Сьогодні про українського режисера, сценариста Станіслава Капралова говорять у світі. І це не може не викликати захоплення
До початку великої війни Капралов знімав здебільшого ігрове кіно. Однак уже в перший місяць російської навали приступив до зйомок документальної стрічки «У пошуках Ніки» про порятунок тварин у Київській і Харківській областях.
Прем’єра фільму відбулася у Нью-Йорку (США) на фестивалі документального кіно DOC NYC. Цю роботу показали і в Південній Кореї, і в Австрії, і у Фінляндії, і в Японії, і в скандинавських країнах, і в деяких країнах Близького Сходу
У новому випуску «Kаштан. Інтерв’ю» Капралов розповів про важливі деталі, обставини, подробиці роботи над цією стрічкою. І ми дізналися, як у перші дні повномасштабного вторгнення Станіслав допомагав батькам виїхати з Ірпеня. Під час евакуації його собака Ніка злякалася вибухів і втекла.
Ось тоді в Станіслава й виникла ідея знімати все навколо, бо це були небезпечні райони тоді ще окупованої ворогом Київщини. Він каже, що «історія сама вивела на те, щоб ми знімали про пошук собаки. Так зірки склалися, що ми зустріли крутих волонтерів – ризикуючи життям, вони евакуювали екзотичних і домашніх твари», – говорить Капралов.
Знімальна група Капралова неодноразово потрапляла під обстріли російських загарбників. Це був великий ризик. Режисер розповів про один із епізодів, який стався на Житомирській трасі, біля комплексу «Бабушкін сад», де окопалися кадирівці. Там вони заживо спалили коней. Приїхавши туди, Капралов дивом переступив розтяжку від гранати, яку злишили кадирівці. Він хотів зняти там більш художній кадр.
«Оскільки роблю художні фотографії, контуром світла в камеру виокремило нитку розтяжки. А я саме збирався повертатися. Думаю, дорогою назад мені б так не пощастило переступити», – згадує режисер.
За його словами, у фільмі є жахливі кадри, які непросто дивитися.
«Навіть важко було монтувати відзняті матеріали, особливо на початку, коли ми передивлялися їх, бо ти просто знаходишся в трагедії з ранку до ночі», – каже Капралов. І доповнює, що відчуття – як оголений нерв.
«Бачиш у кадрі застрелених ворогами тварин і думаєш, як назвати це -красивий кадр чи – художній? Чи підходить він?»
Ось у кадрі – сюжет про оленів. Перелякані через постійні обстріли і вибухи із зоопарку на Житомирській трасі втекли північні олені. Їх у себе на подвір’ї прихистила місцева мешканка. Евакуювати тварин було важко, говорить режиссер. Але наступного дня, як згадує Капралов, вони прийшли з амуніцією, снодійним. І вдалося оленів евакуювати.
А на Харківщині Капралов брав участь в евакуації тварин з екопарку Фельдмана. Евакуювали звідти велику кількість тварин. Леопарди, тигри, леви. Під обстрілами волонтери витягали цих тварин, які ще навіть не встигали заснути, бо не було часу чекати, поки снодійне буде працювати.
У Капралова є історія про порятунок лева Руру з деокупованого Гостомеля. Тварина жила не в зоопарку, а в ангарі в одного чоловіка, в якого зоозахисники кілька років намагалися його забрати. Російські окупанти розташовувалися навпроти ангару, а саме приміщення замінували. Сім днів лев голодував.
Коли окупанти відступили з міста, волонтери пішли до ангару з левом. Споруду розмінували, а знесилену тварину вивезли і сховали у приватному будинку та почали готувати документи, щоб вивезти його за кордон. До речі, знімальна група Станіслава Капралова була серед перших, хто зміг поїхати на щойно деокуповані території Київської області. Коли вони в’їжджали в Бучу, Ірпінь, Гостомель, скрізь були трупи тварин.
«Люди накривали їх рушниками, простирадлами, і вони просто так лежали, поки не приїжджали служби і не прибирали їх», — розповідає режисер.
Також знімальна група побачила жахливу картину на страусиній фермі. Окупанти вбили 160 птахів, а також інших тварин, яких там утримували.
«Я намагався передати атмосферу своїх почуттів у фільмі, думаю, що це вдалося, – розповідає режисер. – Мені хотілося показати західній аудиторії всю відмінність між українцями і росіянами і це – відмінність цивілізацій, оскільки, наприклад, українці ризикують життям, щоб врятувати тварин, а російські солдати просто вбивають їх. Наприклад, не дозволяли погодувати лева, закопували живих тварин. Україна – це не росія.
Докладніше дивіться у випуску «Kаштан. Інтерв’ю»
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
