Київський активіст, співзасновник памʼяткоохоронного хабу «Цегла» та волонтер ГО «Мапа Реновації» 28-річний Дмитро Перов став першим заступником директора Департаменту охорони культурної спадщини КМДА.
Дмитро корінний киянин, народився та виріс на Дорогожичах. До цього кілька поколінь родини жили на Вознесенському узвозі, біля Подолу. Зараз Перов живе в центрі столиці, в історичному будинку.
Ми зустрілися з Дмитром на території історичної пам’ятки «Дача на Юнкерова, 37-А» – колишній дачний будинок, що в Пущі-Водиці. За визначенням дослідників, будинок – один із цікаво вирішених зразків дерев’яної дачної забудови початку ХХ сторіччя. Дачна споруда перебуває в занедбаному стані, а в березні 2023 року там була велика пожежа. За словами Дмитра, це був навмисний підпал.
Ви призначили зустріч саме тут, в Пущі-Водиці. Чому?
Це черговий об’єкт, який ми намагаємося захистити та врятувати. Як бачите, його намагалися знищити, був підпал. Зараз щосуботи ми збираємося тут та прибираємо територію. Пам’ятка знаходиться в неналежному стані, власнику неодноразово надсилалися приписи. Ми прагнули повернути її в державну власність. Але ніби це зробити складно, дорога юридична підтримка, яку має оплатити місто. Петиція була підтримана в частині збереження і відновлення, але не підтримали в частині повернення в державну власність. Територія тут велика, до гектара землі. Це територія колишнього санаторію. Пізніше зі мною зв’язався власник, який наразі перебуває за кордоном. І вже в наступну суботу представник власника був на нашому «суботнику» і допомагав прибирати територію.
З чого почалася Ваша волонтерська діяльність та захист історичної спадщини Києва?
Коли навчався в університеті на юриста, ми з однокурсниками почали шукати базу для практики. Я запропонував створити щось своє, і у 2017 році ми заснували громадську організацію «Зелена хвилина». З командою допомагали бабусям оформити субсидію, розвішували розклад громадського транспорту на зупинках, тому що він не завжди був актуальний і взагалі не завжди був. На третьому курсі юрфаку я побачив як якісь люди розбирають дах будинку на вулиці Хорива. Це була садиба Дмитрієва. Мене й раніше це обурювало, але я не знав, що з цим робити. І я вирішив діяти в правовому полі, адже я юрист. Написали заяву в поліцію, зібрали місцевих мешканців. Разом прийшли до райвідділу й вимагали, щоб поліція затримала людей, які розбирають пам’ятку. Ми відстоювали охоронний статус пам’ятки архітектури. Це був довгий процес – 6 років ми добивалися справедливості. Лише у квітні цього року весь комплекс будівель повернули в комунальну власність. Тепер потрібно, щоб місто взяло на баланс і почало реставрацію.
Що за історія з петицією? Хто був ініціатором і чи була для вас очікувана така підтримка киян?
Петицію про призначення мене очільником Департаменту культурної спадщини створила учасниця пам’яткоохоронного гуртка і для мене це було сюрпризом. Спочатку я не вірив в успіх, але щодня кількість голосів зростала і коли наблизилася до майже 5000, перспективи стали реальними. За місяць мені зателефонував Віталій Кличко, після інтерв’ю із Сонею Кошкіною. Вона якраз брала інтерв’ю у мера і одним з запитань було про моє призначення очільником Департаменту культурної спадщини КМДА. Віталій Кличко тоді відповів, що вперше чує про таку петицію й зазначив, що хоче спочатку зі мною поспілкуватися особисто.
Як і коли ви зустрілися?
Кличко сказав, що зустрінеться зі мною після свого візиту в Братиславу. За тиждень бачу – буксує петиція, не вистачає трохи більше тисячі голосів. І цікавий момент: петиція заторможується – заторможується і наша зустріч. Написав: «Ще тисяча голосів – і Віталій Кличко буде змушений пояснити, чому він зі мною так і не зустрівся». Петиція набирає необхідну кількість голосів і мене запрошують на зустріч до Кличка. Я одразу прийшов зі своїми напрацюваннями. За ніч перед зустріччю швидко зробив презентацію. Після зустрічі ми сфотографувалися, що викликало деякий резонанс у сомережах. Але я до хейту звик давно, тому не зважав.
Про що говорили з мером? Він вам пропонував якусь співпрацю?
Про петицію та моє призначення очільником Департаменту культурної спадщини ми не говорили. Я зробив невелику презентацію про найбільш проблемні в Києві напрями і мої пропозиції щодо змін. Я приніс чернетку, де чітко розписав шість проблем, шість окремих рішень, дванадцять картинок. Розійшлися на тому, що я по кожному з цих шести пунктів опишу конкретне ТЗ: внести зміни до положення про Департамент; розробити програму; ухвалити рішення Київради, а також привести людей по кожному напряму. Після першої зустрічі Кличко мені нічого не запропонував. Друга зустріч буда вже разом з Мариною Соловйовою. Особисто ми не знайомі, але ще в школі я знав про кейс Пейзажної алеї і її участь у захисті цього об’єкту.
Вам раніше погрожували. Роки два тому в двері дому встромили кинджал, лишили дві гвоздики. Зараз подібного не спостерігаєте?
Поки слава Богу ні, але я в режимі очікування. Тоді поліція приїхала до мене і хлопці явно мали почуття гумору. Один з поліціянтів навіть пожартував, що такий хороший кинджал, що й собі б забрав (сміється). Але на тому історія і закінчилася.
Проти Вас подала до суду будівельна компанія «Ковальська» через будівництво на вулиці Жилянській. На місці садиби 19 століття хотіли звести багатофункціональний комплекс Nuvo Business Park. Це сім будівель площею понад 80 тисяч м². Що з цією справою зараз?
Для чого вони це роблять? Дуже просто – таким чином вони розтягують у часі та намагаються тиснути на активістів. Будь-який суд це затягування процесу. По мені досі не можуть призначити судове засідання. То лікарняний, то відпустка, то конференція. Подали на мене до суду в липні, а досі ніяких активних кроків.
Ви дотичні до відстоювання «Будинку з комахами» на Володимирській вулиці, 93. Зараз будівля має охоронний статус щойно виявленого об’єкту. Що з ним зараз?
Зараз йдуть одразу два суди по цьому об’єкту: по скасуванню статусу щойно виявленої пам’ятки та щодо повноцінного статусу пам’ятки. Поки йдуть ці суди, ми як департамент, не можемо дати їм припис щодо відновлення. Знову ж таки, це спеціальне затягування процесу. Нам там відрізали електроенергію та водопостачання. Але тоді ДТЕК приїхав і електрику нам повернули. Але води у нас там немає. Забудовник вирішив схитрити і пообіцяв провести труби для водовідведення самотужки. Але таким чином намагалися просто заволодіти частиною дороги під прикриттям ремонтних робіт. Нам виламували двері, поставили металеві конструкції на фасад. Боротьба за цей об’єкт триває. Тому ми тут і облаштували пам’яткоохоронний гурток, щоб контролювати на місці.
З чого почнете свою діяльність на новій посаді?
Перший крок – це створення електронного реєстру історичної забудови в Києві. В столиці три тисячі історичних будівель . Я думаю, що їх ще більше. Статус пам’ятки має лише тисяча, ще дві тисячі його не мають. Де шукати інформацію про ці історичні будівлі? Наприклад, у відкритій базі-даних ГО «Мапа Реновації». Це інтерактивна мапа закинутих будівель у Шевченківському й Подільському районах. Можна подивитися всю історію будинку: історична цінність, архітектори, власник, суди, прокуратура тощо. Власне, щоб щось захищати, треба знати всі об’єкти. А якщо був би перелік на сайті Київської міської ради, можна було б відразу прочитати, наприклад, що це будівля 1866 року, її архітектор – Володимир Ніколаєв і вона належить до фонової історичної забудови.
Після знесення 200-річного будинку Кличко обіцяв надати захисний статут всім будівлям, яким 100 і більше років. Є зрушення в цьому питанні?
Кличко обіцяв свою підтримку в цьому питанні. Він мені сказав особисто, якщо виникнуть питання по захисту об’єктів та ніхто нічого не може зробити, то можеш мені напряму дзвонити для вирішення. І вже раз я скористався цією можливістю. Але профільна комісія поки не внесла питання статусу 100-річних будинків на розгляд. Чекаємо і працюємо далі над цим.
Якою є Ваша сфера відповідальності на посаді першого заступника директора департаменту?
Я відповідаю за напрямок дотримання пам’яткоохоронного законодавства та облік об’єктів культурної спадщини. Займатися реєстром буду я особисто. Поки узгоджуємо всі організаційні питання і вже тоді одразу починаю працювати повноцінно.
Які маєте ще глобальні плани на посаді?
Є ідея, аби залучати активних киян для реєстру всіх об’єктів у столиці. Для цього потрібне бажання, телефон з камерою та перелік адрес. Кияни будуть фотографувати, давати короткі відомості по об’єкту та координати. Таким чином ми створимо мапу всіх історичних пам’яток Києва. Уже 30 волонтерів у мене є. Дав клич у себе в фейсбуці і люди відгукнулися.
Окрім електронного реєстру об’єктів пам’яток Києва, ще плануємо створити єдиний дизайн-код для Києва. З цього приводу є напрацювання управління з питань реклами, але їх треба доповнити ще дизайн-кодом саме історичного середовища. Також є рішення Київради про приведення в належний стан фасадів історичних будівель. Нам треба просто розробити окремі загальні правила, які стосувалися б окремо історичного середовища.
Крім того, необхідно розробити правила охорони культурної спадщини. Питання місцевого самоврядування Київ може вирішувати на свій розсуд, згідно із законом про столицю. Це дає повноваження боротися з незаконними об’єктами благоустрою: такого більше немає ніде, щоб просто приїжджали й розбирали паркани, розганяли забудовників.
Також у планах – створити службу моніторингу стану історичних будівель. Зараз у Департаменті охорони культурної спадщини працюють інспектори. Вони виїжджають з приводу усіх питань, і коли будівлю зносять, і коли перебудовують, і коли розміщують незаконні вивіски. Потрібно, щоб була спеціалізація. Служба моніторингу – це люди, які будуть ходити й фіксувати: тут розбите вікно, тут огородили парканом, тут якусь нецензурну лексику на будівлі написали. Штат потрібно буде розширювати, але все буде залежати від фінансування міста. Частину фахівців можна буде залучити на фінансовій основі, а частину – на волонтерській, дати посвідчення громадського інспектора з питань культурної спадщини.
Окремо зазначу важливість впровадження міської програми збереження мозаїки. У 90% випадків мозаїки взагалі не потрапляють у жодні реєстри. Наразі я веду перемовини з активістами, які займаються мозаїкою, хочу створити робочу групу й допомогти з її юридичним оформленням.
Що зміниться у Вашому житті після призначення?
Основне це те, що за мою роботу мені нарешті почнуть платити (сміється). Я займаюся такою діяльність більше семи років, але завжди на волонтерських засадах. А тепер у мене буде зарплатня. Цілих 11 тисяч гривень. Але я так само залишуся відкритим до спілкування.
Розмову вела Юлія Бойко
Фото: Каштан NEWS
