«Крилаті» – простір памʼяті, життя та вдячності українським пілотам
У Києві працює кавʼярня «Крилаті», присвячена українським військовим льотчикам. Заклад відкрила Анастасія Болотова – дружина льотчика-винищувача Івана Болотова, який загинув 2 лютого 2024 року, виконуючи бойове завдання. У свої 24 роки він здійснив десятки бойових вильотів і був одним із тих, кого називали «Привидом Києва».
Про це йдеться в новому випуску ютуб-проєкту «Каштан. Бізнес»
Кавʼярня «Крилаті» – це не просто місце, де готують каву. Це – простір памʼяті про українських льотчиків, які захищали небо над країною, і про тих, хто не повернувся з бойових вильотів.
Заклад створили на честь Івана Болотова – військового пілота, який загинув, виконуючи бойове завдання. Його дружина Анастасія відкрила кавʼярню як продовження вже на землі справи життя чоловіка.
«Ця кавʼярня відкрита на честь мого чоловіка і на честь льотчиків, які назавжди залишилися в небі», — каже Анастасія Болотова.
«Привид Києва», і 285 годин у небі
Іван Болотов воював із перших днів повномасштабного вторгнення. На початку – на МіГ-29, захищаючи Київ. Саме тоді побратими називали його «Привидом Києва». Згодом він літав на Су-27, а загалом за свою коротку, але насичену службу опанував чотирма типами літаків.
У свої 24 роки Іван мав десятки бойових вильотів і 285 годин нальоту.
Про нього згадують побратими як про людину, на яку можна було покластися.
Іван воював на різних напрямках фронту: у Харківській та Херсонській областях. Загинув у Донецькій області, на Покровському напрямку.
«Літаком він почав цікавитися лише в дев’ятому класі. До того навіть не було такого, що він хоче бути льотчиком, – розповідає мама Івана – Світлана Болотова. – У нас – льотна родина. Мій тато – льотчик, і прадід Івана теж був льотчиком, навіть льотчиком-випробувачем. Ми з Ванею іноді жартували: казала йому: мабуть, ти літаєш на дідовому літаку. Він казав: злітаєш – і навколо простір, нікого немає, воля… Небо, обрій, захід сонця, світанок… Він дуже багато фотографував і надсилав нам… Війна забирає найкращих… Гинуть молоді хлопці, яким жити й жити…».
Кавʼярня як продовження життя
Ідея власної кавʼярні виникла ще за життя Івана. Анастасія багато років працювала баристою, і подружжя часто говорило про спільну справу.
«Ваня казав: тобі треба відкрити свою кавʼярню. Це має бути діло для душі», – згадує Анастасія.
Після загибелі чоловіка ця ідея стала для дружини Героя способом пережити втрату і жити далі. За її словами, кавʼярня буквально «наснилася» їй через кілька тижнів після трагедії.
«Неземна кава» і улюблені напої Героїв
У просторі «Крилатих» – багато особистих речей і символів: музичний плейлист Івана, який він збирав понад сім років, його льотний комбінезон, сімейні фотографії, портрети українських пілотів.
На барній стійці – напис «Неземна кава».
«Тут неземні хлопці і неземна кава. Усе між собою повʼязане», – пояснює власниця.
Одна з особливостей закладу – улюблені напої Героїв. Поруч із фотографіями льотчиків зазначено, яку каву або чай вони любили. Кожен відвідувач може замовити саме цей напій.
Місце для родин і допомоги військовим
У кавʼярні є й дитяча зона. Часто тут грається і маленький син Івана – Олексій.
«Льоша дуже схожий на тата. Просто дві краплі води. Ми спеціально робимо багато фото, щоб порівнювати: він неймовірно схожий на Ванечку», – говорить Світлана Болотова.
У «Крилатих» також регулярно відбуваються збори на допомогу військовим: на авто, спорядження та інші потреби ЗСУ. На стінах – шеврони та підписи військових, які відвідують заклад.
«Це честь для нашої кавʼярні, коли військові залишають тут свої підписи», – каже Анастасія Болотова.
Боротьба за звання Героя України
Нині родина Болотових бореться за присвоєння Івану звання Героя України.
«Це не лише наше бажання. Це була його мета – досягти максимуму в своїй справі. У свої 24 роки він це зробив. І зараз цю справу продовжують робити наші льотчики, наші Герої неба», – говорить дружина льотчика.
Кавʼярня «Крилаті» стала місцем, де памʼять не мовчить. Тут говорять про Героїв, допомагають військовим і живуть далі – заради тих, хто захищав українське небо.
«Я досі плачу і не можу заспокоїтися. Розумієш, що не повернути, але прийняти це спокійно поки не виходить. Емоції не можна тримати в собі. Але я знаю: син не хотів би, щоб ми тут ридали», – говорить Світлана Болотова.
Детальніше дивіться в новому випуску ютуб-проєкту «Каштан. Бізнес» за посиланням.
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
