Що станеться зі знаковою будівлею на Подолі та чи зможе громада вирішити її долю?
У Києві тривають громадські обговорення щодо подальшої долі Житнього ринку. Що пропонують змінити, а що залишити як є? Як розробляється нова концепція ринку і чи перетвориться знайома всім будівля на капсульний готель або ферму з вирощування зелені?
Ютуб-проєкт «Каштан. Інтерв’ю» поспілкувався з співзасновником ініціативи «Житній буде жити!» — архітектором Павлом Пекером.
«Для нас це додатковий захист від руйнування»
– Історичний Житній ринок у серці Подолу став справжньою гарячою темою для киян вже не один місяць. Буквально днями з’явилася новина, що Житній ринок на Подолі внесено до переліку виявлених об’єктів культурної спадщини міста Києва – 30 липня це рішення підписала директорка департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марина Соловйова. Тобто Житній отримав охоронний статус. Що це означає тепер для нас і для вас?
– Треба, звісно, вивчити документи, які були надані, але після того як об’єкт набуває цього статусу – наскільки я пам’ятаю, там включена не тільки будівля, а ще прилегла територія, – то Міністерство культури і охорона пам’яток стають стейкхолдерами. І тому все, що відбуватиметься, якісь зміни втручання, будь що – воно має погоджуватись відповідно з цими органами. Тому для нас це додатковий захист від руйнування, змін, якихось маніпуляцій з цим об’єктом.
Взагалі це гарна практика, яка допомагає нам захистити будівлю. Як це буде відбуватись в майбутньому, чи набуде цей об’єкт статус національного, чи він залишиться міським – це покаже час. Але в принципі це дуже добре, тому що це служить запобіжником від зайвих втручань.
– Тобто, наскільки я розумію, тепер сто відсотків зовнішній фасад не можна буде змінювати, він залишиться таким, яким ми його знаємо?
– Так. Я в принципі не дуже розумію, нащо його змінювати і без статусу пам’ятки, тому що він самодостатній. Це мова йде не тільки про фасад як фасад – це в принципі про всю архітектурну ідею, яка втілена на цьому об’єкті: і покрівля, і все, що там є. Звісно, наша ідея вона полягає в тому, щоб вносити туди зміни функціональні – можливо, зміни, яких вимагають правила та норми інклюзивності, норми безбар’єрності. Тому ми хочемо таке, знаєте, лагідне втручання. Але в рамках того, що будівля залишається недоторканною.
«Будівля створена там, де споконвіків був ринок»
– Поясніть, будь ласка, архітектурну цінність цієї споруди. Бо, знову ж таки, багато хто каже, що це модернізм, це взагалі радянщина, що нам це, можливо, і не потрібно, треба все знести і так далі. В чому архітектурна цінність цього об’єкту?
– Знаєте, у мене як в архітектора є певна продеформація в цьому плані: я не розглядаю будівлю, чи вона красива, чи некрасива. Для мене є певна цінність в тому, що це унікальна для Києва споруда: вона має певні свої технічні характеристики – вантова покрівля ця, конструкція, яку розробляли в 70-ті роки без комп’ютерного проєктування, як це зараз робиться. Тобто для мене як для архітектора це такий цікавий кейс, який може служити прикладом для створення чогось нового.
Якщо дивитись з точки зору пропорцій, з точки зору того, як воно функціонально побудовано, то в принципі це самодостатньо цінна будівля, цінний об’єкт, в якому можна розвивати діяльність, яка стосується самої функції. Тут треба розуміти, що ця будівля створена там, де споконвіків був ринок. Спочатку це були одні ринки, потім інші – тобто це такий вузол, в якому постійно проходила торгівля. І коли створювали саму цю споруду, це мав бути дуже великий, гігантський такий ринок.
Умови, за яких було створено ринок в радянські часи, дуже сильно відрізняються від сучасних умов: тобто планова економіка – і ринкова економіка, яка зараз на часі є. Тому ми не можемо це ігнорувати, тому нам потрібно застосовувати цей об’єкт, саму будівлю ринку і прилеглу територію під те, щоб вони відповідали сучасним запитам. Щоб це була, як то кажуть, атракція для і для киян, і для туристів, і щоб він мав змогу існувати в умовах сучасності.
«Це називається гіпердемократична архітектура»
– Як ви звернули увагу саме на Житній і чому? В чому для вас полягає оця його особливість?
– Я почав слідкувати за тим, що відбувається навколо Житнього, після шумного скандалу навесні 2024 року, коли його хотіли швиденько продати, приватизувати – я зараз вже точно не пам’ятаю, як формулювання там було, – і громада це відбила. Я слідкував за різними ініціативами, тому що це його досить добре захищало весь цей час – те, що навколо нього було багато ініціатив. І в якийсь момент у мене як в архітектора виникла якась візія: я відчув, що можу бути корисним, можу щось створити на базі цього.
В мене виникла гіпотеза, що там може бути, і ми разом з моєю командою почали якимось чином це розглядати, щось відтворювати. І слідкуючи за тим, що відбувається навколо Житнього, я зрозумів, що основна проблема – це не те, яким він має бути з архітектурної точки зору, а те, яким чином цей простір створити для громади. Тобто яким чином залучити громаду до обговорення. Я знав просто про такі кейси у світі – це називається гіпердемократична архітектура, коли для того, щоб створити об’єкт в місті, до обговорення долучається громада. І з самого початку діалог ведеться з громадою, і разом з громадою, за модерації фахівців, експертів, архітекторів створюється обєкт, і тоді громада його приймає вже як свій.
– Як відбувається цей механізм цієї комунікації з громадою? Які етапи треба пройти і які далі залишились? Так, бо були ж нещодавно якраз громадські обговорення цих групах.
– Відбувається це наступним чином: спочатку перше слухання – ми артикулюємо нашу ініціативу і обговорюємо, яким чином і що ми будемо робити далі. І перше питання, яке ми задаємо: «Чому?». На це питання ми отримаємо відповідь, яка окреслює рамку, всередині якої ми будемо потім рухатись в наших обговореннях, – тобто червоні лінії, за які ми не виходимо: що ми точно не можемо робити з Житнім. які цінності, які ціннісні речі ми маємо зберегти в Житньому, а які будуть точно відкинуті.
Все, що стосується функції – це вже в нас була друга зустріч. На другій зустрічі ми в рамках цієї ціннісної пропозиції, яку ми обговорили на першій зустрічі, обговорювали функції, які там можуть бути. Ми зібрали дуже велику кількість різних функцій, і деякі були досить неочікувані – наприклад, зробити в підвалі капсульний готель. Або зробити ферми, на яких можна вирощувати зелень – чому б ні, там скло, сонце, можна це використовувати.
На цьому тижні ми працюємо з тим, щоб впорядкувати ці функції, а на наступній зустрічі ми дуже, дуже обережно покажемо діаграми планування, як ці функції можна буде застосувати. Це ще не будуть якісь там готові планування – це буде в загальних рисах, як ця функціональна схема працює, де розташовується торгівля, де можна розташувати інші функції, як розташувати підйомник або ліфт, щоб зробити цей простір безбар’єрним.
Потім після цієї зустрічі буде четверта – поки що ми вважаємо, що це буде фінальна зустріч, на якій ми вже отримаємо проєктну пропозицію, яку ми покажемо і зберемо зворотній зв’язок.
Дивіться повністю розмову з Павлом Пекером на ютуб-каналі «Каштан.NEWS».
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
