Виведену в «тінь» міську площу здають в оренду китайському посольству

У Києві триває розслідування земельної афери, яка серед містян одержала назву – «туалетна схема».

Вона полягає  в  тому, що впливові комбінатори приватизовують якусь будку або туалет, а потім отримують тут гектари, розповідав раніше Каштан NEWS.

За лаштунками тіньових оборудок стояв ексдепутат Київради, колишній соратник одіозного мера Черновецького Денис Комарницький, а учасниками були деякі впливові посадовці КМДА, окремі депутати Київради. Серед фігурантів справи, зокрема, – ексзаступник голови КМДА Петро Оленич.

Сьогодні ми розказуємо про те, що «туалетні схеми» були й раніше. Одна із них була найнахабнішою, це був великий грабунок серед білого дня.

Місце події –  один із найдорожчих і найпрестижніших районів столиці: територія навпроти Співочого поля та Музею війни. Тут, за адресою – Козятинський провулок  №14 та №12 стояли два одноповерхові цегляні будинки комунальної власності міста. Дім за №12 перебував на балансі Комунального підприємства «Шляхо-експлуатаційне управління з ремонту та утримання автомобільних доріг і споруд на них Печерського району Києва». Тут було господарське приміщення.

Будинок №14 належав Комунальному підприємству з утримання зелених насаджень Печерського району. У ньому зеленбудівці тримали лопати, граблі, кошики, різне знаряддя для обслуговування та прибирання території Музею війни, Співочого поля, довколишніх скверів. За каденції мера Черновецького два будинки шляхом заплутаної та швидкої комбінації раптом опинилися в приватній власності сім’ї Володимира Сиротіна. Київрада не давала згоди на відчуження цієї нерухомості. Про скандальні перипетії цієї схеми, а також про те, що сталося з цими будинками,  Каштан NEWS  розповідав у матеріалі Лукава комбінація із захопленням нерухомості під прикриттям.

Отож київська громада відразу втратила два будинки комунальної власності в центрі міста, де земля, як відомо, на вагу золота. Нікого за цю аферу не було покарано, матеріали розслідувань неодмінно завершувалися нульовим результатом.

Поруч із цими будинками була площа – 38 соток.  Її десятиліттями використовували для стоянки екскурсійних автобусів, які прибували до Музею війни та Співочого поля. У 2008 році, за кілька днів до нового року, сесія Київради, яку, наголосимо, очолював Черновецький, виділила чотирьом громадянам по 9 соток цієї площі для будівництва та обслуговування житлових будинків за адресами: провулок Козятинський, 1, 3, 5, 7. Присвоїли площі адреси, зробили нумерацію ділянок. Це була дуже нахабна афера. Бо четверо громадян виявилися «мертвими душами», їх ніхто й ніколи не бачив.

Водночас, як можна розбити на ділянки заасфальтовану міську площу, яка ще й слугувала транспортною розв’язкою?! З’ясувалося, що це можливо.

До речі, депутатом Київради у той період був і Денис Комарницький.

Хто ж ці щасливці, яким упав до рук ласий земельний шмат? Галина Вайнштейн, Володимир Шарій, Володимир Коваль і Антоніна Олешко. 25 грудня 2008 року їм було надано по 9 соток «для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» у Козятинському провулку,1,3, 5, 7.

Наголосимо: землю надали безкоштовно! Територію автостоянки розбили на чотири ділянки, присвоїли їм адресні номери, завершивши таким чином операцію з «прихватизації».

Через три місяці, у квітні 2009-го, усі четверо власників, маючи на руках оперативно одержані державні акти на ці ділянки, дружно продали землю підприємцю Євгену Ворчилову, серед бізнес-партнерів якого були, за інсайдерськими джерелами, люди з найближчого оточення Черновецького.

Не можна виключати, що за лаштунками виведення «в тінь» двох комунальних будинків у Козятинському провулку, а також сусідньої площі можуть простежуватися інтереси Дениса Комарницького.

Журналістське розслідування факту відчуження нерухомості, а також міської площі читайте на Каштан NEWS у матеріалі «Земельний джекпот» вартістю 10 мільйонів доларів США на Печерську

Підкреслимо: блискавично віддали землю, без зайвих запитань. Фракція «Блок Віталія Кличка» у Київраді не протестувала проти цього дерибану. Принаймні у стенограмі засідання не зазначено, щоб бодай один депутат публічно вдарив на сполох, заявив, що йдеться про крадіжку землі. Усі вони мовчали. І Кличко також тримав рот на замку. Лише через шість років після цього Віталій Володимирович, так би мовити, заднім числом, став обурюватися, критикувати цю аферу.

Отож у 2014 році мер Віталій Кличко, як стверджував сайт Київради, розповів, що до нього звернувся директор Музею  війни з тим, що великий майданчик біля музею, який слугував стоянкою для автобусів, на яких приїжджали туристи, у 2008 році був переданий під забудову.

«Ми вивчили це питання. Напередодні Нового року, 25 грудня 2008 року, Київрада під шумок відвела земельні ділянки у провулку Козятинському, 1, 3, 5, 7. Це питання до порядку денного було внесене з голосу, а земля передана у приватну власність чотирьом різним особам для будівництва та обслуговування житлових будівель. Вже на початку 2009 року ці ділянки опинилися у власності однієї особи. Тож ми звернемося до суду щодо цього питання, – наголосив Віталій Кличко. – Хочу підкреслити, що наша позиція незмінна: всі земельні ділянки, які були незаконно виділені чи цільове призначення яких було незаконно змінене, повинні бути повернуті у власність київської громади. І ми над цим працюємо».

Багато років минуло з тих пір, як міський голова заявив про свою «незмінну позицію» в цьому земельному питанні. Ділянки й досі не повернуто міській громаді.

Після цього розквітнули вже нові «туалетні схеми» Комарницького.

У 2009 році прокуратура Києва направила до суду позовні заяви про визнання недійсними та скасування рішень Київради, які ухвалені з порушенням чинного законодавства. Йшлося про ділянки в Козятинському провулку,1,3, 5, 7.

Господарський суд Києва відмовив у задоволенні цих позовів.

У липні 2014 року заступник директора Департаменту земельних ресурсів КМДА Юрій Мосійчук стверджував:

«Надання земельних ділянок у Козятинському провулку, 1,3,5,7 здійснено на підставі розроблених проєктів землеустрою, які були погоджені відповідними службами міста згідно з нормами законодавства, що діяло у той період».

Словом, «туалетна схема» діяла безвідмовно.

Що сьогодні на площі, яку було виведено з комунальної влсності?

По периметру збудовано капітальний фундамент з бутового каменю, на якому стоїть паркан. Не тимчасовий, а також капітальний. Міська влада мала б надати відповідний дозвіл на таку огорожу. Однак жодної інформаційної таблички тут не побачите. Хто спорудив цей потужний паркан, з якою метою – невідомо.

Жоден екскурсійний автобус сюди не заїжджає, бо його не пропустять. Площа стала приватною. Чотири ділянки, виділені колись чотирьом «мертвим душам», перетворилися на одну велику. Нині за високим парканом, на частині площі розмістилися гражні бокси. Знаєте, хто користується ними? Працівники китайського посольства. За інсайдерською інформацією, вони орендують ці приміщення для автомобілів. У кого орендують – таємниця за сімома замками.

Богдан ТУР

Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі  KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.