На початку своєї історії залізничний транспорт, як багато значних винаходів людства, пройшов довгий шлях від створення прототипів до повноцінної реалізації. Перші примітивні версії залізничного транспорту використовувалися ще у 18 столітті на шахтах для транспортування вугілля на дерев’яних рейках. Однак вагонетки не мали такого функціоналу, щоб мати змогу перевозити масштабні вантажі на далекі відстані та при цьому працювати оперативно і без пошкоджень.
Таким чином, потреба, що виникла, привела до ідеї створення сталевих колій. Конструкція залізничних шляхів вимагала ретельних розрахунків для забезпечення безпеки та ефективності руху. Наприклад, одним із ключових технічних викликів було визначення кутів, під якими поїзд міг здійснювати повороти, оскільки різкі повороти могли призвести до сходження з рейок. Складність проєктування та високі інженерні вимоги стали основними причинами, через які будівництво залізничної мережі стало можливим лише за умов достатнього технічного прогресу. В підсумку, розрахувавши всілякі результати, в 1825 році британським інженерам вперше вдалося впровадити систему залізниці в експлуатацію. Відтоді поїзди виконують повороти під великим радіусом, приблизно від 200 метрів, щоб забезпечити плавний рух потяга.
Розробка британців швидко привернула увагу інших країн, які також потребували оптимізації інфраструктури. Водночас поява нового і швидкісного для того часу транспорту також значно визначила нові соціальні зміни. Перехід людства до індустріального суспільства підкреслив суттєві відмінності у звичках та пріоритетах поколінь. І якщо ж молодші покоління почали віддавати перевагу саме залізниці, то деякі представники старших поколінь все ще використовували кінні вози.
З появою нового транспорту почали відбуватися не тільки соціальні та економічні зміни, а й геополітичні. Приміром, будівництво трансконтинентальної залізниці в США дало змогу об’єднати західне і східне узбережжя. У такий спосіб вдалося спростити не лише переміщення товарів, а й посприяти швидкому заселенню західних територій, що згодом дало змогу включити ці землі в національне господарство.
Власне, завдяки залізничним з’єднанням 1918 року було підписано договір про припинення вогню між Антантою та Німеччиною. Підписання документа відбулося на французькій станції Комп’єні, тому договір іменується Комп’єнським перемир’ям.
Того ж року аналогічний вплив нового об’єкта інфраструктури відбувся також і в Україні. 1 грудня на станції Фастів відбулася історична подія – Акт Злуки між УНР і ЗУНР.
Інтеграція залізниці на українські терени
Ідея розвитку залізниць на території України почала активно розвиватися в середині 19 століття, як частина економічних рішень Австрійської та російської імперій. Перша залізнична лінія в Україні з’явилася в Галичині в 1840-х роках. На той час ці землі перебували під владою Австрійської імперії і призначалися для модернізації логістики та торгівлі. Нова транспортна система змогла забезпечити ефективне перевезення сировини, наприклад, солі, а також сільськогосподарських товарів.
Власне, цей перший проєкт інтеграції нового транспорту, продемонстрував свої позитивні результати, тому 1865 року території, над якими мала вплив російська імперія побудувала залізнична гілка, що з’єднала Одесу з Балтою. Цей маршрут дав змогу швидко доставляти зерно з українських земель до портів Чорного моря.
Розширення залізничної мережі тривало на початку 20 століття й активно підтримувалося економічними потребами промислових регіонів України. Наприклад, лінії з’єднували Київ, Донбас та інші важливі промислові центри.
Після революції та в умовах окупації більшовиками залізниці стали важливим засобом контролю над ресурсами та мобілізації людських ресурсів. Для того, щоб створити планову економіку, комуністам потрібно було взяти під контроль безліч сфер. Тому, як і багато інших секторів економіки, систему залізниці націоналізували. У цей період у систему залізниці інтегрували нові розробки. В 1935 році почалася електрифікація окремих ліній, яка тривала і в повоєнні роки, даючи змогу збільшити швидкість і надійність перевезень. Водночас українські інженери та дослідники зробили значний внесок у залізничну науку і техніку, що відобразилося в розробках автоматичних гальмівних систем та електрифікованих поїздів, підвищуючи ефективність перевезень і безпеку руху.
У роки Другої світової війни залізнична інфраструктура України була суттєво пошкоджена. Без урахування дрібних поломок, швидкого відновлення потребували зруйновані мости, депо та вокзали. За три роки після закінчення війни, українську залізничну мережу привели до норми та встигли вдосконалити.
Після приєднання західної України до східної (у 1939-1940-х роках), залізнична мережа сягнула майже 20 тисяч кілометрів, що становило 17% від усієї радянської залізничної системи.
За часів незалежності
У 1991 році було створено компанію «Укрзалізниця», що стало новим етапом в історії українського залізничного транспорту. Вона була започаткована з метою управління та розвитку залізничної інфраструктури України як державної власності, необхідної для підтримання економічної стабільності та забезпечення внутрішніх і міжнародних перевезень. Від свого заснування «Укрзалізниця» зберігала статус монополіста, виконуючи важливу роль у забезпеченні експорту, а також мобільності населення, що становило близько 60% усіх перевезень в Україні.
З початку 2000-х років в країні проводилися важливі реформи залізничної галузі, щоб оптимізувати управління і поліпшити якість послуг. У 2015 році компанія стала публічним акціонерним товариством, що дало змогу переглянути систему управління. Реформи включали поділ на окремі філії, розширення електрифікованих ліній, які вже сягнули 47% від усієї мережі, а також лібералізацію ринку вантажних перевезень, внаслідок чого на лініях почали використовуватися приватні вагони.
Від початку війни в Україні залізнична мережа стала життєво важливим інфраструктурним елементом, який дав змогу не тільки переміщати вантажі та евакуювати громадян, а й зміцнювати міжнародні зв’язки. За останній рік «Укрзалізниця» побудувала й оновила кілька маршрутів для зв’язків із Польщею, Румунією та Молдовою, значно розширивши транзитні можливості України та зміцнивши міжнародні маршрути, необхідні для евакуації й постачань товарів, включно з гуманітарними вантажами та медициною.
Ці нові маршрути також сприяли дипломатичним візитам і підтримці України світовими лідерами та відомими особистостями, що приїжджають на потягах. Серед таких гостей були Анджеліна Джолі, колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, а також лідери країн ЄС, включно з президентом Франції Емманюелем Макроном і канцлером Німеччини Олафом Шольцем, які відвідали Київ залізницею на знак солідарності.
Власне, «Укрзалізниця» продовжує розробляти та впроваджувати нові проєкти для стабільного функціонування системи в умовах війни. До прикладу, була впроваджена організація поїздів-кухонь для допомоги на звільнених територіях.
У 2023-2024 роках «Укрзалізниця» запустила спеціальні дитячі вагони, створені для комфортної подорожі сімей з дітьми. Ці вагони обладнані дитячими манежами, столиками для сповивання у вбиральнях та іншими елементами, щоб забезпечити безпеку та комфорт навіть для найменших пасажирів. Квитки на ці вагони доступні виключно через мобільний застосунок «Укрзалізниці», що також дає змогу контролювати їхню доступність і зручність для користувачів.
Відгукнувшись на запити пасажирів, «Укрзалізниця» в червні 2023 року розпочала впровадження окремих жіночих купе. Це нововведення має на меті підвищення безпеки жінок під час подорожей, оскільки такі купе доступні винятково для жінок і дітей до 6 років. Спеціально позначені жіночі купе вже доступні на кількох популярних напрямках, зокрема між Києвом та Ужгородом, Харковом та Ясінями, а також іншими маршрутами. Купівля квитків на ці купе здійснюється через додаток «Укрзалізниці».
У рамках цифровізації у 2023 році «Укрзалізниця» запровадила колаборацію з застосунком «Дія». Віднині придбати квиток Київ-Варшава чи оформити повернення онлайн можна лише з «Дія.Підписом». Тож українці, що верифікували акаунти мають можливість придбати та повернути квиток до Польщі онлайн.
Отже, залізниця, яка починалася як проста система з дерев’яних рейок і вагонеток для шахт, перетворилася на важливий елемент інфраструктури та потужний інструмент суспільних змін.
Від промислової революції до сучасної ери цифровізації українська залізниця постійно адаптувалася до викликів часу, модернізуючи інфраструктуру та впроваджуючи новітні технології. Як кажуть, «все пізнається у порівнянні». Українська залізниця пройшла безліч етапів становлення і розвитку, а відтепер маємо транспорт, спрямований на людиноцентричність, що забезпечує стабільність та пунктуальність, навіть у критичні миті.
Сьогодні вона орієнтована на людиноцентричність, забезпечуючи стабільність і пунктуальність, навіть у найскладніші моменти.
Дарія ФРОЛОВА
Більше новин, фото та відео у телеграм-каналі 
KASHTAN NEWS. Досі не підписані на новини Києва та України в телеграмі? Підписуйтеся та першими дізнавайтеся про найголовніше в телеграмі.
