Поки очільник КМДА грається у велику політику, місто приходить у занепад
На початку грудня Віталій Кличко здійснив чергову вилазку до міжнародного інформаційного простору: за два дні, 1 та 2 грудня, в європейській пресі вийшло відразу два інтерв’ю, які голова Київської міської державної адміністрації дав німецькому виданню Der Spiegel та швейцарському 20 Minuten.
Читачам Der Spiegel Кличко розповів, що Україна рухається до авторитаризму і може перестати відрізнятися від росії.
Загалом, на думку столичного мера, демократія в Україні взагалі перебуває під серйозною загрозою, оскільки в країні існує один-єдиний незалежний інститут і це – місцеве самоврядування, «але на нього чиниться величезний тиск».
Водночас Кличко зробив співвітчизникам комплімент, заявивши, що українці занадто волелюбні, щоб дозволити перетворити Україну на авторитарну державу.
Щодо інтерв’ю 20 Minuten, то в ньому київський мер вирішив виступити в ролі військового експерта, описуючи поточну ситуацію у війні України з росією як патову.
Там, де нас нема
Зрозуміло, це не перша вилазка київського мера на міжнародну арену: за півтора роки війни Віталій Кличко загалом провів у закордонних відрядженнях 97 днів. Згідно з інформацією, наданою апаратом КМДА на запит Каштан NEWS, з 22 лютого 2022 року до 27 вересня 2023 року Кличко тричі побував у Барселоні та Мюнхені, двічі – у Давосі та Празі, а також відвідав Мадрид, Гамбург, Лісабон, Вашингтон, Денвер, Братиславу, Париж, Берлін та Мюнстер.
Тим не менш, незважаючи на постійні закордонні вояжі, грати роль політичного та військового експерта в світовій пресі мер останнім часом не наважувався. Його нечасті інтерв’ю європейським медіа до останнього часу стосувалися здебільшого Києва та російських ракетних атак, що цілком зрозуміло. Але ось на початку грудня Віталій Кличко зненацька вирішив знов нагадати європейській авдиторії, що він яка-неяка, але все таки фігура в українському політикумі.
Із цього сплеску активності можна дійти двох висновків. Перший: хоча проведення виборів під час війни неможливе, політичні інстинкти змушують Кличка автоматично збуджуватися у відповідний період – так курки у заведений час біжать до годівниці, не розбираючись, чи насипав уже їм фермер зерна, чи ні.
Другий висновок: ті ж політичні інстинкти розумно підказують столичному міському голові, що піаритися краще, там де його погано знають. Бо про авторитаризм та «ейфоричну брехню» в Україні читачі того ж Der Spiegel прочитають, а про затоплені станції метро та розкрадені на будівництві гроші – ні. Знову ж таки, іноземних читачів легше змусити забути, що людина, яка так упевнено транслює свою цінну думку про політичні та військові проблеми, не є ні військовим, ні членом уряду, ні навіть фаховим експертом з того чи іншого питання. А є він головою міської адміністрації, обов’язок якого, в першу чергу – забезпечення нормального функціонування міста.
Якби через багаторічну халатність місцевої влади в Берліні затопило метро і паралізувало рух у половині міста, можна не сумніватися, що ввечері того ж дня бургомістр Берліна подав би у відставку. Оскільки розумів би, що з цього моменту на його політичній кар’єрі поставлено жирний хрест і віднині виборців не цікавитиме його думка не те щодо політичної ситуації – а навіть щодо того, чи корисно їсти на сніданок сосиски, чи ні.
Якби мера Цюриха або Лозанни було викрито на зв’язках зі скандальним забудовником, який ошукав інвесторів – ситуація була б аналогічною. І німецькі, і швейцарські платники податків знають ціну своїм грошам та дуже не люблять, коли цими грошима розпоряджаються люди з сумнівною репутацією та сумнівних фахових якостей. Не кажучи вже про те, що міський голова, який провалив переважну частину своїх передвиборних обіцянок, навряд чи мав би великі шанси не те що на державному, а й на місцевому рівні.
Демократія не для всіх
Утім, киянам теж не подобається, коли кошти з міського бюджету витрачаються невідомо куди. Як зненацька вірно зазначив Кличко, українці – люди волелюбні і свою думку висловлюють вільно і без комплексів. Уже три місяці під стінами КМДА регулярно проходять мітинги «Гроші на ЗСУ» з вимогами витрачати столичні кошти не на бруківку та інші некритичні потреби, а на українські збройні сили.
Однак київська влада на чолі з Кличком вимоги протестувальників ігнорує, стверджуючи, що і без того багато допомагає українським захисникам, а бруківка, мемні розв’язки на Богатирській та заміна нових вікон на ще новіші – це конче необхідні під час війни речі. Таким чином ігноруються, зокрема, й протести ошуканих інвесторів, які вимагають звільнення керівництва «Київміськбуду» та розслідування розтрат у компанії правоохоронними органами. Замість цього столична влада горою стоїть за міського забудовника і просить у Кабінету Міністрів 2,28 мільярда гривень, щоб закрити чорну фінансову діру, яка утворилася в компанії зусиллями її керівництва.
Отже, волелюбність та демократія – це дуже добре, але лише тоді, коли вони не спрямовані безпосередньо проти самого Кличка. Так само, як і мільярдні проєкти, куди міська влада старанно зливає бюджетні гроші – зовсім не «примхи однієї людини» і не якийсь там авторитаризм. Хоча у випадку тієї розв’язки на Богатирській, яка коштуватиме платникам податків майже 2 мільярди гривень, ніхто не тільки не спитав киян, чи хочуть вони витрачати на неї такі гроші, а й навіть не надав громадськості хоч якихось експертних висновків, що цей об’єкт дійсно буде ефективним.
Аналогічно складається ситуація з пішохідним мостом на Оболоні. Примітна вона не лише тим, що, на думку Кличка, на другому році війни киянам украй потрібно пішохідне сполучення між парком «Наталка» та Оболонським островом, а й тим, що гроші на цей міст – це трохи не єдиний матеріальний результат 97 днів, проведених мером у закордонних вояжах. Кошти на будівництво моста були виділені урядом Тайваню та мерією Великого Парижу – що, на думку голови КМДА, є великим досягненням і тріумфом його, Кличка, дипломатичних зусиль на міжнародній арені.
Чи потрібен столиці цей міст взагалі, киян ніхто не питав – як і у випадку з розв’язкою, суперкоштовним ремонтом госпіталю в Пущі-Водиці, мільярдами, вбуханими в сміттєвий полігон (хоча Кличко ще у 2014 році обіцяв побудувати сучасний сміттєпереробний завод), облаштуванням скверів, закупівлею для сховищ овочерізок та барабанів та іншими цікавими напрямками, куди київська влада вважає за необхідне зливати гроші платників податків без їхньої згоди. Однак знов-таки, не подумайте, що це якийсь злочинний авторитаризм – звісно, це щось зовсім-зовсім інше. Але зрозуміти це може не лише тільки кожний.
Костянтин МИХАЙЛЕНКО
