Верховна Рада повернула е-декларування, але є нюанс
Верховна Рада України повернула обов’язкове е-декларування для депутатів, суддів, чиновників та інших держслужбовців, які перебувають на посадах із потенційно високим ризиком корупції.
Декларування через спеціальну електронну систему як одна з умов вступу до ЄС було запроваджено в Україні ще 2015 року. Після масштабного вторгнення обов’язкове оприлюднення статків скасували через потенційний ризик для декларантів, адже в ньому містилося багато персональних даних, прізвища членів родини. Подати таку декларацію можна було тільки за особистим бажанням. Але з десятків тисяч чиновників такою можливістю скористались одиниці.
Кому це потрібно?
З початком війни більше 80 відсотків українців вимушені були затягнути пояси. Але знайшлися й такі, кому війна як мати рідна. Корупційні скандали, гарування «батальйону Монако», розкішні вілли простих воєнкомів аж ніяк не сприяють ані підвищенню морального духу суспільства, ані бажанню зарубіжних партнерів підтримувати Україну.
Понад пів року тому 25 тисяч українців підписали петицію до Президента України про відновлення декларування чиновників. Глава держави петицію підтримав. Підтримали прагнення до відкритості українців і посли G7, бо всі мають бажання допомогти Україні, але ніхто не поспішає кидати кошти власних платників податків у нашу корупційну прірву. Зрештою і МВФ заявив, що такий закон стане запорукою отримання його чергового траншу.
Тож нарешті Верховна Рада України 329 голосами «за» відновила обов’язкове е-декларування. Але…зробила е-декларації на рік закритими для громадськості.
Чому це важливо?
Згідно з дослідженням Центру Разумкова 91,7 відсотка українців прагнуть саме ПУБЛІЧНОГО декларування статків державних посадовців, набутих під час війни. Тож «ерозією довіри» називають антикорупціонери відмову депутатів від прозорості своїх надбань. Саме залучення громадськості до контролю відповідності задекларованих та реальних статків українських посадовців допомагає Національному агентству з питань запобігання корупції працювати, попри невеликий штат. А журналістські розслідування стають підставою для відкриття проваджень Національного антикорупційного бюро.
Але депутати, напевне, вважають інакше. Тому поправка про миттєве відкриття декларацій набрала у залі парламенту лише 199 голосів.
Як голосували київські мажоритарники
Максим Перебийніс, Сергій Швець, Богдан Яременко, Мар’яна Безугла, Дмитро Гурін, Ганна Бондар та Роман Грищук прозорість підтримали. Вочевидь, їм приховувати нічого.
Леся Забуранна та Людмила Буймістер важливе засідання пропустили, мабуть, маючи більш важливі справи.
Не голосували (напевне, щоб не пояснювати виборцям свою позицію) Артем Дубнов, Анна Пуртова і Олександр Юрченко. Цікаво, що саме Юрченко був фігурантом корупційного скандалу. За інформацією НАБУ, нібито вимагав 13 тисяч доларів США за внесення пропозицій до законопроєкту про управління відходами, а згодом – ще 200 тисяч доларів на підкуп членів відповідного парламентського комітету.
Ну, а Микола Тищенко був одним з двох сміливців у Верховній Раді, які відверто проголосували «проти». На своїй сторінці в соціальній мережі він стверджує, що голосував за обмеження доступу до реєстру «на прохання декларантів, які проживать на прифронтових територіях, через загрозу їхнім родичам». Але, звісно, злі язики відразу пригадали корупційні скандали, в які потрапляв сам депутат: і трирічної давнини звинувачення у причетності до корупційної схеми на будівництві Подільсько-Воскресенського мосту, і недавня історія з оприлюдненням плівок, де «голос, дуже схожий на голос Тищенка, пропонує «кришувати і порішати проблеми» одному з кол-центрів.
Що далі?
Сьогодні збентежені неабияким суспільним резонансом політики виправдовуються обіцянками відкрити власні декларації. Але з огляду на те, що свої статки за 2021 рік показали лише 50, а за 2022 – взагалі 33 нардепи, у добровільну відкритість віриться мало. Адже, як говорять у мережі, у нас все працює лише після добрячого копняка від громадськості або зарубіжних партнерів.
Тим часом, фахівці занепокоєні тим, як закриття реєстру вплине на судову систему. Наразі аж 2,5 тисячі вільних судових крісел чекають на своїх кандидатів. Напевно, в їхню доброчесність українцям теж доведеться повірити «на слово».
Тож, соромлячись продемонструвати співвітчизникам нажиті чесною працею новенькі «крайслери» чи хатинки в Ніцці, депутати ставлять під удар судову реформу, підривають довіру західних партнерів і, найголовніше, власного народу, який щодня донатить, працює, і помирає за свою Батьківщину.
