Саме 22 січня 1919 року було підписано Акт злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в єдину Українську державу, який увійшов в історію як «Акт Злуки»
22 січня 1919 року в Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель, засвідчений Універсалом про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну. Ним стверджувалося об’єднання двох тодішніх держав, що постали на уламках російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців. Століттями розірваний український народ визволився з неволі і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.
Акт Злуки глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самовизначення, становлення політичної нації. Уперше за 600 років він став реальним кроком до об’єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні.
Роком раніше — 22 січня 1918 року — було підписано IV універсал Української Центральної Ради, який проголосив повну незалежність УНР.
Офіційний державний статус День Соборності України отримав 1999 року.
Головною традицією свята на початку 90-х став «живий ланцюг». Напередодні Дня Соборності, 21 січня 1990, українці провели першу та наймасштабнішу антирадянську акцію тих часів під назвою «Українська хвиля».
Наприкінці 2000-х років почали відроджувати традицію створення «живих ланцюгів», що символізують єдність українського народу. У 2008—2011 роках у Києві такі «ланцюги» утворювали на мосту Патона. Таким чином символічно об’єднували правий та лівий береги Дніпра. Основним організатором цієї акції виступало Братство козацького бойового звичаю «Спас». Найбільшого розмаху акція досягла 2011 року, коли на міст Патона прийшло понад 1000 учасників.
Через повномасштабну війну та небезпеку ворожих ударів довелося тимчасово відмовитися від традиційного проведення живих ланцюгів, які символізують єдність України.
