У Києві, на жаль, не виконується майже кожне судове рішення в адміністративних справах, якщо це стосується міської влади. А все тому, що діє сумнозвісний принцип колегіальної безвідповідальності.
На цьому наголошує в розмові з кореспондентом Kashtan NEWS член Громадської ради при КМДА, адвокат Дмитро Калько. Він оперує фактами з власної практики і вагомими аргументами. Ось дещо із сенсаційного. В ухвалі Окружного адміністративного суду Києва від 20 жовтня 2021 року зазначається:
«Накласти на голову Київської міської державної адміністрації Кличка Віталія Володимировича штраф за невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 липня 2019 року у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму – 47 580 гривень. З них: стягнути на користь Ткачук Валентини Василівни 23 790 гривень, на користь Державного бюджету України – 23 790 гривень».
Чи заплатив Кличко ці кошти? Ні, звичайно. Отже, типове явище – покарати посадовця таким чином неможливо. А заяву про добровільну відставку він не напише (це в Європі чиновники здатні на подібний крок, у нас – нізащо!)
Як оштрафували мера і що з того вийшло
Розглянемо цю справу. Вона стосується адміністративної послуги, яку зобов’язані надавати чиновники – йдеться про переведення садового будинку в жилий. Для киянки Валентини Ткачук це виявилося неможливим.
У грудні 2018 року Валентина Василівна звернулася із заявою до Департаменту містобудування та архітектури КМДА з приводу переведення свого садового будинку, що в Оболонському районі, в іншу категорію. Одержала відмову за підписом заступника директора департаменту. Своє табу клерк мотивував тим, що Київрада не затвердила Порядок переведення такої нерухомості з однієї категорії в іншу. Ось тому пані Ткачук в 2019 році звернулася до суду з позовною заявою, коментує цю історію адвокат Дмитро Калько. До речі, він є одним із тих адвокатів, хто вперше в Києві домігся, щоб суд оштрафував керівника КМДА Кличка.
Дмитро Олексійович розповідає, що в Києві, починаючи з 2015 і до 2022 років, взагалі «не працювала», тобто не виконувалася, така адміністративна послуга, як переведення садового будинку в жилий. Її, словом, не існувало! Між тим, у 2015 році Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, яка регулювала Порядок переведення садово-дачних будинків у жилі. Але, як бачимо, київські клерки з муніципальної обойми Кличка воліють жити за своїм «законом». Неправедним!
Суд визнав протиправною бездіяльність КМДА, що полягає у неприйнятті рішення про переведення садового будинку в жилий. І зобов’язав розглянути заяву Валентин Ткачук.
І що, в муніципалітеті заворушилися? Якби ж то! В КМДА зберігали олімпійський спокій. Навіть оком не моргнули, ніби й не було судових засідань.
Тоді заявниця просить Феміду встановити судовий контроль у цій справі. І суд у жовтні 2020 року задовольняє заяву, зобов’язавши КМДА у місячний термін подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 липня 2019 року (про цей вердикт ми розповідали на початку статті).
Навіть після встановлення судового контролю влада Кличка не поспішала виконувати судове рішення. Як назвати таке ставлення до закону? Якщо міський голова роками не виконує рішення суду і ефективно та принципово не організовує роботу, то це поганий мер, говорить Дмитро Калько.
«Лише 20 жовтня 2021 року (нагадаю, що рішення суду датується 2019-м), тобто через два роки після того як я як адвокат почав звертати увагу суду на невиконання рішення, було встановлено штраф для міського голови – 47 тисяч 580 гривень, – продовжує розповідь Дмитро Калько. – І тільки після накладення штрафу на Кличка зазначене рішення (про переведення садового будинку в іншу категорію) було виконано. Апеляційний суд скасував штраф саме на тій підставі, що воно було виконано. Але ж виконано після накладення штрафу. Вважаю, що було порушено принцип невідворотності покарання».
16 лютого 2022 року голова КМДА Віталій Кличко видав розпорядження, яким уповноважив Департамент містобудування та архітектури розглядати заяви та ухвалювати рішення про переведення або відмову в переведенні дачних і садових будинків у жилі.
Наступного дня, 17 лютого 2022 року, виконувач обов’язки директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА Олександр Яструбенко підписав наказ «про переведення дачного (садового) будинку Ткачук В. В. в жилий будинок». У преамбулі наказу зазначено, що його видано «на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 липня 2019 року».
Бачте, скільки часу знадобилося чиновникам, щоб зрозуміти просту істину – закон понад усе! І ніхто ж не поніс покарання. Ось що обурює.
«Тому й говоримо про те, що є постійні зловживання з боку місцевої влади. У нас не діє принцип невідворотності покарання. Якщо навіть і накладається штраф («один раз на сто років») на чиновника, то потім він чомусь скасовується, хоча законних підстав немає, – коментує хід подій Дмитро Калько. – За невиконання судового рішення головна посадова особа відповідача, в цьому випадку керівник міської держадміністрації Кличко, має нести персональну відповідальність і саме на нього було накладено штраф».
Отож і запитується: хіба ж є у Києві судова влада, якщо не діє невідворотність покарання? Відповідь очевидна. А така ситуація впливає на поведінку чиновників, які знають, що їм за погану роботу нічого не буде. Водночас у Києві люди роками чекають на судові рішення, зазначає адвокат Дмитро Калько.
Майже мільйон гривень на опитування
Дивна ситуація склалася у столиці. Здавалося б, армія чиновників має працювати в інтересах громади, в тому числі надаючи якісні адміністративні послуги. Реалії зовсім інші. Наведемо об’єктив на Центри надання адміністративних послуг. У цьому також нам допоможе юрист Дмитро Калько. Послухаймо Дмитра Олексійовича:
«На сайті «Прозоро» звернув увагу на тендер під назвою: «Збір первинної соціологічної інформації за темою: «Оцінка якості обслуговування Центрів надання адміністративних послуг Києва та визначення пріоритетних напрямів покращення їх роботи методами соціології». Очікувана вартість роботи – 876 тисяч гривень.
Замовником виступає Комунальна науково-дослідна установа «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста».
З оголошення про тендер не можу зрозуміти, що хоче отримати цей комунальний заклад, яку інформацію? Про те, чи подобається громадянам зовнішній вигляд Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАПів)? Але ж люди приходять сюди за адміністративними послугами, а не споглядати фасади будівель, і їм потрібен результат… Навіщо витрачати майже мільйон бюджетних гривень на опитування киян? Можливо, це якесь завуальоване дослідження щодо симпатій електорату.
Логічно було б запитати у ЦНАПів, яка статистика щодо кількості відмов громадянам, порушених термінів розгляду тих чи інших питань. Наприклад, у зв’язку з російською агресією була постанова Кабміну про скасування термінів надання адмінпослуг. Відтак навіть функція ЦНАПів згідно із Законом «Про адміністративні послуги» нівелюється. Але ж на діяльність таких Центрів з бюджету витрачаються чималі кошти. А вони не виконують своїх функцій.
Яка взагалі функція таких Центрів? Якщо відкриємо закон, то це – контроль (начебто) за дотриманням термінів надання адмінпослуг відповідними органами і структурами. Простими словами, ЦНАП – посередник між замовником (громадянином) і владою. Наприклад, законом передбачено, що громадянин має право на отримання консультацій у ЦНАПі. На жаль, ця норма не виконується».
Чому?
А тому що міський голова Кличко неналежним чином організовує роботу КМДА. У нас, окрім ЦНАПів, є Департамент надання адміністративних послуг КМДА (очолює Наталія Шамрай), від неї не чув жодних ініціатив. Раніше міський голова – очільник КМДА безпосередньо здійснював керівництво цим Департаментом, він йому був підпорядкований. А сьогодні його куратором є заступник голови КМДА».
«Золоті» терміни на користь чиновників
«Очевидно, у вас, пане Дмитре, є й інші факти з адвокатської практики?
Я був представником у справі щодо оскарження нормативно-правового акту, який регламентував надання такої адмінпослуги, як присвоєння поштової адреси. Справа дійшла до Верховного суду. Наприклад, є Положення про реєстр адрес у Києві. У цьому документі вживається словосполучення «за необхідності»- йдеться про подання заявником завіреної копії документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку чи право користування ділянкою. Верховний суд дійшов висновку, що «таке формулювання свідчить про семантичну неоднозначність правової норми, яка чітко не визначає, коли саме додавання цих документів до заяви про присвоєння поштової адреси є необхідним». Отож, коли наступає така необхідність, ніхто пояснити не може.
Тобто в одних людей, коли треба присвоїти поштову адресу, чиновники Департаменту містобудування та архітектури КМДА вимагають згідно з цією нормою документи на землю, а в інших – ні. Ось вам ще одні корупційні ризики! Річ у тому, що не в усіх є документи на землю. Тобто у вас може бути будинок, але землі може не бути у власності. І людина не може присвоїти адресу, хоча вона й мешкає тут.
Рішення Верховного суду свідчить, що кожен громадянин, не маючи документів на землю, може отримати поштову адресу. У Києві ж блокували це. Ось міський голова і мав би виправити це, доручивши підлеглим дослідити кількість відмов у таких справах, на яких підставах вони були, чому з одних і тих же підстав комусь видавали документ про присвоєння поштової адреси, а комусь – ні.
За вашими даними, чи багато було відмов?
Думаю, сто відсотків тих, хто не знайшов посередника для вирішення цього питання. Це ж «схема», про яку всі знають. Сьогодні це питання регулюється законом, а не рішенням Київради. Однак, знову ж, про унікальність адмінпослуги – її надають – одну й ту послугу – щодо нежитлових об’єктів поштова адреса присвоюється Департаментом містобудування та архітектури КМДА, а щодо житлових будинків – райдержадміністраціями. Звертаю увагу, що картки адмінпослуг абсолютно різні. Терміни надання послуг – різні, хоч ідеться про одну й ту ж послугу. То чия це відповідальність? Мабуть, департаменту КМДА, керівника міськдержадміністрації. Але всім – байдуже. Окрім правозахисників.
Аудиторський звіт у довгій шухляді
Відомо, що є аудиторський звіт під назвою: «Оцінка діяльності Департаменту містобудування та архітектури КМДА щодо ефективності процесу підготовки та видачі замовникам Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки». Його виконав Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА. Прошу вас, Дмитре Олексійовичу, прокоментувати документ.
Він також свідчить про великі корупційні ризики в роботі КМДА. Висновки фахівців Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту для мене як для юриста означають, що це заява про злочин. А суть у чому? Люди, які замовляли в Департаменті містобудування та архітектури КМДА Містобудівні умови та обмеження, стикнулися з такими проблемами, як «безпідставне та необгрунтоване отримання листів-відмов, створення штучних бар’єрів. Отже замовникам казали: «Стоп!». Відтак вони розуміли, що не можуть вирішити питання в правовому полі. І тоді вони вимушені звертатися до інших організацій або фізичних осіб-посередників, які за додаткову плату надають «допомогу з отримання Містобудівних умов та обмежень». Тобто, у вас є два шляхи: перший – знайти посередника, передавши через нього хабар. Другий: піти до суду, два роки чекати…
На мою думку, Містобудівні умови та обмеження навмисно пишуть таким чином, щоб людина не зрозуміла, що їй треба виправити. І людина вирішує: куди, до якого посередника треба йти. Якщо чиновники знають, що не будуть відповідати за відмову в ухвалення незаконного рішення, то навіщо їм виносити законне рішення? Адже їм відомо, що до них «прийде конверт» і його наповнення буде залежати від кількості відмов.
Є багато фактів, коли замовники оскаржували в судах необгрунтовані або безпідставні відмови Департаменту містобудування та архітектури КМДА у наданні Містобудівних умов та обмежень. І вигравали справи. А це своєю чергою вдарило по скарбниці Києва – призвело до зайвих втрат бюджетних коштів у 2019-2022 роках на загальну суму 489 тисяч 331 гривню. Тобто це кошти, які були стягнуті в результаті оскарження незаконних відмов.
Головна мета цього Звіту – встановлення помилок (це відбулося), але без подальших організаційно-розпорядчих дій з боку голови КМДА Кличка. Адже він призначає директорів департаментів.
Звіт ліг у довгу шухляду, без будь-яких наслідків?
Так.
Типова картина – чиновники не компенсують збитки зі своєї кишені.
Є питання: а які суми в порядку регресу стягнуто з чиновників КМДА? Нуль. Ось аудитори встановили великі суми збитків. У той період директором Департаменту містобудування та архітектури КМДА був Олександр Свистунов. Він і нині на посаді, без жодної догани, одержує премії до посадового окладу. Знову ж, питання до міського голови Кличка. Цей аудиторський звіт, переконаний, ліг на робочий стіл мера. Що він зробив? А нічого!”.
Бесіду вів Богдан ТУР
Фото: Каштан NEWS
Читайте також: «ПОЗОЛОТІТЬ РУКУ» НА ДОСЛІДЖЕННЯ
У матеріалі розповідається про те, що з бюджету Києва витрачають сотні тисяч гривень на соціологічні опитування. Тендери майже завжди вигравала одна і та ж фірма. У місті діє Комунальна науково-дослідна установа «Науково-дослідний інститут соціально – економічного розвитку міста». Сьогодні її очолює Сергій Павловський. Судячи з усього, діяльність установи, якою керує Сергій Павловський у період жахливих випробувань нашого народу, просто кипить. Стало відомо, яку суми коштів дістає громада з бюджетного гаманця, щоб угамувати дослідницькі апетити науковців.
