Попри ампутацію, Дмитро не лише повернувся до спорту, а й підкорив подіуми модних показів
Новий гість студії “Каштан.Інтерв’ю” – ветеран, чемпіон змагань із плавання OCEANMAN 2024 Дмитро Терещенко. На фронті Дмитро втратив ногу, але зумів не лише повернутися до спорту, яким займався все життя, а й розпочав кар’єру моделі.
Позивний «Чемпіон»
Дмитро народився і виріс у Чернігові, з дитинства займався боксом. Пізніше, переїхавши до Києва, він продовжив свою спортивну кар’єру, однак на заваді стало повномасштабне вторгнення. Незважаючи на те, що на цей момент Дмитру виповнилося лише 18 років, хлопець вирішив піти добровольцем на фронт.
«Дзвонив своїм друзям, казав, я хочу до вас приїхати, – згадує Дмитро 24 лютого 2022 року. – Вони вже движували на Донецькому напрямку – вони зі спецпідрозділу, вони мене з 16 років навчали володіння зброєю».
Однак у військкоматі хлопцю відмовили через вік, тож довелося шукати інших шляхів.
«26 лютого була територіальна оборона: в Чернігові збиралися, видавали зброю, і все – можна було, спокійно все зробили. Я пройшов кампанію на Чернігівщини, захист оборони Чернігова повністю, пройшов прикордонну зону, і потім вже почалася робота на Донецькому, Луганському напрямках. Я був піхотинцем, кулеметником», – розповідає Дмитро Терещенко.
Ще в Чернігові товариші по підрозділу дізналися, що він займався боксом, і дали йому позивний «Чемпіон». Однак 13 березня 2023 року воєнний шлях Дмитра закінчився.
«Так вийшло, що нас просто скоригував ворожий дрон, і коли ми повернулися з зачистки, нашу позицію закрили «Градами». Просто не могли евакуювати більше десяти годин саме мене, і так вийшло, що ногу потрібно було ампутувати, потім ще реампуатувати. Ну і плюс, окрім ноги, були ще там внутрішні поранення по тілу… Я пам’ятаю, що я не відключався всі ці десять годин, я був ось так десь – і там, і тут, між двома світами, я вважаю. Ну, і єдині думки – це що не зробив для близьких, що не побачив їх ще. Просто близькі люди, найцінніші моменти, радісні в житті – це все, що я пам’ятав і згадував тоді», – каже Дмитро.
Життя після ампутації: Україна та США
Під час реабілітації важко було не стільки фізично, скільки ментально, згадує Терещенко.
«Накривало дуже сильно. ПТСР – це ж штука така, про неї треба казати. Вона невидима, так, але багато життів чиїхось вона змінила і змінила так, що деякі через неї закінчують життя», – каже він.
Дмитру запропонували протезування в Сполучених Штатах: там йому поставили біонічний протез.
«Я вважаю, що Америка дуже багато мені подарувала не тільки в плані протезування, а в плані людей, оточення, зміни менталітету, розширення кругозору. Я відчуваю, що це мій другий дім, мені є куди повернутися. Протезування пройшло швидко: я вважаю, через призму того, що займався спортом, ну і молодість. Потрібно було трохи коригувати, щоб краще ходити. Але в цілому протезування пройшло до мене ідеально», – згадує хлопець.
За чотири з половиною місяці перебування в США Дмитро зміг на власному досвіді відчути різницю між відношенням до поранених ветеранів.
«У Штатах ветеран – це я людина, якій, по-перше, всі дуже вдячні, і вдячні з великою щирістю – це видно. Якого б калібру людина не була, але ветеран для них це – must have тому, але ветерану ще треба відповідати цьому образу, і це дуже така тонкість велика. Але в цілому, я ж кажу, велика повага, велика підтримка, інтеграція повністю в суспільство», – каже Дмитро.
В Україні ж, як вважає Дмитро, людям ще не вистачає вихованості і розуміння, як поводитися з ветеранами.
«Нас дуже багато, і нас буде ще більше. Я думаю, треба більше читати літературу про це – вона вже з’являється – як ставитись, як відноситись. Менше жалості показувати. Нас не треба точно жаліти, я в цьому впевнений», – вважає він.
Мода і спорт
Уже через два з половиною . місяці після поранення Дмитро взяв участь у пловецьких змаганнях на відкритій воді Oceanman. Спонукала його до цього близька подруга.
«Ми в лікарні познайомилися. Її звати Євгенія. Зараз у неї є команда – «One Team Force» вона називається. І ось вона мене запросила поплавати в басейні, сказала «Тобі може сподобатися». І там були тренера, котрі тримали мене дуже сильно, надихнули, показали цей спорт, відкрили для мене його з іншої сторони. І по цей день вони разом зі мною», – каже Дмитро.
У 2024 році він став медалістом плавального змагання Air Force in Marine Corps Trials, однак досі мріє повернутися також до боксування.
«У мене дуже висока ампутація. Мені нічого не завадить вийти з людиною, у котрій навіть дві ноги, у кого просто ампутація нижча коліна – але будемо розуміти, що тут мобільність теж грає роль дуже велику. У мене руки пам’ятають, тіло пам’ятає, голова чиста і прекрасно все розуміє, як це робити. Але тут вже у суперника буде переваги набагато більші, бо мобільність в боксі це набагато важливіше, ніж просто пам’ятати все. Але якщо, знаєте, це буде суперник також з високою ампутацією – я тільки «за», можемо домовитися. Інклюзивний бокс розвивається, ветеранський бокс розвивається. Я бачу, як хлопці повертаються, вони боксують, вони хочуть боксувати турніри, котрі проходять за підтримкою деяких організацій Федерації боксу України. В цілому це дуже круто», – вважає Терещенко.
Також після ампутації Дмитро розпочав кар’єру моделі на фешн-сцені – зокрема, він співпрацює з відомим модельєром Андреасом Москіном.
«Це прикольно, естетично, гарно. Мені подобається», – каже він.
Незважаючи на те, що в Україні наразі мало цікавляться чоловічим моделінгом, Дмитро вважає, що мода потрібна.
«Ми не можемо її оминати, якщо там задіяні ветерани. Я вважаю, що ми можемо працювати на міжнародному рівні і представляти Україну. Ми нічим не гірші і точно можемо підкорювати всі ці подіуми», – каже він.
Дивіться повністю розмову з Дмитром Терещенком у новому випуску «Каштан.Інтерв’ю».
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
