Військовий експерт поділився думками
Минулої суботи, 10 травня, до Києва прибули президент Франції Ємманюель Макрон, новообраний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер та прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. За підсумками зустрічі з українською стороною представники європейських держав за підтримки США домовилися розпочати з 12 травня повне і безумовне припинення вогню уздовж всієї лінії фронту, яке має тривати щонайменше 30 днів. Натомість РФ не погоджується з висунутою пропозицією: у ніч проти 11 травня диктатор Володимир Путін виступив перед журналістами із власною заявою, у якій запропонував відновити прямі переговори з Україною на майданчику в Стамбулі, як це відбувалося навесні 2022 року.
Що стоїть за цими ініціативами і чого від них чекати Україні – Каштан NEWS розповів військовий експерт, координатор ГО «Спільна справа» Дмитро Снєгирьов.
Росія передбачувана
«Реакція з боку Росії була очікуваною. Варто казати про те, що вона не зацікавлена не те, що в завершенні війни, а й у оголошенні перемир’я на довготривалий термін», — коментує ситуацію Дмитро Снєгирьов.
Він нагадує, що представники російської сторони переконані в тому, що вони мають тактичну перевагу на лінії бойового зіткнення, а тому розглядають виключно військовий характер подальших дій щодо виконання планів так званої СВО. А це, насамперед, окупація Луганської та Донецької областей, а вже потім — Херсонської та Запорізької.
Останні регіони, припускає аналітик, скоріше за все, стануть предметами політичного торгу. А, враховуючи пропозицію США щодо створення демілітаризованої зони навколо Запорізької АЕС, це ставить крапку Російської Федерації щодо повної окупації принаймні Запорізької області.
У Херсонській області ситуація складається приблизно аналогічно. Адже річка Дніпро там є фактичною демаркаційною лінією, що нині влаштовує всі сторони і, в першу чергу, Сполучені Штати Америки. Водночас Російська Федерація добре розуміє, що в тому регіоні можливостей проведення десантної операції для неї немає, незважаючи на інформацію окремих джерел про накопичення там плавзасобів. Ба більше, Сполучені Штати Америки розглядають можливість повернення Україні контролю над Кінбурнською косою, яка є стратегічною в питанні забезпечення вільного судноплавства і роботи українських портів.
Битва за ресурси
Тобто, впевнений Дмитро Снєгирьов, до тих пір, поки Росія не виконає хоча би частину своїх проміжних планів СВО, а це — повна окупація Донецької та Луганської областей, вона не погодиться на припинення вогню. Тому що в іншому разі Путіну немає що «продати» внутрішньому споживачу: четвертий рік тривають бойові дії, а до 35 відсотків території Донецької області контролюють Сили оборони України. Відповідно, якщо диктатор зараз погодиться на пропозиції замороження конфлікту на лінії зіткнення, то це буде свідчити про перемогу української сторони. Адже під контролем України залишаються найбільші в Європі поклади коксівного вугілля (Покровський напрямок) і найбільше родовище сланцевого газу в Європі (Слов’янськ), до якого ще з 2012 року проявляли інтерес США.
«Таким чином уже відбувається війна не за території, а за ресурси», — робить висновок Дмитро Снєгирьов.
Щоб зрозуміти мотивацію РФ на ведення подальшої війни, пояснює експерт, потрібно взяти до уваги те, що Росія усвідомлює, чого це їй вартує. Наразі країна-агресор захопила в Донецькій та Луганській областях поклади корисних копалин щонайменше на 200 мільярдів доларів США. А власні витрати РФ на війну становлять уже приблизно до 300 мільярдів доларів США. Отже, можна говорити, що в разі продовження війни, за собівартістю витрат РФ вийде в «нуль». А це для неї не дуже прийнятно.
Підводні течії від Віткоффа
Візит європейських лідерів продемонстрував їхню рішучість у вирішенні питання завершення війни.
«Але заява очільників провідних країн про те, що вони не готові обговорювати наразі питання чисельності так званих миротворчих військ не може не насторожувати», – зазначає Дмитро Снєгирьов.
Водночас, додає експерт, звертає на себе увагу позиція «коаліції рішучих» у тому, що вони будуть узгоджувати всі свої дії зі Сполученими Штатами Америки.
Своєю чергою, українську сторону мають насторожувати пропозиції Стіва Віткоффа про необхідність створення демілітаризованої 30-кілометрової зони: відведення військ кожної зі сторін на 15 кілометрів від лінії зіткнення. А якщо немає механізму верифікації порушень, то про який реальний результат від цього може йтися? Натомість окупанти отримають під свій повний контроль Донецьку область, чого вони й домагаються. Нагадаємо, що на Покровському напрямку відстань від місць боєзіткнень до кордонів Дніпропетровської області становить сім кілометрів, на Новопавлівському — максиму п’ять.
Тобто, прогнозує експерт, ми маємо всі шанси в такому випадку відійти взагалі вглиб Дніпропетровської області кілометрів на 10.
За словами Дмитра Снєгирьова, аналогічна ситуація в подібному випадку складеться й на Лиманському напрямку: повна окупація Луганської області і східної частини Донецької, яка була успішно деокупована ЗСУ 2022 року. На Краматорському напряму ми ризикуємо віддати під контроль росіян всю Слов’янсько-Краматорську агломерацію, найбільші промислові міста Донецького регіону.
«Такий розвиток подій нас не задовольняє жодним чином», — наголосив Снєгирьов.
Перемир’я не розглядається
Звісно, Європа висловила підтримку пропозиції США та України щодо 30-денного перемир’я вже з 12 травня. Однак уже напередодні зустрічі в Києві лідерів провідних країн Європи Росія «раптово» попередила про закриття повітряного простору над полігоном Капустін Яр, і з’явилася інформація про можливість нанесення удару по Україні із застосуванням так званого ракетного комплексу «Орєшнік».
«Це фактично є військово-політичним сигналом РФ країнам Заходу щодо ставлення до 30-денного перемир’я: вони (Росія, – ред.) дали чітко зрозуміти, що висунутий їм ультиматум ними не розглядається апріорі», — зауважив військовий аналітик.
На переконання співрозмовника, виступ російського диктатора в ніч на 10 травня є нічим іншим, як спробою зберегти хорошу міну при поганій грі. Крім того, Путін намагається перехопити дипломатичну ініціативу на тлі заяв щодо перемир’я. Тобто правитель Росії відкинув запропоновану дату перемир’я 12 травня, а натомість пропонує свою. Водночас він висуває умови прямих перемовин з Україною, розуміючи, що рішенням РНБО такі прямі перемовини заборонені.
«Це — ні що інше, як продуманий тактичний хід Путіна, щоб поставити українську сторону в незручну ситуацію», — підкреслює Дмитро Снєгирьов.
Водночас, експерт звертає увагу й на те, що Путін невипадково знову називає умову проведення перемовин у Стамбулі, як це відбувалося 2022 року. Тобто диктатор намагається знову просувати свою тезу, що тоді українська сторона начебто погодилася на ультимативні пропозиції Росії, але під тиском своїх західних партнерів згодом відмовилася.
«Путін чітко дає зрозуміти, що під час нових перемовин будуть ті самі вимоги до України, які звучали три роки тому. Без змін: вся та маячня, яку він постійно просуває. Тобто від порядку денного 22-го року вони не відійдуть, і нам будуть висунуті заздалегідь неприйнятні умови. А тому Путін вважає, що має право затягувати час і «педалювати» продовження війни через непоступливість України», — зазначає Дмитро Снєгирьов.
У цьому контексті експерт не виключає різкої активізації дій на лінії боєзіткнення. Особливо — на Донецькому напрямку, де Росія хоче мати важіль політичного впливу на США і Україну: мовляв, якщо ви не погоджуєтесь на нашу позицію, ми йдемо далі, розширюємо театр бойових дій за рахунок територій, які не включено до складу РФ.
«Якщо підсумовувати, — робить висновок Дмитро Снєгирьов, — з російського боку знову відбувається імітація переговорного процесу з намаганням поліпшити тактичне становище на фронті для того, щоб потім висувати нові вимоги. Варто також взяти до уваги, що паралельно буде здійснюватися тиск на Сумському напрямку, щоб також мати додатковий козир впливу на українську сторону».
Євген ДЕМ’ЯНОВ
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
