Якщо раптом на офіційному сайті столичної влади з’явиться електронна петиція про відсторонення Віталія Кличка з посади голови КМДА і набере шість тисяч голосів, то чи не забракне йому сміливості подати у відставку?
Навряд чи Віталій Володимирович відважиться на такий крок.
А потім, це ж треба ще й особисто розглянути це звернення, дати йому хід. Де ви бачили, щоб чиновник сам собі підписував «вирок»?
Як працює сервіс електронних петицій у Києві? Чи є дієвим?
Петицію може подати кожен. Потрібно авторизуватися через офіційний сайт Київської міської ради або на сайті громадського об’єднання (за допомогою Bank-ID, «Картки киянина», електронного цифрового підпису або безпосередньо на сайті). Як зазначає міська влада, є низка вимог, зокрема таких:
- Пройти верифікацію;
- Вказати заголовок петиції;
- Викласти суть електронної петиції та свої пропозиції щодо вирішення порушеного питання, зазначити про очікуваний результат від реалізації електронної петиції;
- Вказати прізвище, ім’я, по батькові;
- Вказати поштову адресу (для отримання письмової відповіді на петицію), а також адресу електронної пошти та контактний номер телефону;
- Надати фото або відео на розсуд автора, яке ілюструватиме петицію;
- Надати згоду на роботу згідно з правилами сайту, зокрема, обробку своїх персональних даних.
Петиція має набрати не менше шести тисяч голосів протягом 60 днів з дня оприлюднення – лише за такої умови посадовці її візьмуть «в роботу». Інакше документ розглядатимуть відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Після реєстрації петиції Київський міський голова визначає, хто із заступників керівника КМДА відповідатиме за організацію роботи з розгляду звернення, а також адресує це питання відповідній профільній комісії Київради.
Застереження дозволяють «завалити» будь-яку петицію
«У разі отримання 6000 підписів протягом 60 днів, Ваші ініціативи будуть розглянуті відповідальними особами, при можливості виконані та надана офіційна відповідь», – читаємо на сайті КМДА. Розгляд такого звернення має бути невідкладним.
Зверніть увагу на фразу: ваші ініціативи «при можливості» будуть виконані.
У ній, на нашу думку, закладено велике поле для маневру чиновників. Пропозицію громадян можуть і поховати, якщо тому чи іншому заступнику Кличка видасться неможливим її виконання. А те, що підлеглі столичного мера уміють напускати густого туману, коли йдеться про реагування на скарги містян, добре відомо.
Міські функціонери також прописали, за яких умов не можна виконати звернення, які набрали 6000 голосів. Якщо, наприклад, «виникли обставини, що унеможливлюють виконання та/або вичерпано усі можливі заходи…, спрямовані на реалізацію порушеного в електроній петиції питання. Якщо реалізація порушеного в електронній петиції питання потребує значних витрат з бюджету міста Києва…»
Такі, досить широкі, неконкретизовані застереження дозволяють «завалити» будь-яку петицію! Чиновницькому суб’єктивізму тут – повна воля, відтак можуть як завгодно крутити веремію.
Діаграма «Успішні петиції» показує, що 50 відсотків петиції знаходяться «на реалізації». А як довго може тривати така «реалізація»? Терміни у положенні щодо цього не прописані, на жаль. Мабуть, тому й бачимо великий відсоток зверенень, що ніби виконуються… А коли буде фініш – велика загадка. Чиновникам зручно мати таку довгу шухлядку. Це ж завели її, мабуть, для того, щоб громада не спитала їх за бездіяльність.
А ще діаграма засвідчує, як мало петицій реалізовано. Отже, похвалитися особливо нічим.
Серед популярних напрямів петицій – транспорт, дорожнє госпордарство, найменування та перейменування вулиць, дорожня інфраструктура, благоустрій та довкілля, містобудування, культура та освіта, охорона здоров’я, спорт.
За даними Київради, станом на 1 жовтня 2023 року зареєстровано 156 петицій, які набрали 6 000 голосів, з яких: 31– реалізовано; 76 – на реалізації; 9 – на розгляді; 39 – не підтримано.
Фантастична “оперативність” команди Кличка!
Які ж петиції цьогоріч підтримала міська влада? Наприклад, про надання статусу пам’ятки та відновлення «Будинку Грушевського», що на Софіївській, 20/21.
Авторка звернення Крістіна Недашковська вимагає «негайно надати «Будинку Грушевського» статус історичної пам’ятки, а також ініціювати його вилучення у нинішнього власника за неналежний догляд та повернення громаді міста з подальшим відкриттям у ньому музею історії Української державності».
Сайт Kashtan News раніше розповідав, що фасад цього історичного будинку закрито матеріалом, на якому зображено контури гарної двоповерхівки. Здалеку – гарно. Але це усього лише ширма (типове окозамилювання у столиці). Дім упродовж багатьох років не ремонтують, ніби забули про нього. Тут ночують безхатьки. І це в п’ятдесяти метрах від заповідної зони Софійського собору! Між тим, тут є занедбане і захаращене бомбосховище.
Петицію Недашковської Кличко ще 15 серпня доручив чиновникам, зокрема Володимиру Прокопіву, Володимиру Бондаренку та іншим опрацювати.
Що зроблено? 6 липня 2023 будівлю було занесено до Переліку об’єктів культурної спадщини Києва.
Але ж ми пам’ятаємо, що в петиції наголошувалося на тому, щоб вилучити нерухомість у нинішнього власника за поганий догляд. І ось яку «принциповість» проявила» влада Кличка. Заступник голови КМДА Ганна Старостенко інформує, що власника будинку – ТОВ «Курдонер» – було повідомлено про необхідність укладення в місячний термін охоронного договору на об’єкт культурної спадщини.
А власник і вухом не веде. Отож Старостенко зазначає, що «Департаментом направлено ТОВ «Курдонер» припис з відповідними пам’яткоохоронними вимогами, зокрема щодо укладення охоронного договору та приведення будинку до належного стану у встановленому законодавством порядку».
Мер Кличко у відповіді авторці петиції пише: якщо власник будівлі ігноруватиме приписи, то влада через суд ініціюватиме викуп цієї нерухомості.
Три місця минуло з того часу, як мер доручив опрацювати петицію. Але справа загальмувался. Фантастична “оперативність” команди Кличка! Це загалом типове ставлення до багатьох звернень киян. Прикро. І сумно. Будинок за ширмою на Софіївській й надалі є свідченням ганебного окозамилювання.
Інша петиція – зобов’язати Київпастранс вмикати кондиціонери у громадському транспорті влітку (автор Олександр Іванкін). Ось відповідь виконувача обов’язки директора транспортної інфраструктури КМДА Валентина Кульбако:
«У місті працює 1141 одиниця пасажирського транспорту, однак лише 499 із них обладнано кондиціонерами, а у 642-ох їх немає, оскільки не передбачені заводом-виробником».
«Гарно» відписалися, чи не так? Отож, шановні пасажири, відчиняйте вікна у маршрутках, аби не потерпати від спеки та задухи. Це так муніципалітет «дбає» про інтереси киян?
Руйнація древнього Києва триває
А ось цікава і вельми важлива петиція – унеможливити знищення історичних пам’яток у Києві (автор Арсеній Фінберг). Опубліковано у жовтні 2015 року. Цитуємо:
«За останні роки ми бачили чимало прикладів знищення та руйнування історичних пам’яток міста. Вимагаємо вжити всіх заходів для унеможливлення їх знищення в майбутньому…».
Документ підписали понад 10 тисяч киян. Було відповідне доручення мера міста. Весною 2017 року влада розробила план заходів щодо реалізації петиції. Упродовж 2018 – 2021 років чиновники звітували про «стан реалізації»… Який же результат? Сьогодні, на превеликий жаль, ми всі бачимо, як знищуються історичні будівлі, як майже щомісяця руйнується культурна спадщина древнього Києва на Подолі, в Печерському та інших районах. Про ці факти також багато разів розповідав Kashtan News, бив на сполох разом із громадськими активістами. Руйнівний бульдозер і досі не зупинено! Отже, дуже потрібна петиція з волі команди Кличка перетворилася на пустий аркуш.
Цього року опубліковано нову петицію про заборону знесення історичних будівель в Києві. За неї проголосувало більше шести тисяч мешканців міста. Невже і цей документ стане пустим аркушем для влади?
Де автобуси, пане мер?
Не обійдемо увагою і вельми актуальну петицію – відмова від маршруток, перехід на автобуси і електротранспорт. Запровадження «єдиного квитка» в Києві (авторка Валентина Качуріна). Звернення опубліковано на початку 2016-го, набрало 10 тисяч 417 голосів.
Відповідь столичної влади від 2016 року спонукала до оптимізму. Цитуємо:
«Для реалізації запропонованих рекомендацій місту необхідні додатково: 231 автобус великої та надвеликої місткості, 172 тролейбуси та 62 трамваї, що дозволить зменшити кількість автобусів, які працюють в режимі маршрутного таксі на 753 одиниці. Отож, вже сьогодні Департаментом транспортної інфраструктури проводиться відповідна робота…».
З роками оптимізм у багатьох киян щез – вони змушені користуватися й надалі старими, тісними, небезпечними маршрутками. Але ж Кличко підтримав петицію – «відмова від маршруток». З тих пір минуло сім років! За цей великий проміжок часу муніципалітет не спромігся зняти маршрутки з пасажирських ліній. Де закуплені атвобуси, нові трамваї, пане Кличко? Розгляд петицій – видимість чиновницької роботи, та й годі. Пил в очі громаді.
Честь і шана Героям!
Водночас є і питання, на яких потрібно особливо акцентувати увагу. Чимало петицій стосується перейменування вулиць на честь полеглих Героїв. Наші мужні оборонці цього заслуговують. Добре, що прикладів таких перейменувань уже є багато.
Скажімо, не можна без щему читати петицію про перейменування вулиці та скверу Михайла Котельникова на вулицю та сквер Героя України Михайла Реуцького. Авторка – донька полеглого воїна Катерина Реуцька. Сьогодні, за 25 днів, уже зібрано 5787 підписів.
Пані Катерина пише:
«Михайло Котельников — етнічний росіянин, офіцер, герой радянського союзу. Єдине, що його поєднувало з Києвом — те, що він саме тут помер. І більше нічого. Він не був прихильником українських поглядів, не зробив нічого видатного для України та українців. Типовий росіянин. Але в його честь названа вулиця та сквер, де зараз гуляють діти, які ростуть під навалами російських ракет.
…Мого тата також звати Михайло — вони тезки з Котельниковим. Теж військовий, але має зовсім іншу історію та іншу долю. Два Михайла — і такі різні.
Мій батько, Михайло Реуцький (псевдо Тихий), загинув 18 лютого 2023 року в Бахмуті, будучи командиром взводу 93 бригади «Холодний яр». Посмертно нагороджений званням Героя України (Указ Президента України від 8 липня №408_2023). Був учасником Революції Гідності, ветераном АТО (пішов добровольцем ще у 2014-му році). Він все своє життя присвятив не просто війні. Він присвятив своє життя вільний Україні. Він зробив все, щоб зупинити російську агресію. Він віддав за наш спокій власне життя.
Наша родина, з моменту її створення, весь час жила і живе у Святошинському районі. Цими вуличками ми гуляли, в сквері тато мене вчив кататися на велосипеді — з ним я багато разів падала і підіймалася на ноги наново. Коли народився мій молодший брат — ми всією сім’єю ходили на дитячий майданчик, купували морозиво, годували голубів. Зараз для мене це найтепліші спогади, бо коли мені було 11 — тато пішов на війну. І з того моменту вона назавжди оселилася в нашій родині…»
А ось петиція під назвою «Не позбавляти киян права вибору — вшанувати подвиг Повітряних Сил ЗСУ». Зібрано 6730 підписів. Цитуємо:
«Третього вересня закінчився встановлений Київрадою строк для прийому нових пропозицій назв для Повітрофлотського проспекту після того, як депутати у липні відмовились затверджувати підтриманий киянами варіант «Повітрянофлотський проспект». Одразу після цього, відповідно до чинної на сьогодні у місті Києві процедури, автоматично запустився новий процес перейменування Повітрофлотського, у рамках якого військовослужбовці 40-ї бригади тактичної авіації внесли свою пропозицію — проспект Повітряних Сил…».
Про це також розповідав «Kashtan NEWS».
Отже петиція підтримана киянами, але влада гальмує перейменування.
Киянин Данило про Короля Данила
Нашу увагу привернули й деякі інші цікаві з певної точки зору звернення. Так, киянин Данило Василинюк пропонує встановити після демонтажу Щорса пам’ятник Королю Данилу Романовичу. А в іншому зверненні виступає за перейменування вулиці Ковпака на вулицю Короля Данила.
Можливо, ім’я Данило імпонує авторові. Тим не менш, пам’ятник Щорсу треба відправляти на звалище.
Хто за Віктора Павліка?
А ось петиція, яка не може не викликати подив: перейменувати Південний міст на Міст імені Віктора Павліка. За 45 днів звернення зібрало 45 підписів. Автор – Дмитро Олексієнок. Чому саме співаку Павліку повинна бути така честь – увічнитися в назві стратегічного об’єкта? Прочитаймо, що пише автор:
«Вшанування пам’яті видатного митця: Віктор Павлік є визнаним українським співаком, автором пісень та громадським діячем… Підтримка сім’ї Віктора Павліка: перейменування мосту на ім’я Віктора Павліка може бути важливим для сім’ї артиста, а також може допомогти їм забезпечити гідне вшанування його пам’яті в подальшому». Тут, як мовиться, без коментарів.
І ось що думається наприкінець: а давайте створимо петицію під назвою: встановити сувору відповідальність керівництва КМДА, Київського міського голови за окозамилоювання при розгляді звернень мешканців міста.
На цю тему читайте також: ПЕТИЦІЇ У КИЄВІ: ЧОМУ ВЛАДА БУВАЄ ГЛУХОЮ?
Богдан ТУР
