Тут панує занепад торгівлі, покупців стає все менше
Житній ринок у столиці час од часу потрапляє в поле зору громадськості, про нього говорять у чиновницьких кабінетах міської влади. Ринок опинився на перепутті: або він перетвориться на повну руїну, або розквітне в торговельному сенсі, або ж втратить своє пряме призначення і стане якимось бізнесовим центром чи великим супермаркетом.
Як розповідав Каштан NEWS, у середині квітня 2024 року спроба передати Житній ринок в оренду через аукціон завершилася скандалом і вдарила по репутації міської влади.
На 15 квітня були призначені торги, де початкова ціна лоту мала становити майже 2,5 мільйона гривень. Проте за три дні до цієї дати КМДА зупинила аукціон через суспільне обурення.
Громадські активісти одностайно заявили, що аукціон — це прихована приватизація, яка неминуче призведе до руйнування та зникнення ринку з мапи міста.
Проте міська влада не відмовилася від намірів «зробити щось важливе» з об’єктом. Вона пообіцяла повернутися до питання оренди за три місяці, а перед цим — провести громадські слухання та разом із киянами сформувати бачення подальшого існування та відновлення Житнього ринку. Час минав, і лише під завісу року столична мерія вчергове зібралася з думками і таки вирішила здати в оренду ринок. Інвестиційний фонд «Інжур» провів презентацію концепції майбутнього Житнього ринку.
Який він сьогодні, Житній ринок? Враження не з приємних. З тильного боку будівлі територія є занедбаною. Колись тут розміщувалися павільйони, у яких продавали сантехніку, різні побутові дрібниці. Біля входу було зо п’ять торговельних яток, де також торгували різними дрібницями. Нині – пустка, бо всі ці міні-споруди було знесено. Навіщо? Адже підприємці сплачували податки, і це ж добре для скарбниці міста. Кому заважали ці ятки? Певно, міським управлінцям з Хрещатика, 26, дуже кортіло запустити маховик майбутньої реорганізації, перебудови ринку. Мабуть, вони тішили себе ілюзіями, що Житній умить стане привабливим, не буде збитковим, зможе конкурувати з Володимирським чи Бессарабським ринками.
Але хіба руйнація призведе до благополуччя? Вже багато років замість знесених павільйонів нічого не збудовано і не прибудовано. Територію кинуто напризволяще. Обдерті стіни, понівечені асфальтні стежки, бур’яни, сміття – ось вам перша сторінка візитівки Житнього.
Центральний вхід до будівлі – сором та й годі. Вхідна група дверей – зразок безгосподарності, байдужості.
На першому поверсі багато торговельних місць пустують, особливо там, де продають молочні продукти, сало, м’ясо, птицю… Ціни приблизно такі, як і на інших ринках. Кілька господинь продавали домашнє молоко: півтора літра коштує 70-90 гривень. Пропонують домашні сир, сметану, масло.
Здивувало, що на цьому є поверсі є аж чотири чималенькі торговельні ятки із східними солодощами. Певно, користується попитом ця продукція. Торгують овочами, фруктами, полуницею, медом. Здебільшого, продавці скучають. У великому торговельному залі побачив лише кілька покупців, які щось купували. Але ж колись тут був… «мурашник». За салом, м’ясом стояли черги, бо багато хто знав, що на Подолі можна придбати смачненьке та якісне… Сюди приїжджали торгувати селяни з багатьох куточків Київської області.
Якщо на першому поверсі ще сяк-так б’ється «життя» ринку, то на другому – повний занепад із торгівлею. Тут територія промислових товарів: одяг, взуття, крамничка побутових, сантехнічних товарів. Більшість торговельних площ пустує. Один із продавців розповів, що підприємцям стало невигідно займатися тут комерцією: скажімо, тільки за одне невелике торговельне місце треба сплатити податок місту – 2,5 тисячі гривень, а ще ж плюс інші платежі податкового характеру. Загалом із гаманця треба дістати приблизно п’ять тисяч гривень щомісяця. Тому й закриваються торговельні ряди.
А ще на ринку кажуть, що багатьох лякає невизначеність долі Житнього. Хто стане власником, і чи буде сприятливий клімат для торгівлі? Підприємці ще років п’ять тому зрозуміли, що ринок котиться до занепаду, і що місто не вкладає кошти в його модернізацію, розвиток, не зацікавлене у нових формах діяльності та господарювання. Видно було, що з року в рік тут працюють як мокре горить, байдужість та розор беруть гору. До всього давалася взнаки провальна стратегія менеджменту. Отож, збитки накопичувалися… Ринок ніби «записали» в категорію приречених. Так у Києві роблять з історичними будинками, які потім тишком-нишком зносять.
Богдан ТУР
Читайте також: Оновлена Бессарабка: новий формат чи знищена автентичність?
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
