підвальних приміщеннях закладів загальної середньої освіти для того, аби збільшити місткість укриттів. Є великі школи, де вичерпано ресурс укриттів, тому навчання там буде організовано в дві зміни.
А як триває підготовка до зими в контексті того, щоб уникнути блекаутів?
З питань підготовки до опалювального сезону ми щотижнево планово проводимо наради за участі обслуговуючих організацій, надавачів комунальних послуг. Здійснюємо обходи, об’їзди будинків. Особисто виїжджаю раз на тиждень з представниками керуючих компаній на перевірки. Перевіряємо, чи є доступ до укриттів, який стан підвалів, горищ, електрощитових тощо.
Спеціалісти дають свої висновки. Маємо об’єкти з певними проблемами інженерних мереж, затіканням стиків фасадів, тож здійснюємо заходи з енергозбереження – замінюємо вікна, двері у місцях загального користування, утеплюємо фасади в межах передбаченого для головного розпорядника бюджетного фінансування.
Ну, й зрозуміло, що готуємо пункти незламності, які мають повноцінно працювати.
Як відбуваються відновлювальні роботи після влучань?
У лютому і березні минулого року були обстріли, які завдали найбільших руйнувань Дарницькому району. Всі шість об’єктів – заклади освіти – відновлено. Два багатоквартирні житлові будинки відбудовано також. Робота з відновлення вікон виконана майже в повному обсязі. Були масовані нічні обстріли напередодні нового року. Потерпіли мешканці мікрорайонів Бортничі, Осокорки. Є загиблі. Французька волонтерська організація надала матеріали, силами власних майстрів у Бортничах у 11 постраждалих приватних житлових будинках замінено 57 вікон і дверей. Цього року під час чергового нападу також прилітали уламки. Зазнав часткових руйнувань, зокрема ЖК «Славутич». Нині здійснюється інструментальне обстеження будівлі. Волонтерські організації, з якими комунікуємо, забезпечують ремонтними матеріалами. Для швидкого реагування ми надаємо спеціалістів, аби уникнути затікання вологи в приміщення.
Добудовуємо амбулаторію на вулиці Гмирі, колишня, на Мішуги, постраждала від обстрілів. Упевнений, уже цього року введемо в експлуатацію новий медичний заклад.
Нині лунає багато критики на адресу виконавчої влади за те, що під час воєнного стану здійснюються сумнівні закупівлі, витрачаються бюджетні кошти на необґрунтовані ремонти тощо.
Має бути пріоритетність і ефективність використання бюджетних ресурсів. Наприклад, щодо освіти в нас є основні напрями: укриття, підготовка до навчального року, опалювального сезону, пожежна безпека. Важлива також економія енергоносіїв, тепло-, водопостачання.
Чи відновив район свій економічний та соціальний потенціал у порівняння з довоєнним роком?
Великі підприємства, які розташовані на території району, працювали в найскладніший період, працюють і нині. Малий і середній бізнес отримав відповідні пільги. Вважаю, що держава дала можливість не лише стабільно працювати, а й розвивати окремі напрями. Тож умови на рівні держави створено, а ми їх підтримуємо.
Розмову вів Геннадій ГРЕБНЬОВ
Фото: Каштан NEWS
