За триста метрів від приміщення КМДА розбирають старовинний будинок Верлє – всупереч виданим приписам, відкритому провадженню та офіційному статусу пам’ятки архітектури
За неоренесансним фасадом будинку №48 на Хрещатику, закритим фанерними щитами та полотном, будівельники демонтують перекриття та внутрішні стіни.
Київська міська державна адміністрація, як це і зазвичай, реагує мляво. Київська поліція – ще більш інертно: 19 жовтня вчергове викликані правоохоронці так і не спромоглися потрапити всередину будівлі та зупинити деконструкцію. Активісти на місці склали чергове звернення з проханням про накладення арешту та заборону будівельних робіт, таким чином поповнивши колекцію паперів, яку столична влада вже не перший рік старанно відкладає у довгу шухляду.
Єдиний, що вцілів
Будинок Верлє, названий на честь свого першого господаря, швейцарського купця Селестена (Целестина) Верлє, який мешкав у Києві в другій половині XIX століття, є однією з небагатьох будівель, що пережили пожежу та підрив Хрещатика 1941 року. Елегантний будинок з фасадом, виконаним у неоренесансному стилі, має статус архітектурної пам’ятки місцевого значення. Однак це не завадило колишньому меру Леоніду Черновецькому включити його 2007 року до списків приватизації і продати компанії «Пропріо-рітейл», бенефіціарами якої були не чужі для міського голови люди – тодішні члени фракції «Блок Леоніда Черновецького» у Київраді Олександр Супруненко (пізніше – член фракції «Партії регіонів» у Верховній Раді України, нині – член депутатської групи «Воля народу») та його брат В’ячеслав. Особливої пікантності цьому продажу додавало те, що тоді В’ячеслав Супруненко саме перебував у шлюбі з дочкою Черновецького Христиною.
Ставши власниками архітектурної пам’ятки, брати Супруненки виселили звідти відразу три музеї, які квартирували на третьому поверсі – Музей грамплатівок та старовинних музичних інструментів, Музей Хрещатика та Музей народного побуту – і в 2014 році почали під виглядом ремонту перебудовувати будинок на ресторан. Перебудова відбувалася довго й зі скандалами: того року ДАБІ виявило, що заявлений ремонт насправді є реконструкцією без належним чином отриманої проєктної документації, і заборонило будівельні роботи. Проте компанія братів Супруненків змогла оскаржити припис ДАБІ в суді.
З того часу «Пропріо-рітейл» регулярно намагається розібрати злощасний будинок Верлє, незважаючи на нові приписи та накладені штрафи.
«Ще в серпні 2020 року власнику будинку було вручено припис. Власника також вже штрафували – постанова про накладання фінансових санкцій на суму 341 700 грн., які не сплачені та стягуються в судовому порядку. Крім того, повторний припис №505/п від 26.01.2022 було надано після відновлення робіт із розбору будинку. Законні вимоги власником ігнорувалися, тому в серпні 2023-го до Шевченківського районного управління поліції направлено заяву», – зазначила директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марина Соловйова 17 жовтня, після того, як забудовники вчергове почали розбирати будівлю.
Собака гавкає, а караван іде
За словами Соловйової, нині фахівці Департаменту «опрацьовують всі можливі законні шляхи», щоб зупинити руйнування будинку Верлє. Однак поки ці шляхи напрацьовують, забудовники продовжують свою справу – вже через два дні після заяви Соловйової роботи розпочалися знову.
Власне, це не унікальний випадок у столичній практиці – точно таким же чином, незважаючи на відсутність дозволів, у серпні було знесено 200-річну садибу міщанина Харичкова на Ярославській, 13-Б, а у вересні пішла під демонтаж 130-річна будівля Земської управи, на Рейтарській, 37, яка, як і будинок Верлє, має статус пам’ятки місцевого значення.
Зупиняти такі випадки порушення закону має поліція, однак вона приїжджає лише, якщо її викликають обурені активісти або місцеві мешканці, і навіть у такому випадку не завжди має бажання втручатися: згадаємо, що всередину будинку Верлє 19 жовтня правоохоронці так і не потрапили.
«У небайдужих громадян є єдиний вихід: викликавши поліцію, вимагати від них, щоб вони виконували свою роботу, інакше нічого не буде, – зазначила в коментарі Каштан NEWS депутатка Київради Ксенія Семенова. – Коли зносили будинок на Рейтарській, 37, поліцейські теж казали: «А що ми можемо зробити, тут же зачинені ворота!». Але ми наполягали на своєму, домоглися, щоб приїхало їхнє начальство, казали: «Давайте, виконуйте свої повноваження, інакше будемо телефонувати до вищих інстанцій». І вони зрештою таки почали виконувати свою роботу».
Імітація буремної діяльності
Зі свого боку, столична адміністрація та більшість депутатського корпусу Київради теж воліють скоріше симулювати турботу про збереження історичних пам’ятників столиці, ніж вживати реальних заходів.
Зокрема, після черги скандалів із руйнуванням історичних будинків, комісія Київради з питань збереження та захисту культурної спадщини таки спромоглася підтримати електронну петицію щодо заборони зносу будівель старше 100 років. Однак це ще не означає, що петиція, яка набрала необхідні 6 000 голосів киян, дійсно буде винесена на розгляд Київради: деталі рішення комісії свідчать скоріше про те, що петицію буде відправлено у ту саму довгу шухляду, де поховані всі інші ініціативи з цього приводу.
«Депутати пропонують залучити до роботи ще інші департаменти, створити робочу групу і зрештою злити проєкт», – написав після засідання комісії 19 жовтня на своїй сторінці у Facebook автор петиції Дмитро Перов.
Ксенія Семенова згодна з Перовим: за її словами, створити робочу групу з представників різних інших департаментів, якій буде складно навіть зібратися разом (згадаємо перманентні проблеми з кворумом у профільних комісіях) – це найкращий спосіб поховати петицію раз і назавжди.
«Щодо будівль, яким більше ста років, існує ще й проєкт авторства Дмитра Білоцерковця, який передбачає, що якщо власник хоче зробити щось із таким будинком, то він повинен обов’язково отримати погодження в Департаменті благоустрою. І цей проєкт рішення на комісіях постійно відхиляють. Тобто підтримати петицію, яка є суто політичною заявою, і водночас відхиляти конкретні дії, які передбачають втілення саме того, що вимагає ця петиція, – це, скажімо прямо, лицемірство», – сказала вона.
Юлія ТЄНЄНЬОВА
