Раптовий кінець режиму Башара Асада виявився несподіванкою для світових експертів
Сирійський переворот: як вплине на Україну падіння режиму Асада, чи змінить це хід війни та кому взагалі вигідна зміна влади у Сирії? Про це розповів у новому випуску ютуб-проєкту “Каштан. Інтерв’ю” ісламознавець Олександр Аулін, президент ГО «Український центр ісламознавства», кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України.
Передісторія питання
– Перед початком ефіру ви сказали, що ані українські, ані міжнародні оглядачі та експерти не очікували, що ситуація так швидко закрутиться і зазнає таких кардинальних змін. Чому?
– Не можу говорити за всіх, але багато експертів не очікували такого розвитку подій. Я моніторив ситуацію, і я не бачив жодної людини, яка б казала, наприклад: «Я знав, що за два-три місяці буде такий розвиток подій».
– Яка ваша характеристика режиму Башара Асада?

– Давайте з самого початку: 1970 рік, Хафез Асад робить переворот і стає беззмінним президентом, очоливши партію «Баас» – це так званий панарабський соціалізм і націоналізм. Це була республіка – Сирійська Арабська Республіка, але президента там не можна було вибирати, а тільки підтверджувати його перебування на цій посаді. Були певні проблеми з туркоманами – це група населення тюркського походження, яке мешкає на півночі Сирії й етнічно близьке до турків. Їм не давали ані автономних, ані культурних прав, з мовою були проблеми, і таке інше. Ще була певна проблема з курдами: курди повинні були отримати свою державність на початку 20-х років за результатами Першої світової війни, але не отримали, і багато в чому завдяки активній діяльності Кемаля Ататюрка (першого президента Турецької Республіки, засновника сучасної турецької держави – ред.). Склалася така ситуація, що, наприклад, турецькі курди, які проводили акції на півдні Туреччини, входили через кордон в Сирію, а Хафез Асад їх не видавав Туреччині.
Єдиною силою, опозиційною до Хафеза Асада, були «Брати-мусульмани» – це ісламісти, відгалуження міжнародного ісламістського руху, їхня кінцева мета – відновлення халіфату. І ось «Брати-мусульмани» у 1976 році підняли повстання проти Хафеза Асада, яке тривало шість років. У 1979 році в місті Алеппо, де були дуже важливі «Брати-мусульмани», розстріляли декілька десятків курсантів артилерійської школи. В тому ж 1979 році Хафез Асад ввів війська, і вони почали вже досить жорстко боротися з «Братами-мусульманами». Останнім акордом були події в місті Хама – це дуже такий потужний історичний центр Сирії, там багато мечетей та інших пам’яток, і ісламісти вважали, що проти них там не будуть використовувати важкого озброєння. Але Хафез Асад розстріляв їх з крупнокаліберної артилерії, а потім його брат повів на штурм спецназ, який зачистив місто. Були великі втрати також серед місцевого мирного населення, але з того року практично більше не було таких потужних проявів опозиції.

Династія Асадів та арабська весна
– У Хафеза Асада було три сини: старший Басіль, середній Башар та молодший Магер. Стати наступним президентом повинен був старший брат: це була людина з лідерськими якостями, яка готувалася бути лідером Сирії і була вихована саме для цього.

– Але як це змінилось?
– У 1994 році старший брат поїхав кататися на своєму байку вночі, заборонивши охороні їхати за ним, і врізався в бетонну огорожу. Через шість років помер Хафез Асад, і Башара Асада, який вже багато років жив в Англії і одружився там з англійкою сирійського походження, терміново транспортували в Сирію, і він очолив державу. Спочатку він намагався проводити послаблення режиму – навіть намагався зробити щось на кшталт вільної преси. Але його оточення та радники його батька говорили, що так це не не працює. Що це Близький Схід: якщо на Близькому Сході починаються реформи, режим знищується. Тож Башар дійшов до певної червоної лінії, як зараз модно говорити, і не міг більше проводити реформи. Але населення вже звикло до цього, воно вже вимагало свободи, і у 2011 році почалася так звана арабська весна. Почалися виступи, акти насилля з обох боків, і Башар Асад застосував проти населення армію.
Що тут важливо сказати: Сирія – це така дуже цікава в етнічному та генетичному плані країна. Північно-західна частина – це туркомани, мусульмани-суніти. Південно-західна частина і західна частина – це курди. Більшість з них суніти, є шиїти, є єзиди, але більшість з них ідентифікуються за етнополітичною ознакою – тобто вони курди, і все. А інша частина – це араби: 60 або 70% їх – це суніти, а 10-15% – алавіти. Алавіти – це така релігійна течія, яку деякі вважають ісламською, деякі – наближеною до ісламу, ну і деякі експерти вважають, що вона більше наближена до шиїтів. У 80-х роках Хафез Асад оголосив, що алавіти – це шиїти, для того, щоб отримати підтримку з боку шиїтського Ірану. І сталося так, що ці 10 або 15% алавітів керували всією державою.
«Це може бути відповідь на атаку ХАМАСа»
– Тож що сталося, і чому режим Башара Асада впав саме зараз?
– Тому що зараз об’єдналися найбільш боєздатні сили опозиції, які діяли єдиним планом – як така собі потужна військово-політична операція. Я думаю, що в такій ситуації можна робити якісь гіпотези – наприклад, що була домовленість, як в ситуації війни 2003 року проти Саддама Хусейна, коли американські спецслужби та американські військові мали домовленість з генералітетом Іраку про те, що обирається лідер, а потім вони вже у травні починають там працювати. Тут необхідна була домовленість з керівництвом збройних сил Сирійської Арабської Республіки, тому що з 2020 року фактично нічого не відбувалося.
– Але чому саме зараз? Хто дав таку підтримку повстанцям опозиції?
– В мене є така гіпотеза – конспірологічна, тому що якщо ми спираємося тільки на відкриті джерела інформації, то ми можемо тільки щось фантазувати, – що це може бути відповідь на минулорічну атаку ХАМАСа. Тому що ця атака ХАМАСа для таких організацій була нехарактерною: вони працювали як ДРГ, а тут була військова операція, дуже добре продумана і спланована. Це не ХАМАС. Деякі вважають, що це були представники росіян та іранців. Це була військова операція такого рівня, якого не очікував навіть Ізраїль: вони звикли до роботи з ДРГ, чому вони й пропустили такий удар. І багато хто виступив на боці ХАМАСа – той самий Ердоган і деякі лідери мусульманських та інших країн, скажімо так, глобального Півдня. А зараз це може бути відповідь Захода глобальному Півдню.
Дивіться продовження розмови з Олександром Ауліним у новому випуску ютуб-проєкту “Каштан.Інтерв’ю“.
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.