Гостем чергового випуску проєкту «Каштан. Інтервʼю» став журналіст Олександр Дмитрук.
Розмову про пріоритети Києва під час війни, необхідність розбудови безбарʼєрності, генеральний план розвитку столиці та як забудова впливає на здоровʼя киян, дивіться у відео або читайте скорочену текстову версію далі.
«Місто взяло хибний напрямок розвитку»
На своїй сторінці у Фейсбук у новому році ви побажали українцям «правильного розвитку міст». Що це означає?
Насправді відповідь може бути дуже глобальною, якщо структурувати, то я б виділив певні якісь блоки. Правильний розвиток міст може бути в контексті архітектури та будівництва, розвитку зелених зон, культури.
Тобто це дуже комплексне бачення. Коли я це писав, то мав на увазі місто Київ, яке зараз вважаю своїм рідним. Мав на увазі взагалі той перекос, хибний напрямок розвитку, який місто взяло.
Зараз Київ рухається у правильному напрямку чи ні?
У своєму досвіді комунікації з експертами, архітектором міста, планувальниками, звісно, неправильно.
Хто винен у тому, що місто рухається в неправильному напрямку? Війна? Чи інші чинники з часів відновлення Незалежності? Чи влада, яка очолила Київ?
Я повернуся до цього. Але хотів би повернутись до запитання… Ви сказали, що таке правильний розвиток міст. Хочу сказати кілька слів про стратегію та певний план розвитку міста. Якщо це пояснити коротко, то правильний розвиток міст, у першу чергу, повинен бути передбачений якимось планом або стратегією. І в нас якраз таки з цим у Києві проблеми, тобто у Києві відсутній Генеральний план.
Генеральний план Києва був, але він передбачає розвиток міста до 2020. Новий план досі не ухвалений. Ну ось, на мою думку, це головна проблема.
Хто за це відповідає?
Міська влада, звісно.
Це свідомо не ухвалене рішення?
Він мав ще пройти низку там доопрацювань та погоджень. Обов’язково мала бути комунікація з громадою. Це все процес, який мав тривати-тривати, а потім, наскільки я розумію, його теж зупинила війна, тобто повномасштабне вторгнення.
Довідка: Попередній Генеральний план Києва був передбачений до 2020 року. Повномасштабне вторгнення розпочалося 24.02.2022. Два роки до повномасштабного вторгнення столиця жила без Генерального плану, якого немає й досі.
Повертаючись до запитання правильного розвитку міста, тут має бути певна стратегія, план і якщо говорити про Генплан, багато експертів взагалі вважають, що Генеральний план, з яким Київ має розвиватися, який треба ухвалити, це взагалі такий вже пережиток, це – рудимент, який насправді нам не потрібен. Генеральний план був доцільний в часи планової економіки. Зараз міста, європейські міста, інші західні міста розвиваються не за Генпланом, а за стратегією, концепцією, яка просто визначатиме цілі міста. І ось багато експертів радять, принаймні як альтернативу новому Генплану, ухвалити концепцію інтегрованого розвитку. Ось, якби містом була така концепція ухвалена, в якій було б прописано дуже детально, багато нюансів розвитку. І це все виконувалось, тоді це був би правильний.
Будинок з «київською перепічкою»: не зрада і не перемога
З’явилася інформація, що КМДА продала будинок, де знаходиться славнозвісна київська перепічка. Для вас особисто це зрада чи перемога?
Не знаю, як розглядати: як зраду чи перемогу. Там будівля, яку продали, приватизували. Вона, звісно, є пам’яткою архітектури. І умовою приватизації є те, щоб пам’яткоохоронний статус будівлі зберегти, тобто не допустити певних будівельних робіт. Тепер все залежить від того, що нові власники будівлі з нею будуть робити.
Вартість 150 млн гривень пішли в бюджет. Ці гроші спрямують на щось там необхідне. Якщо вони не руйнуватимуть пам’ятку, створюватимуть там якісь круті громадські речі, які будуть громади корисні, це – не зрада. Якщо ж зараз цей підприємець вирішить добудувати нові два поверхи, то ну, звісно, це не ок.
Забудова столиці шкодить здоров’ю киян
Ваші улюблені місця в Києві? Де ви би радили погуляти, наприклад, не киянам?
Найулюбленіше місце для прогулянок, взагалі для проведення часу – це Поділ. Я просто свого часу мешкав колись на Подолі. І гуляв, і працював. Тобто я зріднився з ним в усіх контекстах, у всіх сенсах. З іншого боку – це три райони, старе місто зі старою історичною забудовою. Такою людиноцентричною, зі збереженням цієї європейської традиції. І там, звісно, дуже комфортно. Там вузькі європейські вулички з трамваєм.
Це на, мою думку, місце дуже комфортне. Але не єдине.
Куди не варто йти для того, аби не зіпсувати своє враження про Київ?
Зіпсувати враження про Київ можуть різні фактори. Якщо говорити в контексті взаємодії з містом, то зіпсувати враження, натиснути якось на людину, зробити їй некомфортно може хаотична громіздка забудова, і це вже відбувається.
Про це писав якось матеріал, в якому розглядав, як архітектура, як саме місто здатне впливати на емоції людини, її стан, здоров’я. Саме висотна забудова як фактор, який дуже негативно впливає на настрій людини. Тому що висотна забудова морально тисне на людину, вона цього може не відчувати. Тобто людина йде, але підсвідомо висотні будинки є антигуманним простором.
Якщо не Київ, то яке місто ви обрали б для проживання?
Довго можна говорити про Львів. Знову ж таки Львів має, як і кожне місто, свій контекст – історичний, промисловий тощо. Влада міста дуже правильно відчуває контекст. Не можу не згадати про головного архітектора Львова Антона Коломійцева. Якого дуже шанують містяни, який викликає повагу, дуже поважаю і я. Він, власне, робить дуже багато для міста, ініціює дуже багато крутих проєктів, ініціатив, дивиться і слідкує за забудовою. Я заздрю львів’янам.
Стала мобільність: у Києві треба змістити пріоритети під час війни
Якщо говорити про Київ, багато хто каже, що наразі не на часі там забудова або там розбудова Києва. На ваш погляд, під час війни, що на часі, що не на часі?
У нас зараз повномасштабне вторгнення, і дійсно за ці два роки люди дуже активно почали вимагати від муніципалітетів виділяти кошти на ЗСУ. І це – правильні вимоги. І тому тут дуже обережно треба говорити. Я підтримую всі ці акції протесту, які відбувалися за те, щоб більше коштів з муніципалітету віддавати на ці потреби.
Є декілька сфер розвитку міста, які потребують дуже підтримки навіть в цей час. Зараз я говорю про сталу мобільність. В минулому році в червні відбувся перший такий форум сталої мобільності. Що таке стала мобільність? Це коли місто спроєктоване так, що в ньому всім зручно пересуватися. Всім абсолютно. Тобто не тільки водіям авто, а й пішоходам, велосипедистам, людям з інвалідністю. Стала мобільність, мені здається, має бути таким пріоритетом під час війни.
Що таке стала мобільність, що вона передбачає? Це – розвиток безбар’єрного простору. Це – розвиток велодоріжок. Це – пристосування тих же наземних переходів. Це – дуже великий акцент на громадський транспорт, тому що він якраз таки є тим інструментом, який слугує для нормального пересування для всіх оцих груп населення.
Є така організація «Пасажири Києва». Якраз в кінці минулого року вони вимагали у міської влади виділити на сталу мобільність, тобто безбар’єрність, розвиток громадського транспорту, трамваїв, велоінфраструктури понад 3 мільярди гривень. Це всього п’ять відсотків від бюджету.
Ці гроші вони пропонували зібрати, закумулювати, зменшуючи видатки на не пріоритетні потреби, тобто побудову розв’язок та величезної дорожньої інфраструктури.
Ось цим я хотів би якраз таки завершити відповідь на це запитання, що під час війни дійсно потрібно змістити пріоритети розвитку міста. Змістити на сталу мобільність, яка б дозволила в майбутньому пересуватися містом всім абсолютно мешканцям, в тому числі, і це дуже важливо в контексті того, що повертатимуться військові, в місті зростатиме кількість людей з інвалідністю. Їм дуже важливо мати безбар’єрний простір. Це дуже важливо.
Фото: Каштан NEWS
