Чому критична інфраструктура Києва рухається до точки неповернення? Скільки часу та грошей треба для модернізації критичної інфраструктури міста? Чому насправді обмежили рух на мосту Патона? Скільки ще прослужать комунальні комунікації столиці?
Відповіді на ці запитання та про те, хто винен у цьому та що робити далі – в розмові з головою Спілки комунальних споживачів України Олегом Попенком у проєкті «Каштан. Інтервʼю».
Ми розмовляємо з вами в розпал опалювального сезону. В січні 2024 року фіксували з десяток аварій на комунальній інфраструктурі. Що не так із київськими комунальними комунікаціями?
Та скоріше легше сказати, що так, тому що перелік того, що не так, це буде не одна передача. Давайте говорити не просто про житлово-комунальну інфраструктуру. Тому що інфраструктура об’єднує в собі енергетичну інфраструктуру, це інфраструктура зв’язку… Вона має величезний обсяг.
Що потребує капітального ремонту, де ситуація критична?
Практично всюди.
Це пов’язано з війною чи якимись іншими факторами?
Це пов’язано з тим, що останні 20-25 років в Україні ні копійки не вкладали в капітальні ремонти критичної інфраструктури.
Заступник Віталія Кличка, пан Пантелеєв, у коментарі «Вечірньому Києву», відповідаючи на питання, чому регулярно відбуваються комунальні аварії, заявив, що причиною є зношеність мереж. За його словами, їх прокладали ще за радянських часів. Чому на 34 рік відновлення Незалежності України Пантелеєв звинувачує попередників?
Я прекрасно розумію Петра Олександровича [Пантелеєва]. Свого часу я півтора роки працював його радником, тому знаю всі ці проблеми. Після того, як я розповів всю правду з екранів телебачення про стан інфраструктури в київських лікарнях, то наказом Кличка мене швидко звільнили з цієї посади. Лікарні – це також в певній мірі інфраструктура. Уявіть собі, що ми маємо інфраструктуру. Будь-яку. І туди не вкладають кошти. Якщо шукати винних, то в першу чергу – це відсутність нормальної зрозумілої державної політики, яка б чітко вибудовувала відносини між органами місцевого самоврядування, державного органу влади.
Простий приклад: «Київенерго» повернуло КМДА теплові мережі. Це від 2600 до 2800 кілометрів. Останній власник повинен був його відремонтувати. Але нічого не було зроблено, так само передаються мережі місту Києву. Це одна з найдовших мереж в світі. Але капітальні ремонти «забули» зробити.
«Київенерго» користувалося мережами, їх повинні були ремонтувати. Але коли підписували договір, як з’ясувалося, там не було прописано, що вони повинні були капітально ремонтувати, тобто зона відповідальності не прописана. Хотілося б подивитися, хто підписував ці документи, але, на жаль, нічого цього не робиться. Немає жодного документа, щоб його перевірити.
Хто за цим стоїть?
Київська влада. В тому чи іншому вимірі той чи інший мер зробив внесок у руйнування інфраструктури. На ті старі «хрущовки», які побудовані були ще за часів дійсно радянського союзу, могли приєднати ще 18-20 будинків. Як це було зроблено з ЖК «Патріотика». І коли ходять в туалет 20 тисяч людей [жителі ЖК «Патріотика»], ті будинки, які були побудовані раніше, просто плавають в лайні, тому що каналізаційна труба не розрахована на таку кількість людей. Така ситуація у всьому місті.
Близько п’ятнадцяти станцій метро мають проблеми.
Те, що шість станцій метро зараз зупинено, то невідомо, як буде. Я вам скажу більше – в Києві близько п’ятнадцяти станцій мають ті чи інші проблеми. На станції «Героїв Дніпра», такий простий приклад, побудовано торговельний центр, що заборонено, але ж побудували. І от станція «Героїв Дніпра» має величезні проблеми. Нам про це не кажуть, ну, скажуть через пів року.
З 2019 року в Києві замінили 340 кілометрів труб. У масштабах Києва це багато чи мало, чи достатньо такої модернізації?
Я не вірю. 340 кілометрів труб – ця цифра не відповідає дійсності. 340 кілометрів труб – це 340 мільйонів доларів. Таких коштів ніхто не виділяв, а у перший рік, коли було створено «Київтеплоенерго», з місцевого бюджету було виділено близько 650 мільйонів гривень. Тобто це зовсім інші цифри. Якби це відповідало дійсності, то в нас би не було аварій, не було б таких величезних проблем. На першому етапі потрібно відремонтувати, після того, як був зроблений величезний аналіз стану теплових мереж. В ті часи, коли я там працював, ми замовляли дрон з тепловізором. Цей дрон вивчав, де тепло через землю виходить. Реальна довжина труб невідома. А чому невідома, бо сама труба невідомо в якому стані, тобто в деяких місцях немає труби, там жолоб, тобто вона вже згнила. В деяких місцях взагалі труби немає, вона продавлюється під тиском, тому можна сказати, що на першому етапі потрібно відремонтувати близько 800 кілометрів труб. Це капітальний ремонт.
Скільки на це потрібно коштів? 800 мільйонів?
От уявіть собі: 800 мільйонів доларів помножити на 40, це і буде цифра, яка потрібна. 32 мільярда гривень. Це половина київського бюджету.
70 відсотків «Київводоканалу» належить приватній компанії, лише 25 відсотків – частка територіальної громади Києва.
Я глибоко впевнений, що критична інфраструктура повинна належати або хоча б контролюватися органами місцевого самоврядування. Ми бачимо до чого призводить приватне володіння водоканалом. Призводить до того, що в нас з вами на Борщагівці рвуться труби, невідомо в якому стані мережі, і ці мережі не міняються. Куди ділись 60 мільйонів гривень, які дали на закупівлю тих же генераторів і всього іншого обладнання? У нас за період з 2014 по 2024 рік вартість послуг водоканалу в Києві зросла в 11,5 раз. Але ми як не пили воду з крана, так і не пʼємо. Це через зношеність труб, це через те, що обладнання старе, це через те, що не провели житлову реформу. Тому те, що зараз відбувається – це дорога в нікуди.
Все ж таки мережі ремонтуються.
Назвати це ремонтом вкрай складно. Давайте будемо чесними – це не ремонт, а латання дірок. Тобто прорвалось, приїхали, залатали, як на Борщагівці. Давайте скажу, як це правильно має бути. Повинні приїхати фахівці і вивчити ситуацію з цими трубами. Є спеціальне обладнання, можна перевірити, в якому стані сусідні ділянки труб. Це не довго це робиться. Розібратись в якому стані труби і замінити все. Що зробили у нас? Приїхав водоканал. Замінили кусок труби. Поїхали. Провало трубу далі. Бо інші труби, сусідні труби, такі ж трухляві. А повинні були відремонтувати все, і тоді в нас менше було б проблем, а так врахуйте додаткові витрати на розриття і зариття, на асфальтування території і так далі.
АВАРІЙНІ МОСТИ: ЯКЩО ВІДКРИТИ СМУГУ РУХУ – МІСТ ПАТОНА РОЗВАЛИТЬСЯ
Щороку Південний міст закривають на ремонт. Зараз взагалі закрили, нам кажуть, що війна. Брехня. Його закрили, тому що він вже вкрай аварійному стані. Його пробували «шаманити» – нічого не виходить.
Міст Патона. Чому звузили проїзд по мосту Патона? Тому що він не витримує навантаження, таку кількість авто. Якщо додати одну смугу, він розвалиться до чортової матері. Приблизно в такому ж стані, ну, трошки краще, але теж в дуже поганому стані міст Метро.
Це дуже чудово, що ми побудували парки. Але коли до цього парка не буде чим доїхати, тому що будуть зруйновані мости, то ми повернемось в кам’яний вік. У нас окремо буде село Позняки. Окремо буде село Лівобережне… З мостами та інфраструктурою щось повинні ми робити.
КИЇВСЬКА КАНАЛІЗАЦІЯ
Мільярд виділила Японія у 2015 році на реконструкцію Бортницької станції аерації. Уже дев’ять років минуло. Де мільярд, де ця реконструкція? Каналізація має свій термін експлуатації. Ніхто не знає, коли може зупинитися каналізація. В Кличка все добре. Коли в нас каналізація зупиниться, він поїде в Гамбург у свій будинок. Я нікуди не поїду. Так може тоді потрібно наводити порядок тепер.
ЩО РОБИТИ?
Потрібно вивчити перелік проблем. Зрозуміти, що потрібно робити в першу, другу, третю чергу. Але для того, щоб це зробити, повинна бути влада притомна. Депутати, які очолюють той чи інший напрям, повинні також бути притомні. Вони повинні йти в Київраду не захищати власні бізнес-інтереси, а працювати на киян. На гостей міста, щоб повернути Києву реальне ім’я. Але, на жаль, в нас тільки от фасадні якісь там речі робляться. Парк «Наталка», парк Партизанської слави, а під ними труба, яка вже давно прогнила. Тому має бути чітке розуміння, політична воля влади, політична воля опозиції. Тобто всі повинні працювати на місто. На жаль, я дуже мало знаю таких депутатів, які дійсно готові працювати на місто. Для того, щоб зробити реновацію, потрібно, повністю відновити всі мережі. Чи можливо це зробити? Ну, на сьогоднішній момент, напевно, так. В декілька етапів, за декілька десятків років. Але я не вірю в цю ситуацію, тому що немає ні політичної волі, ні бажання. Так само як немає бажання самих виборців до цього всього йти. Які голосують за тих людей, яких вони проводять до влади.
Повну версію інтервʼю дивіться на ютюб-каналі Каштан NEWS.
