Пекти хліб – це давати людям надію, вважає Олександр Собко, власник автентичної пекарні у Витачеві
Олександр та його дружина мріяли про власну пекарню – пекарню на дровах, де готували б хліб за автентичними українськими рецептами. Подружжя почало втілювати свою мрію напередодні повномасштабної війни – придбали техніку, розпочали будувати приміщення. Але 24 лютого 2022 року зламало всі мирні плани. Родина Собків почала випікати хліб у фактично недобудованій пекарні і роздавати його військовим та місцевим мешканцям, які не могли про себе подбати. Дізнайтеся, як маленький пекарський бізнес став частиною великої волонтерської ініціативи, організувавши доставку хліба на фронт в проєкті «Каштан.Бізнес».
«Робиш, що маєш робити, і хай буде, що буде»
За словами Олександра Собка, ідея будь-що розпочати пекти хліб у перші дні війни належала його дружині.
«Я кажу: «Який хліб? Ти про що? Війна!». А вона поїхала і побачила, що в магазинах нічого немає. Тут треба думати, що нам далі робити. «Ні-ні, треба людям дати надію», – це її фраза. Я їй відповідаю: «Приїжджай, поговоримо». Роздратований, звісно, в такому стані, ви пам’ятаєте, найчорніший день в житті. І вона приїжджає і говорить, що нам треба пекти хліб. Ніде нема нічого, а люди мають знати, що ми витримаємо оборону, і хліб — це ще одна точка опори», – розповідає Олександр.
25 лютого 2022 року подружжя наводило порядок у недобудованій пекарні у Витачеві, прибираючи будівельний безлад. А 26 лютого вже було випечено перший хліб.
«Почали приводити все до ладу і кинули повідомлення в сільську групу. І вже у нас за пів дня було півтони борошна тут, і олії багато, всі з розумінням віднеслися. І навіть з’явилися волонтери, причому професіональні волонтери, які виїхали з Києва, щоб перебути тут цей час. Вони були пекарями, працювали в мережах, супермаркетах, і вони прийшли нам допомагати. Фантастичні хлопці і дівчата, їх п’ятеро, і вони допомагали нам протягом місяця чи півтора навіть випікати хліб», – згадує власник пекарні.
Випечений хліб відвозили в хаб у Гатному, звідки його відправляли військовим, які тримали оборону в Київській області, та одиноким літнім людям у Витачеві, які не могли про себе піклуватися. Пекарі працювали практично без відпочинку: зараз Олександр згадує, що спали тоді лише по три-чотири години на добу.
«Тривога була дуже глибока. Стан дуже глибокої тривоги. Він запам’ятався мені, врізався найбільше, тому що все воно для мене перетворилось в одну таку лінію часу. Хліб, так. Робиш, що маєш робити, і хай буде, що буде – і оця формула спасала. Більше того, ми в соціальних мережах розкручували те, що один долар годує чотирьох людей хлібом цілий день. Ми порахували на той момент по собівартості: тобто праця безкоштовна, пекарня безкоштовна, дорога безкоштовна, електрика безкоштовна. Умовно тільки борошно нам треба було. І ми це розкрутили і пішли донати з усього світу. Донати йшли через силу мереж соціальних, і географія була фантастичною: із Чилі були донати, з Америки, Китаю, Австралії, Кореї, Ізраїлю, вся Європа і таке інше», – каже Олександр.
«Хліб має бути істинним»
Після вигнання російських окупантів з Київщини, пекарня «Витач» продовжила постачати хліб на фронт.
«Після закінчення цього гострого періоду ми зрозуміли, що наш хліб потрібен. І особливо він потрібен на передках, тому що дуже часто постачання невчасне, хліб приїжджає несвіжий або навіть більше, ніж несвіжий. А наш хлібчик – він на заквасці, він не цвіте тиждень, два тижні. Він просто буде підсихати і все. І ми досі відправляємо хлібчик, сухарики. Ми печемо більше, ніж нам потрібно, і весь цей надлишок, якого набігає приблизно як один день на тиждень, ми відправляємо хлопцям», – розповідає Олександр Собко.
Хліб у пекарні «Витач» дійсно готується за старовинними українськими рецептами. На ідею відкрити саме хлібопекарню родину Собків наштовхнула краса, яка оточує Витачів. Будинок Собків розташований у сотні метрів від дерев’яної каплиці та дерев’яного млина, збудованих на горі Городище в 1990-х роках за ініціативою відомого українського письменника Олеся Бердника.
«Це дуже історична місцина. І ми як сім’я опікуємося цим місцем. Раніше не було ніякого бюджету, та й зараз немає ніякого бюджету в громадах, щоб доглядати за цим місцем. І ми просто за свої кошти почали наводити тут лад. Зробили паркування, зробили пішохідну зону, зробили її пішохідною у будь-яку пору року. Зробили туалет, сміттєвий майданчик … Згодом все більше і більше гостей ставало цього місця. Люди стукали в хату і просили їсти й пити – хата виглядає досить колоритно, і дехто думав, що це заклад», – згадує Олександр.
Врешті-решт подружжя вирішило заснувати заклад громадського харчування – не генделик і не палатки з дешевим пивом, а пекарню, де випікатимуть справжній хліб.
«Тут має стати щось автентичне, що відповідає цьому місцю, що людям справді буде заходити і буде цінуватись. Оскільки тут стояв млин, який також збудував Олесь Бердник в 92-му році, але цей млин ніколи не молов борошно, незважаючи на те, що там всередині справжні жорна –причому старовинні жорна, яким кілька століть, – то ми зрозуміли, що це така підказка. І вирішили збудувати саме пекарню на дровах, тому що місце це правдиве, воно трушне, воно таке істинне. Тобто й хліб має бути істинним, справжнім – на заквасці, в печі на дровах, за технологіями, яким вже тисячі років», – вважає власник «Витача».
Дивіться повністю інтерв’ю з Олександром на YouTube-каналі Каштан.NEWS.
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
