«Київ настільки гарне місто, що ми його вже багато років спотворюємо і не можемо спотворити до кінця». Не здогадуєтеся, кому належать ці колючі слова? У 2011 році їх сказав, мабуть, з великим сердечним болем, в інтерв’ю журналістам LB тодішній головний архітектор Києва Сергій Целовальник, який мріяв, щоб у 2023 – 2025 роках місто було красивим, з дивовижними островами, великими міськими площами, туристичними принадами.
Збулося? Відповідь очевидна. І сумна. Тоді ж, у 2011-му, Сергій Целовальник бідкався, що «містобудівного вивіреного підходу в Києві не було вже більше двадцяти років. Зараз йде ситуативна забудова одиничних об’єктів. Правдами і неправдами дешево купуються майданчики, а потім, незважаючи на стовідсоткову забудову, з неї намагаються вичавити максимум прибутку та максимум поверхів».
“Живучий” документ №1
Сьогодні, на жаль, картина не змінилася, більше того – вона стала набагато жахливішою, страшною. Триває тотальне спотворення златоглавого міста. І ще й пограбування.
Але ж у нас є Генеральний план Києва на період до 2020 року (затверджено Київрадою у 2002 році)! Термін його дії закінчився. Але ж нового – найголовнішого! – містобудівного документа немає. Місто живе по старому Генплану? З’ясуємо.
Один із авторитетних фахівців, провідний експерт у будівельній сфері з багатолітнім стажем роботи розповів кореспондентові видання Kashtan NEWS, що сьогодні Генплан-2020 заблоковано через низку чинників, один із них – змінилася нормативна база, інший – у країні триває війна. Через цю ситуацію «поставлено хрест» на Детальному плані територій (ДПТ), який називають так званим «збільшувальним склом» Генплану. Саме ДПТ деталізує матеріали Генерального плану.
Тим не менш Генплан-2020 формально ще існує, вважають деякі фахівці у цій сфері.
Що планували? І чи збулося?
Які ж важливі аспекти відзначили розробники Генплану-2020? «Гострою проблемою є значне відставання розвитку та перевантаженість магістральної вулично-дорожньої мережі, мостів через Дніпро, нестача місць паркування легківок». Чи справилося місто з цими проблемами? Ні. Вже дві каденції перебуває на чолі столичної влади команда Віталія Кличка. А де ж покращення? Київ «задихається» в автомобільних заторах. Між іншим, Генпланом передбачено створення перехоплюючих паркінгів за принципом «park and drive», з можливістю пересадки на громадський транспорт. І де ці зручності, пане мер Кличко? Ми вже не кажемо про супердовгобуд – Подільсько-Воскресенський мостовий перехід, який «зжер» мільярди бюджетних коштів і який влада Кличка ніяк не завершить.
Фантастичним став і такий прогнозний показник: на період до 2020 року було заплановано побудувати та реконструювати 550 кілометрів магістральних вулиць і доріг, більше 70 транспортних розв’язок у різних рівнях.
Жодною новою станцією метро не може похвалитися Кличко. До речі, Генпланом передбачено збільшення кількості станцій метро з 52 до 79 на розрахунковий період та більше ста станцій на перспективу. Фантазії, чи не так?
Фахівці стверджують, що у місті вичерпано резерв електрозабезпечення та теплопостачання існуючої забудови. Водночас значна частина тепло- та водопостачання є зношеною. І ми, кияни, сьогодні робимо припущення, що до старих, дірявих інженерних мереж під’єднують все нові житлові висотні комплекси. А потім буде потерпати все місто, бо «древні» мережі не витримають такого навантаження.
Торкнемося і зеленої зони. У Генплані-2020 передбачено збільшення озеленених територій загального користування з 5 тисяч 289 гектарів до 5 986 гектарів у межах міста. Що в підсумку? Таких ділянок ставало все менше. Зелену зону впродовж десяти років рішеннями Київради відводили під забудову, а щоб легалізувати ці вигідні для когось операції – вносили зміни до Генплану-2020.
Що не так у Генплані?
За даними незалежних аналітиків, до Генплану зі згоди міськради було внесено понад дві тисячі правок.
Але ж зміни до Генплану передбачають обговорення з громадськістю та експертизу на предмет їх доцільності. На це ніхто не зважав.
Спілкуючись з відомими експертами, які аналізували матеріали Генплану-2020, автор цих рядків занотував, у чому ж полягають основні диспропорції та відхилення у розвитку Києва при реалізації документів.
Перше. Немає стратегічного бачення розвитку міста в просторі і часі. Під час підготовки Генплану Київ розглядали «точково», автономно від інших районів області.
Друге. Територіальний розвиток міста не було узгоджено з суміжними місцевими громадами, Київської обласною радою. Потім це призвело до нелегітимності рішення Генплану-2020 щодо цих земель.
Третє. Значно занижено показники та розрахунки Генплану фактичного збільшення кількості населення, автомобілів, пасажирських і вантажних транспортних потоків.
Четверте. Недофінансування у щорічних бюджетах комунальних потреб, спорудження освітянських, медичних закладів, інженерної інфраструктури.
Нам також було цікаво почути думку фахівців щодо житлових показників у Генплані-2020. Отже, житловий фонд Києва станом на 1 січня 2019 року становив майже 68,2 мільйона квадратних метрів загальної житлової площі. Загалом на той період було 34,6 тисячі житлових будинків 1234,5 тис. квартир. (Зрозуміло, що сьогодні їх кількість збільшилася).
«Для князя Володимира» землі ще вистачить
Але ось яку тривожну тенденцію побачили експерти. Майже всі виявлені територіальні ресурси для нового житлового будівництва мають обмеження та обтяження. Тобто на таких ділянках не збудуєш… Водночас вільні площі протягом розрахункового етапу (а це – 20 років) будуть вичерпані, себто забудовані, тому в Генплані прогноз зростання обсягів житлового будівництва зроблено за рахунок освоєння приміських територій. І тут постає гостра проблема: ці ділянки не узгоджено з громадами Київської області. Таким чином закладено міну уповільненої дії, яка спричинить спори, судові тяжби. А ще – і подальший наступ забудовників на екопарки, сквери, озера. Для прикладу: сьогодні бачимо будівельні майданчики на території екопарку «Осокорки».
З відкритих джерел відомо, що порушення Генплану розпочалися 2003 року, коли в Києві поширилася «епідемія» неконтрольованих забудов парків, скверів і навіть приміських лісів.
Згадується, як колись журналісти запитали у тодішнього столичного мера Олександра Омельченка, чому влада віддає під забудову історичні пагорби, мовляв, такими шаленими темпами невдовзі будівельні крани опиняться біля підніжжя пам’ятника князю Володимиру. І почули дивну відповідь: «для князя Володимира» землі ще вистачить. «Геніальна» формула. Складається враження, що після Омельченка її взяли на озброєння всі його наступники, а особливо Віталій Кличко та його «любі друзі» забудовники. (Про це читайте також статтю: Королі квадратних метрів: хто контролює ринок будівництва в Києві.)
Ми не забули, що говорив на цю тему й одіозний Леонід Черновецький: «Генеральний план Києва буде створено виключно на користь киян з урахуванням передового міжнародного досвіду. Зараз ми розробляємо стратегію, за якою розвиватиметься столиця України. І в цій стратегії гармонійно поєднуватимуться історичний центр з пам’ятниками архітектури та європейське сучасне місто, що динамічно розвивається. Для цього нам потрібен світовий досвід, тож я розпорядився розробити умови міжнародного конкурсу корекції Генерального плану будівництва в Києві».
Ця «корекція» Генплану за проєктом «Льоні Космосу» (так називали Черновецького в народі) була лихою годиною для Києва. Ніби страшна Батиєва орда налетіла на київські землі.
Однією із ключових проблем Генплану-2020 є питання виробничих територій. Їх чимало в столиці. Станом на 2019 рік їх площа становила майже 6610 гектарів, а це 7,9 відсотка від загальної площі міста. Яка їх доля? Ми усі бачимо, як нераціонально використовують ділянки, на яких стоять будівлі непрацюючих заводів. Майже половина підприємств мають застарілі і зношені основні виробничі засоби, продукція багатьох не користується попитом, приміщення здаються в оренду, значні території зайняті відходами, шкідливими речовинами, екологічно небезпечні.
Звісно, є Стратегія розвитку Києва, якою передбачено створення інноваційних, індустріальних, технологічних парків, науково-виробничих та інноваційних кластерів. Поки що усе це залишається лише мріями. На прикладі лише колишнього розшарпаного радіозаводу бачимо, як у пух і прах розвіяно тему «інноваційних кластерів».
Обіцянки Віталія Кличка
А як вам такий рядок у Генплані: «Реконструкція виробничих будівель, які мають архітектурну та історичну цінність для формування об’єктів «креативної економіки» (арт-простори, музеї, концертні майданчики, творчі майстерні), а також громадських культурних центрів тощо»? Реалії інші: чимало подібних будівель просто знищуються в інтересах забудовників, які дружать із міськими керманичами. Подивіться на сумну долю давнішніх будівель заводу «Арсенал»!
А чому не діє вимога Генплану: «Впровадження механізмів вилучення земельних ділянок промислових підприємств, що неефективно використовуються, з метою розвитку на них нових високотехнологічних або необхідних для міста виробництв»? Відповідь очевидна – ці ділянки потрібні для поповнення власних гаманців.
Потрібно нагадати, що Кличко ще 2017 року обіцяв громаді новий Генплан. Процитуємо мера:
«Щоб вирішити проблему (незаконної забудови – ред.) глобально, ми затвердимо новий генплан міста, в якому буде прописано, що кожне нове будівництво зобов’язане пройти громадські слухання, обговорення кожного проєкту експертами і активістами».
Як кажуть люди, слова масні та пироги пісні.
Потім Кличко обіцяв презентувати проєкт нового Генплану у липні 2019-го. І знову слова не дотримав.
У січні 2020-го Кличко представив проєкт Генплану розвитку міста до 2040 року, пообіцявши нові мости, гілку метро і ревіталізацію хрущовок. Як зазначає видання Nv, «у плані є… три нових мости через Дніпро, новий аеропорт Рославичі, між Обуховом та Васильковом, ревіталізація хрущовок, будівництво смуг для велосипедного транспорту — все це Кличко обіцяє здійснити в Києві в наступні 20 років». Виконає? Маємо великий сумнів.
Деякі фахівці цікавилися, чому влада Кличка взялася за розробку та затвердження нового Генплану, а не корегування чинного? Чи новий документ дасть відповіді на запитання, коли в місті припиниться хаотична забудова або коли добудують Подільсько-Воскресенський міст? А відповідей нема.
«Звідси й сумніви – то для чого готується новий Генеральний план, якщо для більшості районів міста вже затверджені детальні плани територій, які враховують, передусім, інтереси забудовників, а громадськості не лишається нічого іншого, як засукати рукава та самотужки відстоювати від бетонування свій двір, парк чи стадіон?», – йшлося у статті в газеті «День».
Є дані, що цей проєкт почали готувати ще за часів Черновецького. А «Льоня Космос» з бригадою, як писали в ЗМІ, мав бажання легалізувати у своєму Генплані «приватизовані» ділянки.
Як не погодитися з колегами із видання «День»: «Київ уже не має свого красивого та величавого іміджу. Статус зеленої столиці Європи теж майже втрачено. Наші історичні квартали з бетонно-скляними висотками – це відвертий плювок в обличчя містян. І, на жаль, ніхто досі не поніс за це покарання. Тож чи варто розраховувати на те, що Генплан, який готують для міста за напівзакритою завісою, змінить щось на краще?»
У вересні 2021 року мер Кличко публічно заявив, що новий Генплан буде ухвалений лише після громадських слухань.
«Кияни вже зачекалися на схвалення цього важливого для розвитку міста документа. Але запевню: це буде зроблено тільки після громадських слухань та врахування думки громадськості. Ми повинні ухвалити Генплан в інтересах міста та його мешканців, а не в інтересах забудовників. Генеральний план створюється не на рік чи два. Це – глобальне бачення реалізації основних напрямів стратегії розвитку міста. Проєкт того, яким ми бачимо в подальшому розвиток Києва», – запевнив Віталій Кличко у 2021 році міську громаду. За його словами, у проєкті Генплану передбачено припинення хаотичної забудови столиці, обмеження висотності забудови в історичному центрі, контроль за комплексністю забудови.
Минуло чимало часу, але нового Генплану нема. Натомість хаотична забудова Києва навіть у таких умовах вирує, ніби якесь цунамі. Майже на кожному будівельному майданчику спалахують різні скандали, конфлікти. Забудовники з орбіти мера підминають найцінніші земельні ділянки. Під бульдозер потрапляють історичні будинки, яким понад сто років.
Але ми все ще, на диво, співаємо: “Як тебе не любити, Києве мій!”
Богдан ТУР
